КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2008 № 34/460
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Суходольській Т.А.
За участю представників:
від позивача - ніхто не з’явився,
від відповідача - ніхто не з’явився,
від Третьої особи: ніхто не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства завод “Арсенал”
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2007
у справі № 34/460 (Сташків Р.Б.)
за позовом Акціонерного товариства холдингова компанія “Київміськбуд”, м. Київ, вул. Суворова, 4/6,
до Державного підприємства завод “Арсенал”, м. Київ, вул. Московська, 8,
третя особа Міністерство промислової політики України, м. Київ, вул. Суворова, 3,
про стягнення 4017152,57 грн.
Суть рішення і скарги:
Акціонерне товариство холдингова компанія “Київміськбуд” (надалі – АТ ХК “Київміськбуд”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства завод “Арсенал” (надалі – ДП завод “Арсенал”, Відповідач), третя особа: Міністерство промислової політики України (надалі – Мінпромполітики, Третя особа), у якому просило розірвати угоду про співробітництво по будівництву житлового будинку з об”єктами соціально-побутового призначення на земельній ділянці, що по Кловському узвозу, 11-А в м. Києві, укладену між ним та Відповідачем 10.03.2001р. (із змінами та доповненнями), а також стягнути з Відповідача: понесені витрати, пов”язані з виконанням ремонтних робіт в розмірі 1 390 715 грн. та у зв”язку із цим, інфляційні в розмірі 286 487,29 грн. і три відсотки річних в розмірі 85 386, 10 грн., понесені витрати, пов”язані з проектуванням об”єкту за адресою: Кловський узвіз, 11-А в Печерському районні м. Києва в розмірі 890 289, 07 грн. та у зв”язку із цим, інфляційні в розмірі 106 834, 69 грн. і три відсотки річних в розмірі 27 440, 42 грн. Крім того, Позивач просив стягнути на його користь з Відповідача вартість трикімнатної квартири № 276 загальною площею 95,02 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Осокорки, 6 мікрорайон, ділянка 1 га., що становить 1 230 000 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 585,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.2007р. у справі № 34/460 даний позов було задоволено частково, а саме: розірвано угоду від 10.03.2001р. (із змінами та доповненнями), укладену між ДП завод “Арсенал” та АТ ХК “Київміськбуд”, а також, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 390 715,00 грн. – витрат на виконання ремонтних робіт, 890 289,07 грн. – витрат на проектування об”єкту, 1 230 000,00 грн. –вартість трикімнатної квартири, а також 22 361,37 грн. – витрат по сплаті державного мита та 103,13 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову, рішенням суду було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2007р. у справі № 34/460 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові АТ ХК “Київміськбуд” відмовити повністю.
Обґрунтовуючи свої вимоги заявник вказував на те, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з”ясував всі обставини, які мають значення для справи та порушив норми процесуального і матеріального права, зокрема: ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) та ст. 607 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ящо є підставами для його скасування.
Позивач та Третя особа свого відзиву на апеляційну скаргу не надали і в судове засідання, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, так і не з”явилась, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції в даному випадку не перешкоджає розгляду і вирішенню даної справи без їх участі.
Під час розгляду даної справи представник Відповідача подав до суду письмову заяву про припинення провадження у справі № 34/460, у зв’язку, за його переконанням, з мирним вирішенням даного спору.
Розглянувши заяву представника Відповідача про припинення провадження у справі № 34/460, колегія суддів відмовила в її задоволенні, оскільки заявником не було надано суду апеляційної інстанції жодних доказів можливого укладення на даний час між сторонами мирової угоди по справі, і у зв”язку із цим – відмовою Відповідача від апеляційної скарги. Крім того, судова колегія зазначає, вирішення питання про укладення між сторонами мирової угоди можливе і на стадії виконання судового рішення.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, –
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, АТ ХК “Київміськбуд” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до ДП завод “Арсенал”, третя особа: Мінпромполітики, про розірвання угоди від 10.03.2001р. (з змінами та доповненнями), укладеної між ним та Відповідачем і стягнення, у зв”язку з цим, витрат на загальну суму 4 017 152,57 грн., і рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.2007р. у справі № 34/460 даний позов було задоволено частково, а саме: розірвано угоду від 10.03.2001р. (із змінами та доповненнями), укладену між ДП завод “Арсенал” та АТ ХК “Київміськбуд”, а також, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 390 715,00 грн. – витрат на виконання ремонтних робіт, 890 289,07 грн. – витрат на проектування об”єкту, 1 230 000,00 грн. – вартість трикімнатної квартири, а також 22 361,37 грн. – витрат по сплаті державного мита та 103,13 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову, рішенням суду було відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, не виконавши своїх зобов”язань щодо відведення земельної ділянки, унеможливив виконання умов угоди щодо будівництва об”єкту, в той час, як Позивач, у зв”язку із істотним порушенням Відповідачем взятих на себе зобов”язань, значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладанні угоди та продовжує в даний час нести збитки. У зв”язку з цим, на думку місцевого господарського суду, позовні вимоги про розірвання договору між сторонами через істотне порушення його умов та стягнення на користь Позивача витрат, пов”язаних з виконанням ремонтних робіт, проектуванням об”єкту за адресою: Кловський узвіз, 11-А в Печерському районні м. Києва та вартості трикімнатної квартири № 276 загальною площею 95,02 кв.м. за будівельною адресою: м. Київ, Осокорки, 6 мікрорайон, ділянка 1 га, є законними і обгрунтованими.
Що ж стосується інших вимог Позивача – про стягнення з Відповідача інфляційних витрат та трьох відсотків річних, то такі вимоги, за висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог АТ ХК “Київміськбуд”, з огляду на наступне.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, 10.03.2001р. між Відповідачем (Сторона-1) та Позивачем (Сторона-2) було укладено угоду (надалі – Угода), відповідно до якої (п. 1.1.) предметом її є співробітництво сторін по будівництву житлового будинку з об”єктами соціально-побутового призначення, в подальшому – Об”єкт, на земельній ділянці на Кловському узвозі, 11-А у Печерському районі м. Києва, що відведена Стороні-1 згідно розпорядження Київського міського голови № 571-МГ від 10.09.2000р.
Відповідно до п.п. 2.1. і 2.2. Угоди Відповідач залишає за собою виконання функцій замовника по будівництву Об”єкту та отримує від Позивача, як компенсацію за земельну ділянку на Кловському узвозі, 11-А після введення його в дію, 5% від загальної площі житла в цьому будинку та 5% загальної площі вбудовано-прибудованих приміщень і, відповідно до п. 2.3. Угоди, сприяє Позивачу в отриманні технічних умов та документації необхідної для ведення будівництва.
У свою чергу, Позивач, згідно п.п. 3.1. і 3.2. Угоди, приймає на себе функції генпідрядника та інвестора по будівництву Об”єкту та передає Відповідачу, як компенсацію за земельну ділянку на Кловському узвозі, 11-А після введення його в дію, 5% від загальної площі житла в цьому будинку та 5% загальної площі вбудовано-прибудованих приміщень.
Також, відповідно до п.п. 3.6. і 3.7. Угоди, Позивач бере на себе 100 % фінансування необхідного по даній Угоді та отримує дозволи на ведення проектних і будівельних робіт.
Відповідно до п. 4.1. Угоди за порушення її умов винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України, а згідно п. 4.2. Угоди, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов”язань за Угодою, якщо вони є наслідком форс-мажорних обставин (стихійне лихо, пожежа, рішення органів влади, які впливають на подальше виконання Угоди та інші непереборні обставини).
В наступному, 29.11.2001р. Київська міська рада своїм рішенням № 137/1571 погодила Відповідачу місце розташування житлового комплексу, що на Кловському узвозі, 11-А у Печерському районі м. Києва, а своїм листом № 31/3 від 21.01.2002р. Відповідач доручив Позивачу самостійно отримати технічні умови в міських службах міста для проектування Об”єкту та вирішувати всі питання по розробці проектно-кошторисної документації з проектною організацією і її узгодження з міськими організаціями, відповідно до якого Управління “Київдержекспертиза” 19.03.2002р. погодило завдання на проектування забудови земельної ділянки на Кловському узвозі, 11-А у Печерському районі м. Києва., а 06.06.2003р. Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища затвердило ще й архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) № 02250102118 на проектування Об”єкта будівництва. Крім того, 23.09.2004р. Всеукраїнський науково-методичний та дослідно-інформаційний центр архітектурної спадщини погодив історико-містобудівне обґрунтування О”єкту, а 13.12.2004р. Київський міський голова надав згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 11-А.
На виконання п.п. 2.2. і 3.2. Угоди, Позивач, Відповідач та Третя особа 18.06.2003р. уклали угоду про передачу квартири, відповідно до п. 1. якої, Позивач передає в рахунок 10% від загальної площі житла в житловому будинку по Кловському узвозу, 11-А, а Третя особа приймає трикімнатну квартиру № 276 загальною площею 95,02 кв.м. в будинку на ділянці 1 га на ж/м Осокорки, 6 мікрорайон і, згідно п. 3 цієї ж угоди про передачу квартири, з моменту підписання актів приймання-передачі квартири вказаної в п. 1. цієї угоди, зобов”язання Позивача з передачі Відповідачу вищевказаної квартири згідно з Угодою вважаються виконаними в повному обсязі.
Відповідно до цього, Позивач та Третя особа підписали акт про передачу квартири № 1/345 (зареєстровано в Головному управлінні КМДА 15.07.2003р.), згідно якого Позивач передав, а Третя особа прийняла трикімнатну квартиру № 276 загальною площею 95,02 кв.м. в будинку на ділянці 1 га на ж/м Осокорки, 6 мікрорайон, а листом за № 31/69 від 04.07.2003р. Відповідач повідомив Третю особу про те, що для працівника останньої була передана вказана вище трикімнатна квартира площею 95,02 кв.м.
Крім того, 20.04.2004р. Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 3 до Угоди, якою внесли зміни до пункту 2.2. Угоди, виклавши його в наступній редакції: “2.2. Відповідач отримує від Позивача, як компенсацію за земельну ділянку на Кловському узвозі, 11-А після введення його в дію, 5% від загальної площі житла в цьому будинку та 5% загальної площі вбудовано-прибудованих приміщень, або виконує ремонтні та інші роботи за дорученням Відповідача в межах договірних зобов”язань”, а решту пунктів і розділів Угоди сторони залишили без змін і підтвердили свої зобов”язання за ними.
Також, 02.06.2004р. Позивач і Відповідач уклали додаткову угоду № 4/75 до Угоди, відповідно до якої Позивач згідно з дорученням Відповідача виконав роботи на загальну суму 1 635 400 грн., що буде врахована при остаточному розрахунку в залік 5%, після завершення будівництва Об”єкту, а 03.03.2005р. Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду до Угоди, якою сторони доповнили цю Угоду наступними пунктами:
- пунктом 2.1.1., відповідно до якого Відповідач здійснює відведення земельної
ділянки в установленому законодавством України порядку під забудову Об”єкту,
передбаченого п. 1.1. даної Угоди;
- пунктом 2.1.2., відповідно до якого Відповідач передає Позивачу земельну
ділянку для будівництва Об”єкту за актом приймання-передачі;
- пунктом 2.1.3., відповідно до якого Відповідач передає Позивачу повноваження
на виконання наступних своїх обов”язків: оформлення договору оренди на період
будівництва; оформлення дозволу на будівництво і управлінні державного архітектурно-будівельного контролю КМДА; організації будівництва та контролю за обсягами будівельних робіт, в т.ч. право підписання актів виконаних робіт; забезпечення будівництва Об”єкту необхідним обладнанням, матеріалами, укладання договорів на виконання пусконалагоджувальних робіт з субпідрядними організаціями; забезпечення введення Об”кта в експлуатацію.
Відповідно до п. 11. вказаної додаткової угоди, дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до 31.12.2007р.
Разом з тим, 22.03.2005р. Позивач звернувся (лист № 15/1-364) до Печерської РДА у м. Києві з проханням погодити заяву про наміри, а саме розділ “Оцінка впливу на навколишнє середовище” до проекту будівництва Об”єкту і листом № 1673/3 від 23.05.2005р. Печерська РДА у м. Києві повідомила сторони, що вважає за потрібне повернутися до вказаного у вищезазначеному листі питанню після виконання умов, на підставі яких буде прийнято остаточне рішення щодо можливості будівництва нового об”єкта поряд з існуючими житловими будинками.
В той же час, висновком Державного управління екології та природних ресурсів держаної екологічної експертизи № 432 від 26.12.2005р. було схвалено матеріали проекту будівництва житлового будинку по Кловському узвозу, 11-А у Печорському районі м. Києва, а листом-погодженням № 07-6444 від 03.08.2006р. Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища проектної документації на будівництво погодило архітектурне рішення проекту будівництва цього житлового будинку.
Крім того, 29.09.2006р. Спеціалізована державна організація “Київська міська служба Української інвестиційної експертизи” надала позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту “Житловий будинок за адресою: Кловський узвіз, 11-А в Печорському районі м. Києва”.
Також, 21.11.2006р. Позивач направив Відповідачу лист за № 5056/0/2-06 з проханням проінформувати його про стан справ щодо відведення земельної ділянки під забудову житлового будинку з об”єктами соціально-побутового призначення на Кловському узвозі, 11-А в м. Києві і 22.12.2006р. Відповідач своїм листом № 236 надіслав відповідь, у якій запропонував утворити узгоджувальну групу з представників Позивача та Відповідача, яка перевірить витрати, які пов”язані з проектуванням, наданням квартири Відповідачу, виконанням робіт з благоустрою території Відповідача та надасть кошторис витрат для проведення розрахунку між сторонами.
16.02.2007р. Відповідач направив Позивачу лист за № 84-7/64, у якому зазначив, що Відповідач повертає Позивачу квартири загальною площею 129,92 кв.м., які були передані Відповідачу на підставі акта приймання-передачі № 1/104 від 17.03.2005р. та розташовані за адресами: вул. Лісківська,32/51 (Троєщина, 24 мкр., буд. 23) та вул. Милославська, 32/51-А (Троєщина, 24 мкр., буд. 23). Крім того, Відповідач взяв на себе зобов”язання щодо відшкодування комунальних послуг, нарахованих житловими
органами за період експлуатації квартир, згідно розрахунку, а 22.02.2007р. Відповідач також направив Позивачу лист за № 84-7/71, у якому зазначив, що в результаті звірки сторонами актів виконаних робіт на загальну суму 1390715 грн., Відповідач погоджується із понесеними Позивачем затратами і визнає вказану суму.
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як зазначалось вище, 03.03.2005р. сторони уклали додаткову угоду до Угоди, відповідно до п. 3. якої сторони внесли зміни до Угоди та домовились про те, що Відповідач здійснює відведення земельної ділянки в установленому законодавством України порядку під забудову Об”єкту та передає Позивачу земельну ділянку для будівництва цього Об”єкту за актом приймання-передачі.
Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, Відповідач, порушуючи умови вказаної додаткової угоди, не виконав своїх зобов”язань щодо відведення земельної ділянки, у зв”язку із чим, Позивач не мав можливості виконати свої зобов”язання, а саме: оформити договір оренди на період будівництва та отримати дозвіл на будівництво в Управлінні державного архітектурного-будівельного контролю КМДА.
При цьому, судовою колегією не приймаються твердження Відповідача про те, що відповідно до пункту 3.7. Угоди та пункту 2.3.1. вказаної додаткової угоди погодження проекту відведення земельної ділянки могло відбутися тільки після отримання дозволів на будівництво всіх відповідних органів, обов”язок отримання яких взяв на себе Позивач з огляду на наступне.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій” у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об”єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення є дозволом на будівництво цього об”єкта, а згідно ч. 14 цієї ж статті Закону, дозвіл на будівництво об”єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Таким чином, судова колегія констатує, що це різні дозволи і видаються різними органами. Тому, отримання рішення про відведення земельної ділянки (дозвіл на будівництво) – це обов”язок Відповідача, а отримання дозволу в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю КМДА – обов”язок Позивача, але його виконання неможливе без відведення земельної ділянки в установленому порядку.
Отже, Відповідач, не виконавши своїх зобов”язань щодо відведення земельної ділянки, таким чином унеможливив виконання умов Угоди щодо будівництва Об”єкту, у зв’язку з чим, Позивач поніс збитки, спричинені істотним порушенням Відповідачем своїх договірних зобов”язань.
Тому, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про розірвання Угоди (з змінами та доповненнями) є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 5 статті 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв”язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона вправі вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
В даному випадку, як видно з матеріалів справи, Позивач, як генпідрядник та інвестор з будівництву Об”єкта, на користь Відповідача в межах Угоди виконав ремонтні роботи на загальну суму 1 390 715 грн., згідно з додатковою угодою № 4/75 від 02.06.2004р. та п. 1. додаткової угоди № 3 від 20.04.2004р. до Угоди, що визнається Відповідачем (лист від 22.02.2007р. за № 84-7/71).
Також, Позивач передав Третій особі по акту № 1/345 від 15.07.2003р., відповідно до угоди про передачу квартири від 18.06.2003р., яка укладена Позивачем, Відповідачем та Третьою особою в межах Угоди, трикімнатну квартиру № 276 загальною площею 95,02 кв.м. в будинку на ділянці 1 га на ж/м Осокорки, 6 мікрорайон, вартістю 1 230 000 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна від 25.05.2007р.
Вартість розробленої проектно-кошторисної документації становила 890 289,07 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, журналом витрачання (БАНК) за період з 01.01.2002р. по 30.06.2007р.
При цьому, твердження Відповідача що Позивач повинен вимагати повернення цієї квартири в натурі або сплати її вартості в грошовому еквіваленті від Третьої особи, оскільки Позивач передавши вказану квартиру Третій особі, виконав свої зобов”язання перед Відповідачем відповідно до п.п. 2.2. і 3.2. Угоди, судовою колегією не приймається, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про планування і забудову територій” і п. 4 Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об”єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 2328 від 20.12.1999), архітектурно-планувальне завдання та технічні умови розробляються та надаються замовнику: якщо він не є власником (користувачем) земельної ділянки в разі прийняття місцевою радою рішення про попереднє погодження місця розташування об”єкта архітектури на зазначеній ділянці, яке одночасно є дозволом на виконання проектно-вишукувальних робіт.
Як вказувалось вище, пунктом 33 рішення Київської міської ради від 29.11.2001р. “Про погодження місць розташування об”єктів” було погоджено Відповідачу місце розташування житлового комплексу на Кловському узвозі, 11-А у Печерському районі м.Києва, а листом від 21.01.2002р. за № 31/3 Відповідач доручив Позивачу самостійно отримати технічні умови в міських службах міста для проектування вищезазначеного житлового будинку, а також самостійно вирішувати всі питання по розробці проектно-кошторисної документації з проектною організацією та її узгодженню з міськими організаціями.
Відповідач, як замовник будівництва вважається замовником проектно-кошторисної документації, що підтверджується наступними документами:
- завданням на проектування забудови земельної ділянки на Кловському узвозі, 11-А у Печерському районі м.Києва, погодженим Управлінням “Київдержекспертизи” 04.03.2002р.;
- архітектурно-планувальним завданням від 06.06.2003;
- історико-містобудівним обґрунтування Об”єкту від 23.09.2004р.;
- позитивним висновком комплексної державної експертизи проекту від 29.03.2006р.;
- листом-погодженням проектної документації на будівництво за № 07-6444 від 03.08.2006р.
Крім того, твердження Відповідача про те, що відповідно до пункту 4.2 Угоди сторони звільняються від відповідальності, яке ґрунтується на листі Печерської РДА у м.Києві від 23.05.2005р. за № 1673/3, колегією суддів не приймаються, оскільки цим листом Печерська РДА у м. Києві не відмовила погодити заяву про наміри, а вважала за потрібне повернутися до вказаного питання після виконання умов, на підставі яких буде прийнято остаточне рішення щодо можливості будівництва нового об”єкта поряд з існуючими житловими будинками.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення понесених витрат, які пов”язані з виконанням ремонтних робіт, проектуванням Об”єкту та вартості трикімнатної квартири № 276 загальною площею 95,02 кв.м за будівельною адресою: м. Київ, Осокорки, 6 мікрорайон, ділянка 1 га, також є законними та обґрунтованими.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказана норма застосовується лише у випадках коли боржник прострочив виконання грошового зобов”язання перед кредитором, але, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не мав грошових зобов”язань перед Позивачем, а тому, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат у сумі 286 487, 29 грн., пов”язаних з виконанням ремонтних робіт, 3 % річних у сумі 85 386, 10 грн. від вартості виконаних ремонтних робіт, а також, 106 834, 69 грн. інфляційних збитків, пов”язаних з проектуванням Об’єкту та 27 440, 42 грн. 3 % річних від затрат Позивача на проектування Об’єкту, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2007р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ДП завод “Арсенал”, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Арсенал” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 29.11.2007р. у справі № 34/460 за позовом Акціонерного товариства холдингова компанія “Київміськбуд” до Державного підприємства завод “Арсенал”, третя особа: Міністерство промислової політики України, про стягнення 4 017 152,57 грн., – без змін.
2. Справу № 34/460 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
24.04.08 (відправлено)