Справа №22-7142/06 p. Головуючий у 1 інстанції - Юр'єва Т.І.
Категорія - 21 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Зінов'євої А.Г.
Олєйникової Л.С.
при секретарі: ІвановіВ.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 7 червня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на протязі тривалого часу він знаходився у трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, в нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 2 жовтня 2002 р. йому вперше було встановлено професійне захворювання - хронічний бронхіт пилової етіології з втратою професійної працездатності 30%. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 30000 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 7 червня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 15000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт наявності якої необхідно підтверджувати висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. Також вважали, що позивачем необгрутовано розмір грошової компенсації, оскільки всі передбачені Законом виплати Фонд проводить у добровільному порядку і порушено строк, передбачений ст. 233 КЗПП України.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, але стосовно розміру грошової компенсації, в супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки представленим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, в нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 2 жовтня 2002 р. йому вперше було встановлено професійне захворювання - хронічний бронхіт пилової етіології з втратою професійної працездатності 30%.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсацію у розмірі 15000 грн., суд обґрунтував такий розмір тим, що позивач у зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я іспитує фізичні та моральні страждання, оскільки не може виконувати тяжкий фізичний труд і матеріально утримувати свою сім'ю, змушений періодично проходити лікування.
Між тим, приведені судом доводи та мотиви не давали підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. При визначенні розміру грошової компенсації, суд не врахував, що позивач обмежено працездатний і йому заборонено виконувати роботу зі значним фізичним напруженням, в підземних умовах, в контакті з пилю, виконання інших робіт йому не протипоказано. Він являється інвалідом 3-ї групи, яка є працездатною, йому лише 52 роки і це не позбавляє його можливості виконувати будь-яку іншу роботу з урахуванням обмежень, визначених висновком МСЕК. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували проходження періодичного лікування, крім документів про обстеження при повторному огляді МСЕК. Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно виходити з принципу розумності та достатності, фактичних доказів підтвердження моральної шкоди, а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного і враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування вимог (діагноз, процент втрати працездатності, наслідки, тощо), суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 10000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Не заслуговують на увагу посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду не є бюджетними.
Доводи про проведення всіх виплат потерпілому безпідставні, оскільки їх отримання не позбавляють останнього права на отримання грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стосовно ст. 233 КЗПП України, строків, передбачених для звернення до суду за захистом порушеного права, то вони необгрунтовані. Позивач у трудових відносинах з Фондом не знаходився і виниклі між ними правовідносини не можуть регулюватися трудовим законодавством.
Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м. Донецька задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 7 червня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 10000 (десять тисяч) грн..
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.