Справа №22-7090/06 p. Головуючий у 1 інстанції - Вірченко О.М.
Категорія-21 Доповідач- Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайсуду від 26 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 р.ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на протязі тривалого часу (більш 26 років) він працював у галузях вугільної промисловості на підземних роботах. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, у нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 14 грудня 2005 р. йому вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - антракосілікатоз. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 20000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайсуду від 26 травня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 15000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено.
Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, але стосовно розміру грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно тривалий час (більш 26 років) працював в галузях вугільної промисловості на підземних роботах. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, в нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 14 грудня 2005 р. йому вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - антракосілікатоз.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсації у розмірі 15000 грн., суд обґрунтував такий розмір наявність захворювання привела до зміни в характері та поведінці потерпілого, оскільки професійне захворювання встановлено безстроково і це привело до незворотних наслідків.
Між тим, приведені судом доводи не давала підстав для стягнення грошової компенсації у розмірі 15000 грн. При визначенні суми суд не дав оцінки тим обставинам, що зі збільшенням віку людини її характер та поведінка змінюються самі по собі, що втрата працездатності позивачу встановлена після звільнення з підприємства за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію, що стало підставою для її встановлення безстроково, інвалідність позивачу не встановлена і протипоказань для виконання робіт він не має, йому рекомендовано лише медикаментозне лікування, доказів проходження якого після встановлення втрати працездатності не надано.
Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно виходити з принципу розумності та достатності, а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги Фонду заслуговують уваги і, враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування вимог (діагноз, процент втрати працездатності, наслідки, тощо), суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 9000 грн.
Апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду не є бюджетними.
Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Шахтарську задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайсуду Донецької області від 26 травня 2006 року змінити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) грн..
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.