Справа № 22-ц-734/11Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.
Категорія - 19Доповідач - Ткач О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого — Ткач О.І.
Суддів — Бахметової В.Х., Гірського Б.О.
при секретарі —Дуді Г.І.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 березня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2011 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення 12 000 грн. грошового зобов’язання , яке не є договором позики, з застосуванням ст.625 ЦК та судових витрат.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково:
-стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, кошти в розмірі 14 004 грн. ( чотирнадцять тисяч гривень);
-стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 сплачений судовий збір в розмірі 140,04 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120 грн.;
-в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі. Апелянт не погоджується із застосуванням норм права стосовно вирішення справи по суті .
В суді апеляційної інстанції апелянт доводи скарги підтримав і суду пояснив, що три роки працював без оформлення трудового договору у відповідача на складі запчастин до автомобілів. У зв’язку з крадіжкою на складі, позивач змусив його, як і інших працівників складу, написати розписки про те, що вони відшкодують збитки. 30.09.2009 року він та інші працівники складу суму недостачі сплатили позивачу, про що свідчить відповідна розписка. Про вказану недостачу свідчить і факт порушення проти нього кримінальної справи.
Позивач та його представник просять рішення суду залишити без змін.
Позивач суду пояснив, що вказана у розписці сума грошей є недостачею, яку допустив відповідач, працюючи у нього. Оскільки ОСОБА_5 написав в розписці, що зобов’язується повернути гроші, тому вважає, що має місце інше грошове зобов’язання.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами мали місце договірні зобов'язання про позику грошових коштів, що підтверджується розпискою. Оскільки відповідачем грошові кошти не були повернуті, тому позовні вимоги було задоволено частково.
З даним висновком не погоджується суд апеляційної інстанції .
В силу ст.11 ЦПК -”Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.”
Позивач, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції заперечує існування між ним та відповідачем договороу позики.
Відповідно в суду першої інстанції не було підстав посилатися на норми ЦК України, які регулюють правовідносини з договору позики, та констатувати в мотивувальній частині рішення, що відповідач не довів факту повернення грошей.
Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Воно є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вирішить справу згідно з законом, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін.
Усупереч зазначеній нормі та на порушення інших норм процесуального права суд не встановив підстави заявлених позивачем вимог, фактів які підлягали встановленню.
Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_6, долучених до справи письмових доказів, підставою свого звернення позивач вказує розписку ( а.с.43), з якої вбачається, що 17 липня 2009 року ОСОБА_5 “кається та зізнається в тому, що привласнив 12000 грн, які належать ОСОБА_6 та зобов’язується їх повернути в строк до 30.09.2009 року”, однак у тексті позовних вимог уникає не зазначає будь-якої норми матеріального права, яка регулює ті чи інші цивільно-правові відносини та визначає характер цих правовідносин.
Позивач просить стягнути гроші в порядку цивільного судочинства посилаючись як на підставу своїх вимог зобов’язання ОСОБА_5.в розписці про повернення грошей , яке трактує як одностороннє грошове зобов’язання, яке останнім добровільно не виконано в строк.
З пояснень апелянта в суді апеляційної інстанції, які не спростовані позивачем, вбачається, що спірна розписка була ним і іншими працівниками позивача ( ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_20) написана під тиском 16 липня 2009 року і послужила підставою порушення кримінальної справи проти нього та інших осіб за ст.191 ч.5 КК про привласнення 264449 грн і була в матеріалах кримінальної справи до листопада 2010 року .
З долученої до матеріалів справи постанови про закриття кримінальної справи від 16 листопада 2009 року вбачається що справа проти апелянта як і інших працівників закрита у зв’язку з відстуністю складу злочину в їх діях (а.с.19).
З матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду встановлено, що в січні 2010 року ОСОБА_11 звертався до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення 12000 грн позики посилаючись на вищевказану розписку і рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06.07.2010 року було задоволено його позов.
Рішенням суду апеляційної інстанції від 02.09.2010 року вищевказане рішення скасовано і ухвалено нове рішення , яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 з посиланням на відсутність між сторонами цивільно-правових відносин , які регулюються договором позики.
Дане рішення є чинним.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 як і ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_12 працювали у позивача - підприємця тривалий період часу без укладення трудових договорів. При виявленні позивачем недостачі матеріальних цінностей, відповідач з іншими працівниками написав розписку про привласнення грошей, які зобов’язувався повернути до 30 вересня 2009 року. Саме ці розписки і послужили підставою порушення кримінальної справи.
Відповідачем суду надано копію розписки ОСОБА_6 від 30.09.2009 року по отримання позивачем 120 000 грн від відповідача та інших осіб( а.с.16) .
Аналізуючи в сукупності обставини справи, суд апеляційної інстанції, приходить до висновку про відсутність підстав для оцінки змісту розписки як цивільно правового правочину, оскільки він свідчить лише про наявність в діях особи протиправного діяння.
Обов’язковим елементом будь якого правочину згідно ст.203 ЦК є вільне волевиявлення сторони або сторін ( дія спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків).
Згідно статтей 509 та 510 ЦК зобов’язання —це взаємна ( двостороння) згода сторін: боржника та кредитора на вчинення певної дії.
Враховуючи вищенаведене, судом апеляційної інстанції не встановлено волевиявлення учасників справи на вчинення правочину у сфері цивільно-правових відносин.
Крім цього, на думку суду апеляційної інстанції, зміст розписки не містить в собі підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, які передбачені ст.11 ЦК України, адже законодавець в ст.509 ЦК України виникнення зобов’язань пов’язує саме з підставами статті 11 ЦК.
При вказаних обставинах, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_6 є безпідставними і відповідно в позові слід відмовити.
Згідно статті 309 ЦПК- “Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.”
Відповідно рішення суду слід скасувати і ухвалити нове.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5—задовольнити
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 доОСОБА_5 про стягнення коштів за безпідставністю.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді