АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-398/11Головуючий у 1-й інстанції  Свачій І.М.

Категорія -  Доповідач - Ткач О.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 року

          Колегія суддів судової палати в цивільних справах   апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого : Ткач О.І.

Суддів : Гірського Б.О., Бахметової В.Х.

при секретарі : Мендрик І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” на рішення  Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник”  про розірвання договору пайової участі в будівництві та стягнення суми пайового внеску,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2011 року позов задоволено.

          Розірвано договір від 29.05.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством “Тернопільська фірма “Будівельник” на пайове будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_1

          Стягнуто з приватного підприємства “ Тернопільська фірма “Будівельник”  на користь ОСОБА_1  110 660 грн. (сто десять тисяч шістсот шістдесят грн.) пайового внеску, а також  1106,60 грн. судового збору та 120 грн. сплачених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стягнувши з позивача 554 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість  судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що  апеляційна скаргу слід відхилити.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ПП “ТФ”Будівельник”  не виконувались умови укладеного договору , а тому мало місце порушення  прав позивача, які підлягали  захисту, шляхом  розірвання  укладеного між сторонами  договору на будівництво трикімнатної квартири та стягнення  внесеного пайового внеску.

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПП “Тернопільської фірми “Будівельник” про стягнення 110 660 гривень суми пайового внеску, в рахунок вартості квартири, посилаючись на те, що відповідачем не виконуються умови договору щодо будівництва будинку за адресою АДРЕСА_2.

В січні 2011 року позивачем  були уточнені  та доповнені позовні вимоги   в яких ОСОБА_1 просить розірвати договір  від 29 травня 2007 року  укладений між ним та  ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” на  будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

          З таким висновком суду  погоджується суд апеляційної інстанції оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

          Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2007 року між ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” та ОСОБА_1 було укладено договір  на дольову участь  в будівництві трикімнатної квартири на першому  поверсі  в першому під'їзді  проектною площею 99 кв.м. за адресою АДРЕСА_2; планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію –2010 р., попередня базова вартість квартири становить 398 376 гривень.

          Відповідно до  ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно чотирьох умов.

          Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на норми п.4 ст.3 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, оскільки вказане положення закону щодо заборони на розірвання договорів не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців. У даному випадку будівництво будинку по АДРЕСА_1 не проводиться взагалі.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник” відхилити.

          Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2011 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку  протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: