АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Височанської Н. К.
суддів: Міцнея В.Ф., Яремка В.В.
секретар: Варгоцька Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Ропчанської сільської ради Чернівецької області, публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визначення частки у праві власності колгоспного двору, визнання права власності, визнання рішення органу місцевого самоврядування частково незаконним, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно частково недійсним та визнання договору іпотеки недійсним, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 8 липня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом. Посилалася на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і з дня народження по даний час проживає в господарстві своїх батьків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 Сторожинецького району Чернівецької області.
Дане домоволодіння до 1991 року відносилося до категорії колгоспних дворів, головою якого була мати ОСОБА_2, а членами двору були батько ОСОБА_3 та вона, яка станом на 1991 рік була неповнолітньою.
15.11.2004 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до виконкому Ропчанської сільської ради із заявою про оформлення права власності на спірне домоволодіння. Рішенням виконкому №99 від 17.11.2004 року було вирішено оформити на неї право власності. На підставі даного рішення 6.12.2004 року вона отримала свідоцтво про право власності на усе домоволодіння.
Вважає, що рішення виконкому Ропчанської сільської ради №99 від 17.11.2004 року в частині 1/3 повинно бути визнано незаконним, а свідоцтво про право власності, видане 6.12.2004 року на ім.»я ОСОБА_2 в частині повинно бути визнано недійсним, оскільки станом на 15.04.1991 рік (коли розпався колгоспний двір) вона була неповнолітня і тому має право на його частку нарівні з іншими членами двору.
23.10.2007 року ОСОБА_2 уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі його Чернівецької філії договір кредиту та договір іпотеки на спірне домоволодіння.
Оскільки вона як член колгоспного двору та співвласник будинковолодіння своєї згоди на укладення договору іпотеки не давала, то просила також визнати договор іпотеки недійсним.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 8 липня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано рішення виконавчого комітету Ропчанської сільської Ради №99 від 17.11.2004 року про оформлення права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 частково недійсним.
Визнано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 6.12.2004 року, власником якого є ОСОБА_2 частково недійсним.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 нерухомого майна колишнього колгоспного двору вартістю 151115 грн., а саме: житлового будинку літ.А-1, ганку літ «а», літньої кухні літ. «Б», ганку літ. «б», козирку літ. «б1», літньої кухні літ «В», сараїв літ. «Г, Д», вбиральні літ. «Е», криниці літ. «Кр», воріт з хвірткою №1, хвіртки №2, огорожі №3.
Визнано договір іпотеки, укладений 24.10.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 недійсним.
На рішення суду ПАТ КБ «ПриватБанк»подало апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, застосувавши строки позовної давності.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду –залишенню без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визначення частки у праві власності колгоспного двору, визнання права власності на частку у майні колгоспного двору, суд першої інстанції виходив з того, що спірне домоволодіння відносилося до групи колгоспних дворів. На час припинення колгоспного двору позивачка була неповнолітньою, а тому має право на частку у майні колгоспного двору.
Такий висновок суду є правильним та таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених обставинах справи, яким дана вірна юридична оцінка. Правильно застосовані до правовідносин норми матеріального права.
Так, судом встановлено і сторони в засіданні цього не заперечували, що будинковолрдіння по вул..Миру, 52 в с.Ропча Сторожинецького району Чернівецької області відносилось до типу колгоспного двору.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і з дня народження по даний час проживає в спірному володінні.
Оскільки на час припинення колгоспного двору вона була неповнолітньою, то вона має право на його частку нарівні з іншими членами двору.
Дані обставини визнані в судовому засіданні сторонами.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Ропчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №99 від 17.11.2004 року було вирішено оформити на ОСОБА_4 право власності на спірне домоволодіння. На підставі даного рішення 6.12.2004 року вона отримала свідоцтво про право власності на усе домоволодіння.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання рішення органу місцевого самоврядування частково незаконним та визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно частково недійсним, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовий акт індивідуальної дії та правовстановлюючий документ винесені всупереч вимогам ст..126 ЦК УРСР в редакції 1963 року, п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Доводи апеляційної скарги про те, що суд при вирішенні спору безпідставно не застосував строки позовної давності –не знайшли свого підтвердження. Так, як пояснив представник позивачки в судовому засіданні, що позивачці стало відомо про те, що весь будинок належить на праві власності лише матері наприкінці 2009 року. Позивачка з народження і по даний час проживає в цьому будинковолодінні і користується ним.
В судовому засіданні представником ПАТ КБ «ПриватБанк»не доведено належними та допустимими доказами той факт, що позивачці про винесення рішення органом місцевого самоврядування було відомо раніше 2009 року.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачка як співвласниця будинковолодіння всупереч ст..6 Закону України «Про іпотеку» свою згоду на передачу майна в іпотеку не давала, а тому такий договір є недійсним.
Доводи апеляційної скарги на те, що суд не зазначив в рішенні жодної підстави визначеної ст..ст.215, 218-235 ЦК України, яка існувала на час укладення договору іпотеки є безпідставними, оскільки позовна вимога про визнання договору іпотеки недійсним є похідною від позовних вимог про визнання рішення органу місцевого самоврядування частково незаконним та визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно частково недійсним. Оскільки судом було встановлено і сторонами це не оспорювало- ся, що позивачка мала право на часку у майні колгоспного двору, а відповідно і право власності у спірному домоволодінні на час укладення договору іпотеки, своєї згоди на укладення договору іпотеки на спірне домоволодіння вона як його співвласниця не давала, а тому договір іпотеки суперечить вимогам закону (ст..6 Закону «Про іпотеку») і повинен бути визнаний недійсним.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст..ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»відхилити.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 8 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи