копія
Справа №11-911, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Бобяк Б.В.
Категорія ч.3 ст.185 КК України Доповідач Ващенко С.Є
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого –судді Ващенка С.Є.,
суддів Бондар В.В., Суслова М.І.
з участю секретаря Коростелкіної Ю.І.,
прокурора Гаврилюк І.О.,
засудженого ОСОБА_1.,
захисника ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Полонського районного суду від 26 вересня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з повною середньою освітою, раніше судимого Полонським районним судом:
- 21.11.1995р. - за ч.1 ст.215-3 КК України на 1 рік виправних робіт;
- 22.12.2000р. - за ч.3 ст.81, ч.1 ст.89, ст.ст.42, 46-1 КК України до позбавлення волі на 3 роки з конфіскацією майна, виконання вироку відстрочено на 2 роки зі штрафом 680 грн.;
- 28.04.2001р. - за ч.2 ст.140, ч.3 ст.81, ст.ст.42,43 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна, 14.11.2003 року умовно-достроково звільнений на строк один рік два місяці 20 днів;
- 29.03.2004р. - за ст.ст.15, 185 ч.3, ч.3 ст.185, 70, 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, 28.01.2008р. звільнений за відбуттям строку покарання;
- 23.07.2010р. - за ч.2 ст.185 КК України до арешту на строк 3 місяці, звільнений 18.02.2011 року за відбуттям покарання,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1. до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з дня його затримання - з 05 травня 2011 року.
Речові докази - газовий балон, акумуляторну батарею та радіатор вирішено залишити потерпілому ОСОБА_3.
Стягнуто із ОСОБА_1. 675 грн. 36 коп. судових витрат на проведення експертиз на користь НДЕКЦ УМВСУ в Хмельницькій області.
Згідно з вироком суду 03 травня 2011 року біля 02 години 30 хвилин в АДРЕСА_2 в домоволодінні ОСОБА_3. ОСОБА_1. проник в хлів, звідки викрав належні потерпілому дві чавунні ніжки до садової лавки вартістю 68 грн., латунний радіатор до автомобіля «Москвич - 412»вартістю 125 грн. та з автомобіля «Москвич», що знаходився на подвір’ї домоволодіння, викрав акумуляторну батарею вартістю 120 грн.
04 травня 2011 року біля 03 години ОСОБА_1. повторно зайшов у двір домоволодіння ОСОБА_3., де з-під приміщення хліва викрав клапанну коробку автомобіля «Москвич-412»вартістю 1000 грн., через вхідні двері проник в хлів, звідки викрав металевий газовий балон вартістю 200 грн., корпус коробки швидкостей легкового автомобіля «Москвич-412»вартістю 125 грн., проник в приміщення гаража, звідки викрав бідон об'ємом 40 літрів вартістю 270 грн. та гільзу до блоку двигуна трактора «МТЗ»вартістю 40 грн.
За змістом апеляції засудженого він просить у ній вирок змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.3 на ч.2 ст.185 КК України. В обґрунтування апеляції вказує на те, що двері до хліва та гаража потерпілого були відкриті, тобто доступ до них був вільний, тому на, його думку, проникнення не було. Зазначає, що на порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст.22 КПК України, працівники правоохоронних органів при його допиті застосовували до нього фізичну силу; слідчий при першому допиті не надав йому захисника і не провів очних ставок із свідками; суд не усіх свідків викликав у судове засідання, а тих, яких викликав, допитав у його відсутності. Стверджує, що проживає однією сім’єю з громадянкою ОСОБА_4., яка має двоє неповнолітніх дітей і не працює, він же, працюючи у приватного підприємця, утримував ОСОБА_4 та її дітей, але суд цих обставин до уваги не взяв.
В доповненні до апеляції (у вигляді клопотання), поданому до початку апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1., посилаючись на наявність у його співмешканки, з якою він прожив три роки, двох малолітніх дітей та на те, що вона знову знаходиться у пологовому будинку, також просить пом’якшити йому покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, у яких він підтримав апеляцію з посиланням на зазначені у ній доводи і просить не позбавляти його волі, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, у тому числі шляхом проведення судового слідства, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.3 ст.185 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах.
Так, потерпілий ОСОБА_3. підтвердив, що у зазначений період за вказаних обставин у нього були викрадені акумуляторна батарея, дві чавунні ніжки до садової лавки, радіатор, клапанна коробка і корпус коробки швидкостей легкового автомобіля «Москвич-412», газовий балон, гільза до трактора та бідон. Під час відтворення обстановки та обставин події злочину ОСОБА_1. визнав, що саме він викрав ці речі.
В судовому засіданні, визнавши вину частково, підсудний підтвердив, що викрав у ОСОБА_3 радіатор, газовий балон та акумулятор.
Разом з тим, як видно з досліджених апеляційним судом показань ОСОБА_1. на досудовому слідстві в якості підозрюваного та обвинуваченого, він давав послідовні показання про те, що крадіжки майна ОСОБА_3. він вчиняв двічі - 3 та 4 травня 2011 року. Зокрема, перший раз о 2-гій годині 30 хвилин, проникши в хлів, на дверях якого на скобах висів відкритий замок, він викрав звідти дві чавунні ніжки до лавки та радіатор, після чого з розташованого на подвір’ї автомобіля «Москвич-412»викрав акумуляторну батарею. Зазначені речі переніс у домоволодіння знайомого ОСОБА_5, з яким вранці ніжки до лавки продали ОСОБА_6, радіатор –ОСОБА_7, а акумуляторну батарею ОСОБА_5 продав невідомому йому чоловікові, що проживає в АДРЕСА_3. Другий раз близько третьої години з-під хліва потерпілого викрав головку клапанів до автомобіля „Москвич”, з хліва - газовий балон і кожух коробки передач до такого ж автомобіля, а з гаража, в який проник відсунувши засув, –алюмінієвий бідон та металеву гільзу від трактора. Викрадене також переніс у домоволодіння ОСОБА_5., який наступного дня продав: бідон, гільзу до трактора та головку клапанів –ОСОБА_6, газовий балон і кожух від коробки передач –ОСОБА_7. При цьому ОСОБА_1. в деталях розповідав яке саме майно, звідки та у якій черговості він викрадав, а також як і куди він підносив викрадені речі з метою їх продажу.
Такі показання ОСОБА_1. співпадають з оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_5.І. під час досудового слідства, у яких останній повідомив, що вранці 3 травня 2011 року він виявив у своєму хліві чавунні ніжки до лавки, радіатор та акумуляторну батарею, а наступного дня побачив у хліві газовий балон, алюмінієвий бідон, кожух коробки передач, головку клапанів до легкового автомобіля та гільзу від трактора. Зі слів ОСОБА_1 йому стало відомо, що це він приносив вказані речі до нього у хлів, але, що вони крадені він не знав, ОСОБА_1. йому про це не розповідав. На прохання останнього він дійсно продав: ОСОБА_6 –металеві ніжки, бідон, кожух коробки передач, головку клапанів та гільзу від трактора; ОСОБА_7 –радіатор і газовий балон, а чоловікові на ім’я ОСОБА_8, який проживає по АДРЕСА_3, - акумуляторну батарею.
Свідок ОСОБА_4. (співмешканка засудженого) підтвердила, що під час проживання на квартирі у ОСОБА_5 ОСОБА_1 одного разу приніс додому акумулятор, а наступного дня –бідон і газовий балон. Їй також відомо, що акумулятор, бідон і балон продавав ОСОБА_5.
З досліджених судом показань свідка ОСОБА_6. видно, що на початку травня 2011 року одного дня у чоловіка на ім’я ОСОБА_5 (саме так звати ОСОБА_5) він придбав металеві ніжки до лавки, а наступного дня у цього ж чоловіка купив алюмінієвий бідон, головку від клапанів і кожух до автомобіля „Москвич” та гільзу до трактора.
Свідки ОСОБА_7. та ОСОБА_8., який проживає у АДРЕСА_3, в суді також підтвердили, що придбавали у ОСОБА_5. вказане майно. Зокрема, перший повідомив, що купив у нього радіатор і балон, а другий розповів, що купив акумулятор у ОСОБА_5., з яким тоді був і підсудній.
Оскільки наведені показання ОСОБА_1., потерпілого та свідків узгоджуються між собою, суд обґрунтовано визнав їх достовірними, дав їм правильну оцінку в сукупності з іншими доказами і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні крадіжок вказаного майна 3 і 4 травня 2011 року.
Показання засудженого в апеляційному суді, що він викрадав майно ОСОБА_3 лише один раз, не можуть бути визнанні достовірними, оскільки вони є непослідовними та суперечливими.
Так, в суді першої інстанції ОСОБА_1. не заперечував, що викрав у ОСОБА_3. радіатор, газовий балон та акумулятор, а в апеляційному суді стверджував, що радіатора не брав і визнав, що викрав ніжки до лавки, акумулятор, головку клапанів та газовий балон. До того ж наведеними доказами в сукупності встановлено, що ніжки до лавки, радіатор, та акумулятор були викрадені однієї ночі, а головка клапанів та газовий балон з іншим майном –наступної.
Визнання апелянтом викрадення ним головки клапанів та газового балона, узгоджується з його показаннями під час досудового слідстві, де він визнавав, що викрав їх наступної ночі після крадіжки ніжок до лавки, радіатора та акумулятора, а також з наведеними показаннями потерпілого та свідків, що лише підтверджує правильність висновків суду, викладених у вироку.
Обґрунтовуючи свої висновки суд також навів у вироку мотиви, з яких відкинув показання підсудного в частині заперечення своєї вини, зазначивши, що ці його показання спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Заява підсудного про те, що він оговорив себе під впливом застосування до нього фізичної сили працівниками міліції, в ході проведеної прокуратурою Полонського району перевірки не знайшла свого підтвердження.
Твердження підсудного про застосування до нього насильства при допитах не можуть бути визнані достовірними ще й тому, що показання, у яких він визнавав свою вину і розповідав деталі фактичних обставин крадіжок, які були відомі тільки йому, він давав в присутності захисника, тобто в умовах, які виключали застосування до нього незаконних методів слідства.
Показання самого ОСОБА_1. про те, що на дверях хліва на скобах висів відкритий замок, а двері гаража були зачинені на засув, спростовують його доводи, що доступ до цих приміщень був вільний, і вказують на те, що проникаючи у них він усвідомлював, що робить це незаконно.
Тому суд вірно кваліфікував його дії за ч.3 ст.185 КК України як повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення.
Не знайшли свого підтвердження й інші доводи засудженого, на які він посилається в обґрунтування апеляції.
Так, відповідно до ст.114 КПК України слідчий самостійно визначає тактику та об’єм досудового слідства. А згідно з ст.172 цього Кодексу очну ставку слідчий вправі провести між двома раніше допитуваними особами, в показаннях яких є суперечності, тобто, за змістом цієї статті, проведення очної ставки не є обов’язком слідчого. До того ж під час досудового слідства суперечностей у показаннях ОСОБА_1. та свідків не виникало, а відтак підстав для її проведення не було.
Незабезпечення підозрюваному, який має вади мови, участі захисника при першому його допиті не може бути підставою для скасування вироку, оскільки решта його допитів на досудовому слідстві, у яких він визнавав вину, проводилися за участю захисника.
Відповідно до ст. 292-1 КПК України при відкладенні розгляду справи суд вправі допитати осіб, у тому числі й свідків, які з’явилися.
Як видно з протоколу судового засідання, 8 серпня 2011 року в судове засідання ОСОБА_1 не був доставлений, у зв’язку з чим, відкладаючи розгляд справи, суд допитав свідка ОСОБА_7. з дотриманням вимог вказаної статті, до того ж у присутності захисника підсудного, а в наступних судових засіданнях ні підсудний, ні його захисник питання про необхідність виклику цього свідка повторно не порушували.
З матеріалів справи також видно, що суд вживав заходів для приводу свідків ОСОБА_5.І. та ОСОБА_6., однак забезпечити їх явку в судове засідання виявилося неможливим, у зв’язку чим суд оголосив їх показання, які вони давали під час досудового слідства, що не суперечить положенням ст.306 КПК України. Після оголошення їх показань підсудний та його захисник клопотань про обов’язковий виклик і допит цих свідків в судовому засіданні не заявляли і дали згоду на закінчення судового слідства на підставі досліджених судом доказів.
Що стосується доводів ОСОБА_1. з посиланням на утримання ним дітей його співмешканки, перебування останньої в пологовому будинку та його роботи у приватного підприємця, то вони нічим не підтверджені. До того ж йому призначене мінімальне покарання, що передбачене санкцією ч.3 ст.185 КК України, тому навіть при підтвердженні цих обставин об’єктивними доказами, за наявності у нього судимостей та негативної характеристики, підстав для пом’якшення йому покарання та застосування до нього положень ст.75 КК України немає.
Отже, з урахуванням вказаних обставин, колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими і підстав для скасування чи зміни вироку в межах апеляції не убачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Вирок Полонського районного суду від 26 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцією - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко