Справа № 203/1229/25

Провадження № 2/0203/1070/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.

позивачки – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

22.02.2025 представник позивачки ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою про розірвання шлюбу.

Подана позовна заява обґрунтована тим, що 27.11.1999 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище позивачки було змінено на ОСОБА_5 . Від шлюбу сторони мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає окремо та малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з матір`ю. Спільне життя з відповідачем не склалося, у зв`язку з різними поглядами на життя та відсутністю взаєморозуміння, втратою почуття кохання та поваги один до одного. На сьогоднішній день сім`я розпалася остаточно та відновити подружні стосунки неможливо, сторони не проживають разом з березня 2024 року та спільного господарства не ведуть.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025, цивільну справу було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В., яка передана канцелярією суду – 26.02.2024.

Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, який визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка в судовому засіданні позивні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову, підтримав викладені позивачкою обставини.

Справу розглянуто без фіксування звукозаписувальними технічними засобами на підставі частини 2 статті 247 ЦПК.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 21 Сімейного кодексу України , шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1 статті 24 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За приписами частин 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до статті 112 СК шлюб може бути розірвано, якщо подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та протирічить інтересам одного з них, або інтересам їхніх дітей.

Таким чином, у розумінні норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, у якому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливістю його розірвання.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Згідно з частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі статтею 110 цього Кодексу.

За правилами, встановленими статтею 112 Сімейного кодексу України , суд з`ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, приймає до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, інтересам дитини, які мають суттєве значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 27.11.1999. Шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Кіровської районної ради міста Дніпропетровська (актовий запис №457, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.11.1999).

Від даного шлюбу у подружжя є двоє дітей: повнолітній син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає окремо, та малолітня донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис №384), яка проживає разом з матір`ю.

Судом встановлено, що сторони припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства з листопада 2024 року, не мають наміру поновлювати відносини, сім`я носить виключно формальний характер.

Спору щодо спільно нажитого майна між сторонами не встановлено. Підстав для надання сторонам строку для примирення судом також не встановлено.

З урахуванням зазначених вище обставин та положень законодавства, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя та збереження шлюбу між сторонами, який може будуватись лише на паритетних засадах, є неможливим та протирічить їх інтересам, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи, що позивачка просила після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_5 », суд вважає за можливе задовольнити її клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 56, 112, СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання якої зареєстроване за адресою:  АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований 27 листопада 1999 року відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Кіровської районної ради міста Дніпропетровська, актовий запис №457, розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити як « ОСОБА_5 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Іваницька