Справа № 185/4977/25

Провадження 2-з/185/26/25

У Х В А Л А

12 травня 2025 року                                                        м. Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабій С.О., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2025 р. поштовим відправленням 0216700049437, надісланим через АТ «Укрпошта», позивач направив до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області позовну заяву, в якій просить: визнати недійсним строковий трудовий договір від 01.07.2021 № 341-2021 в частині визначення строку його дії та визнати цей договір безстроковим; визнати трудові відносини між позивачем та Акціонерним товариством «Укрзалізниця» безстроковими з часу призначення на роботу; скасувати наказ № 1001/ос від 28.03.2025 про припинення трудового договору; поновити позивача на посаді менеджера – заступника начальника Київського регіонального управління Департаменту корпоративної безпеки АТ «Укрзалізниця»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.04.2025 до моменту поновлення на роботі; стягнути моральну шкоду в розмірі 220 000 грн; витребувати довідку про середній заробіток позивача; покласти судові витрати на відповідача.

       Разом із позовною заявою ОСОБА_1 направив до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, якою просить «Винести ухвалу про забезпечення позовних вимог, шляхом зобов`язання Відповідача (АТ «Українська залізниця») внесення до списку до списку на бронювання ОСОБА_1 (Позивача) через портал Дія та засвідчення заяви електронним підписом керівника (відповідальної особи) АТ «Українська залізниця» (Відповідач)», обґрунтовуючи тим, що втрата бронювання після звільнення 04.04.2025 може призвести до його мобілізації, що призведе до неможливості виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і неможливості компенсації завданої шкоди позивачу, виплати середнього заробітку під час вимушеного прогулу.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025, заяву передано судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабію С.О.

Ознайомившись із заявою позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову викладені у ст. 151 ЦПК України.

Зокрема, п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України вимагає зазначення у заяві ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України - захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України - пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України – інших відомостей, потрібних для забезпечення позову.

При цьому, у заяві не зазначено ціну позову, хоча позовна заява містить майнові вимоги, зокрема стягнення моральної шкоди в розмірі 220 000 грн. та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що суперечить п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України. Із вказаних причин позовну заяву було залишено без руху ухвалою суду від 12 травня 2025 року (справа № 185/4977/25, провадження 2/185/4849/25)  через недотримання вимог ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. У даному випадку заява, щонайменше, не відповідає вимогам процесуального закону щодо змісту (відсутність ціни позову та пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення).

В частині дотримання заявником п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України щодо заходу забезпечення позову, який належить застосувати, та обґрунтування його необхідності та п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України – інших відомостей, потрібних для забезпечення позову, суд, не маючи на даний час процесуальних підстав для розгляду заяви по суті, вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступні обставини.

Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів; запобігання порушенню прав інших осіб. Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказала, що особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, повинна належним чином обґрунтувати підстави застосування заходу забезпечення позову, зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та підтвердити такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Ч.1 ст.150 ЦПК України визначає види забезпечення позову. Так, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Спір між ОСОБА_1 та  АТ «Українська залізниця» виник не із сімейних правовідносин, а трудових. Відтак, встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії у даних правовідносинах не відповідає визначеним процесуальним законом видам забезпечення позову за даних обставин. При цьому за приписами чинного законодавства України, бронювання працівників протягом дії відповідного трудового договору є правом, а не обов`язком працедавця (ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76). Рішення про включення працівника до списків на бронювання є дискреційним і залежить від оцінки роботодавцем критичної важливості працівника для виконання функцій підприємства. Одночасно, після фактичного припинення трудового договору ОСОБА_1  не є працівником відповідача, що унеможливлює його включення до списків на бронювання. За банкетною нормою закону, суд може забезпечувати позов і іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заявник такі не вказує, що позбавлятиме суд (у разі розгляду заяви по суті) законних підстав для застосування такого виду забезпечення позову, на якому наполягає заявник. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судові рішення, які є «свавільними чи явно необґрунтованими», можуть бути визнані несумісними з гарантіями справедливого судового розгляду (справі «Хамідов проти Росії», (заява № 72118/01, рішення від 15.11.2007), п. 107; «Берхані проти Албанії» (Berhani v. Albania), № 847/05, пп. 50-56, від 27 травня 2010 року; «Айдаріч проти Хорватії» (Ajdariж v. Croatia), № 20883/09 від 13 грудня 2011, пп. 47-52; «Анджелькович проти Сербії» (Anрelkoviж v. Serbia), № 1401/08 від 9 квітня 2013 року, пп. 26-29).

Враховуючи вищенаведене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає поверненню на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України.

Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                        С.О. Бабій