ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 травня 2025 року Справа №  640/13470/21 Провадження №ЗП/280/295/25   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді          Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови від 20.04.2021 №240388 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

26.02.2025 матеріали адміністративної справи №640/13470/21 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Новіковій І.В.

Ухвалою суду від 28.02.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова про застосування адміністративно – господарського штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так, позивач зазначає, що при проведенні процедури габаритно-вагового контролю відповідачем порушено вимоги закону, а тому висновок про перевищення вагових параметрів є безпідставним. Позивач вказує, що в даному випадку при проведенні габаритно-вагового контролю необхідно було врахувати властивості вантажу, який перевозив належний позивачу транспортний засіб, а саме врахувати те, що позивач перевозив рідкий бетон, який може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. Також, позивач вказував на те, що маса автобетонозмішувача «Вольво» без навантаження складає 15120 кг, а маса вантажу, що перевозилась складає 14,63 т., відповідно загальна маса транспортного засобу складала 29,75 т., а не 34,16 т., як зазначено в акті перевірки. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, був зупинений транспортний засіб марки Volvo номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 17,375 т при нормативно допустимому – 16 т. Відповідач зазначає, що відповідно до акту проведення перевірки ТОВ «Автобудкомплекс-К» виконував вантажні перевезення з навантаженням на здвоєну вісь склало 17,375 т при нормативно допустимому – 16 т, з перевищення параметрів від нормативу 8,56 %, у зв`язку з чим правомірно прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто 8500 грн. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено Акт.

Відповідно до висновків Акту перевірки автомобіль Volvo, державний номер НОМЕР_1 , здійснював перевезення з порушенням абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищив встановлені законодавством габаритно-вагові параметри понад 5% та не більше 10% при перевезенні вантажів без відповідного дозволу.

Також, 24.03.2021 відповідачем складено Довідку про результатами здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до якої результат вагового контролю показав навантаження на осі: 1) 7,290 тон; 2) 9,495 тон; 3) 8,750 тон; 4) 8,625 тон; повна маса транспортного засобу 34,160 тон.

20.04.2021 управлінням Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, на підставі висновків Акту перевірки, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №240388, якою за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500,00 грн.

Не погоджуючись із спірною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.03.2021 вбачається, що повна маса транспортного засобу становила 34,160 т., а фактичні осьові навантаження становили: 1) 7,290 тон; 2) 9,495 тон; 3) 8,750 тон; 4) 8,625 тон.

Отже, відповідно до чинного законодавства України максимальне навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу може становити 16 тон, а у випадку позивача навантаження становило 17,375 т, що більш ніж на 8,56 % перевищує нормативно допустиме навантаження на здвоєну вісь.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача, що, перевозився рідкий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Суд зазначає, що в силу приписів п. 2.3 Правила дорожнього руху, водій зобов`язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу.

Таким чином наявне порушення позивачем Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

Разом з цим, суд зазначає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню палати за таке перевищення.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

Також, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано жодних документів та доказів, які могли б викликати у суду обґрунтований сумнів щодо результатів зважування транспортного засобу позивача.

При цьому, суд зауважує, що під час проведення зважування водій транспортного засобу не висловлював заперечень щодо результатів зважування, як і не прохав провести повторне зважування, тощо.

Посилання позивача на відомості з товаро-транспортної накладної суд відхиляє, оскільки у даному випадку відповідачем проводився не документальний ваговий контроль, а фактичний, шляхом зважування транспортного засобу, а тому відомості з ТТН не можуть бути взяті за основу при визначенні загальної ваги транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Часиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про перевищення позивачем нормативно - допустимого навантаження є обґрунтованими, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають, а винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд  

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» (вул.Святошинська, 34, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ 33999954) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (пр-т. Перемоги, 14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                                    І.В. Новікова