Справа №  488/504/25

2/468/403/25

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12.05.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Кочубей О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу № 468/504/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №79784497 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №79784497 від 17.02.2024 року в сумі 24 073 грн., з яких: 7000 грн. – сума основного боргу; 17 073 грн. – проценти.

17.02.2024 року між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №6948737 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти. 11.01.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №6948737 від 17.02.2024 року в сумі 28 224 грн., з яких: 8400 грн. – сума основного боргу; 15 624 грн. – проценти за користування позикою, 4200 грн – проценти на прострочену позику.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та процентів, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаними договорами в загальній сумі 52 297 грн.

В тексті позову позивач заявив про підтримання позову та розгляд справи за відсутності представника позивача.

Позов надійшов до Корабельного районного суду м. Миколаєва 04.02.2025 року (зданий до відділення зв`язку 30.01.2025 року).

Ухвалою від 07.02.2025 року справа направлена за підсудністю до Баштанського районного суду Миколаївської області.

03.03.2025 року справа надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області.

14.03.2025 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №79784497 від 07.02.2024 року з додатком №1; копію додаткової угоди до договору позики №79784497 від 07.02.2024 року з додатком №1; копію договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року з додатками; витяг з реєстру боржників від 19.07.2024 року; розрахунок заборгованості; копію договору позики №6948737 від 17.02.2024 року з додатками; копію паспорта позики від 16.02.2024 року; копію договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024 року з додатками; витяг з реєстру боржників від 21.08.2024 року; розрахунок заборгованості), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 17.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №79784497 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в загальній сумі 3000 грн., строком на 30 днів, з умовою сплати процентів в розмірі 2,5% за кожен день, але протягом первісного строку кредитування – 0,63%.

Сторони вказаного договору 17.02.2024 року уклали додаткову угоду, відповідно до якої сума позики була збільшена до 7000 грн.

П. 4 основного договору передбачав можливість нарахування передбачених договором процентів ще протягом 90 днів зі спливу первісного строку користування позикою, тобто загалом підлягали нарахуванню проценти за 120 днів, з яких за перші 30 днів в сумі 1323 грн (7000 грн х 0,63% х 30 днів), а за наступні 90 днів - в сумі 15 750 грн (7000 грн х 2,5% х 90 днів). Загалом проценти за користування позикою становили 17 073 грн (1323 грн + 15 750 грн).

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за договором №79784497 від 17.02.2024 року в сумі 24 073 грн., з яких: 7000 грн. – сума основного боргу; 17 073 грн. – проценти.

17.02.2024 року між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №6948737, за яким кредитор надав відповідачу у позику грошові кошти в сумі 8400 грн., строком на 80 днів до 07.05.2024 року, з умовою сплати процентів в розмірі 2,5% за кожен день. Відповідно до вказаного у додатку до договору графіку платежів (а.с. 34) проценти за 30 днів користування становили – 1260 грн, за наступні 50 днів – 1050 грн, а загалом 2310 грн.

11.01.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за договором №6948737 від 17.02.2024 року в сумі 28 224 грн., з яких: 8400 грн. – сума основного боргу; 15 624 грн. – проценти за користування позикою, 4200 грн – проценти на прострочену позику.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Що стосується вимог позову про стягнення заборгованості за кредитним договором №79784497 від 17.02.2024 року в сумі 24 073 грн., з яких: 7000 грн. – сума основного боргу; 17 073 грн. – проценти, то вся вказана заборгованість нарахована відповідно до умов договору в межах строку кредитування, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся заборгованість за вказаним договором.

Крім того, позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним за договором №6948737 від 17.02.2024 року в сумі 28 224 грн., з яких: 8400 грн. – сума основного боргу; 15 624 грн. – проценти за користування позикою, 4200 грн – проценти на прострочену позику.

На підтвердження вказаної вище заборгованості позивач надав витяг з реєстру боржників, як додаток до відповідного договору факторингу та розрахунок.

Проте вказані витяг та розрахунок власне арифметичних розрахунків заборгованості окремо за тілом кредиту та, в першу чергу, окремо за процентами не містять, а містять лише кінцеві суми тіла кредиту та процентів, тому не можуть бути визнані судом обґрунтованими розрахунками сум, які підлягають до стягнення.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за укладеним кредитним договором, тому його заборгованість має бути стягнута на користь нового кредитора.

За такого, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту по вказаному вище договору в сумі 8400грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за вказаними вище договорами, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

При цьому, як вказано вище, відповідно до вказаного у додатку до договору №6948737 від 17.02.2024 року графіку платежів (а.с. 34) проценти за 30 днів користування становили – 1260 грн, за наступні 50 днів – 1050 грн, а загалом 2310 грн.

П. 6.2 договору №6948737 від 17.02.2024 року передбачав нарахування процентів за неправомірне користування позикою (на прострочену позику), при цьому такий пункт міститься в розділі 6 договору – Відповідальність сторін. Комплекс вказаного дає підстави для висновку, що такі проценти визначені сторонами, як передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність.

Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З цього слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

За такого, після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, комісію та пеню, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми.

При цьому, як вказано вище, за договором №6948737 від 17.02.2024 року строк кредитування був визначений на 80 днів до 07.05.2024 року.

При цьому щодо дійсного розміру процентів кредитний договір має суперечності, оскільки одночасно вказує, що проценти за користування кредитом становлять 2,5% в день, а далі в графіку обов`язкових платежів як додатку до договору вказує, що проценти за 80 днів кредитування загалом становили 2310 грн.

Натомість відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

В даній справі умови договору розроблені первісним кредитором, правонаступником якого у спірних правовідносин є позивач, тому саме він несе ризик, пов`язаний з неясністю умов такого договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Незалежно від вказівки в договорі на різний розмір процентів сторони договору у графіку платежів в договорі позики чітко та однозначно визначили, що за період кредитування позичальник мав сплатити загалом проценти в сумі 2310 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 4200 грн процентів на прострочену позику, які були нараховані відповідно до п. 6.2 договору як передбачені ст. 625 ЦК України проценти, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки договір позики в даній справі був укладений 17.02.2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то всі нараховані за таким договором передбачені ст. 625 ЦК України нарахування не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договорами:

- №79784497 від 17.02.2024 року в сумі 24 073 грн., з яких: 7000 грн. – сума основного боргу; 17 073 грн. – проценти,

- №6948737 від 17.02.2024 року в сумі 10 710 грн., з яких: 8400 грн. – сума основного боргу; 2310 грн. – проценти.

Загалом з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним вище договорами в сумі 34 783 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 67 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2028,76 грн. (3028 грн. х 67 %).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в рахунок погашення заборгованості за договорами позики №79784497 від 17.02.2024 року та №6948737 від 17.02.2024 року 34 783 (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят три) гривні.

В задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за кредитним договором №6948737 від 17.02.2024 року в більшому розмірі – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2028 (дві тисячі двадцять вісім) гривень 76 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ідентифікаційний код 35625014);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 12.05.2025 року.

                                                       суддя: