З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/519/25

12 травня 2025 року                                                        Богородчанський районний суд

       Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Решетова В. В.

з участю секретаря - Остапишин І. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 230 грн 00 коп. та судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.09.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 18.09.2024-100001917. За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 98 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1% за кожний день користування.

ТОВ «Споживчий центр» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9000 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 22230 грн 00 коп., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу тіло кредиту у розмірі 9000 гривень, заборгованість за процентами 6930 гривень та заборгованість за комісією 1800 грн і неустойкою 4500 гривень. Відповідач не погасив заборгованість, тому ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 22230 грн 00 коп..

Ухвалою про відкриття провадження від 17.04.2025 р. позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданому позові представник ТОВ «Споживчий центр» просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, вважає, що заявлений позов, підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що 18.09.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 18.09.2024-100001917 ТОВ «Споживчий центр» з ОСОБА_1 . За умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 98 дні (кінцева дата повернення 24.12.2024р.), повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1% за кожний день.

ТОВ «Споживчий центр» виконав своє грошове зобов`язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9000 гривень. Вказана обставина підтверджується повідомленням iPay від 10.04.2025 року про перерахунок 18.09.2024 року коштів на суму 9000 грн. на картку відповідача. Номер транзакції в системі iPay №513390460.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається, шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Встановлено, що кредитний договір № 18.09.2024-100001917 від 18.09.2024 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Е496. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надав жодного доказу на спростування того, що він не укладав кредитний договір, не отримував та не вводив одноразовий ідентифікатор, не надавав ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів.

Взяті на себе зобов`язання сторонами за кредитним договором підлягають виконанню, оскільки належать до стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та врахуванням інтересів іншої сторони угоди або відносин, про які йдеться. Сторона договору не вправі тлумачити договір чи діяти всупереч своїм попереднім заявам або поведінці на шкоду іншій стороні, яка обґрунтовано покладалася на умови договору.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 виходячи із умов кредитного договору, взятих на себе сторонами зобов`язань за Договором кредиту становить 22230,00 гривень, з яких 9000,00 гривень – тіло кредиту та 6930,00 гривень – проценти за користування кредитом.

Умови договору протягом строку встановленого кредитним договором відповідачем не виконувались належним чином, у зв`язку в чим виникла прострочена заборгованість (прострочка по кредиту).

Також, згідно довідки про розрахунок заборгованості та графіку погашення платежів вбачається, що за відсотками у розмірі 6930,00 гривень заборгованість була розрахована за період з 18.09.2024 по 24.12.2024 року, тобто в межах строку дії кредитного договору.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 15930,00 гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 9000,00 гривень, та заборгованість за процентами 6930,00 гривень, яка підлягає стягненню

Щодо вимоги позивача щодо стягнення неустойки, суд зазначає наступне.

Пунктом 17 Заявки кредитного договору (оферти) № 18.09.2024-100001917 від 18.09.2024 року сторони Кредитного договору обумовили, що неустойка становить 90 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми виконаного/неналежно виконаного зобов`язання

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК Українита доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі№910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18жовтня 2023 року в справі №706/68/23(провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки у розмірі 90 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми виконаного/неналежно виконаного зобов`язання, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки в розмірі 4500 грн слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1800,00 грн., суд зазначає наступне.

Умовами Заявки п.8 передбачено сплату комісії 5% від суми кредиту, яка дорівнює 450,00 грн., нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту та пов`язана з наданням кредиту.

Відповідно до положень ч.ч.1 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно положень ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

ТОВ "Споживчий центр" фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Сума комісії передбаченої договором не відповідає заявленій у позові. Детального розрахунку нарахованої комісії суду не надано.

Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов`язаної з наданням кредиту належить відмовити.

Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» належить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 15930,00 гривень.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 15930,00 гривень, що становить 71,66 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, відповідно до ст. 133, 137, 141 ЦПК України, в сумі 1735,89 гривні, що становлять витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись, ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1   на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01132, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором у розмірі 15930 гривні 00 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1735,89 гривень, загальна сума 17665 гривень 89 копійок.

В решті позовних вимог відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                В.В. Решетов