Справа № 305/808/25

Провадження по справі 2/305/391/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2025 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчука В.Е.

за участі секретаря судового засідання Шемоти М.І.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивує тим, що у них з Відповідачем є одна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб з відповідачем зареєстрований не був. Дитина постійно проживає з Позивачкою, а Відповідач проживає окремо, фактичне місце проживання ОСОБА_4 . Позивачці не відоме, він не бере участі у вихованні та утриманні дитини, яка постійно перебуває на повному її утриманні, а Відповідач ухиляється від обов?язку утримання дитини. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум, й такий рівень вона одна не зможе забезпечити, тому вважає, що Відповідач, котрий є здоровою та працездатною особою, може та повинен сплачувати аліменти на утримання спільної дитини, чим буде забезпечуватись рівність батьків при несенні обов?язку утримання дитини. Відповідач є працездатною особою, інших дітей, або непрацездатних осіб на утриманні немає, його стан здоров?я дозволяє працювати, а тому вважає він може сплачувати аліменти на утримання сина. З урахуванням того, що Відповідач офіційно ніде не працевлаштований, вважає за доцільне визначити розмір стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, тому просить стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, в розмірі по 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати реєстрації позовної заяви і до повноліття дитини. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 18.03.2025 Відповідачу був наданий строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідачу ОСОБА_2 копія ухвали про відкриття провадження з копія позовної заяви з додатками, була надіслана за зареєстрованим місцем проживання, але поштова кореспонденція була повернута до суду з відміткою уповноваженої особи "Укрпошти" про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, що відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням Відповідача про день, час та місце розгляду справи. Крім того, у зв`язку із російською агресією проти України та відповідно веденням активних бойових дій на території Покровського району Донецької області, де зареєстрований Відповідач, що могло зумовити виїзд ОСОБА_2 звідти, при цьому інша адреса Відповідача не відома, тому суд розмістив оголошення на офіційному сайті "Судової влади" про відкриття провадження у справі та можливість ОСОБА_2 подати відзив на позов.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що Відповідач в установлений законом строк відзив не подав, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Спірні правовідносини регулюються нормами СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.  

Згідно зі ст. 3 ч. 1 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 і ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 (Конвенція про права дитини), ст. 7 ч.ч. 7, 8 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами,… судами, адміністративними … органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Особа діє у цивільних, у тому числі, в сімейних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 7, 8 СК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України).

Суд встановив, що сторони у шлюбі не перебували, але відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 08 вересня 2023 року, виданого Південно-Східним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Дніпро) Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління, а також витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00049831667 від 04.03.2025, що містяться в матеріалах даної справи ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 .

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов, що був складений актом обстеження житлово-побутових та матеріальних умов №333 від 06 березня 2025 року складеного депутатом Рахівської міської ради Приступою Олесею Олександрівною, дитина ОСОБА_3 проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , та перебуває на утриманні Позивачки та, як зазначає остання, Відповідач, у порушення своїх батьківських обов`язків, матеріальної допомоги на утримання дитини наразі не надає.

Зі змісту статті 12, 81 та 83 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Конвенція про права дитини передбачає, що держави-учасниці:

зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ст. 3 ч. 2);

поважають відповідальність, права і обов`язки батьків … належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються (ст. 5);

забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ст. 6 ч. 2);

докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; батьки … несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 ч. 1);

визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 ч.ч. 1, 2);

визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом (ст. 31 ч. 1);

жодне в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини і можуть міститися: a) в законі Держави-учасниці, або b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави (ст. 41).

Відповідно до Конституції України, норм СК України, які узгоджуються з приписами Конвенції про права дитини:

кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (ст. 51 Конституції України);

мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; за загальним правилом, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 ч.ч. 1, 2 СК України);

батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України);

за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч. 3);

розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини;

мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (182 ч. 2);

суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі;

розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше; за заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ст. 184 ч.ч. 1, 2).

У рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Таким чином, матеріальне утримання дітей є обов`язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за заявою позивача безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання.

Прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення (ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

У 2025 році розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років становить 3196 гривень. З урахуванням динаміки прожиткового мінімуму слід враховувати, що вже лиш з огляду на цей показник матеріальне утримання дитини з часом значно дорожчає.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, своєю чергою, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення гармонійного розвитку, освіти, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілими та не викликають заперечень у сторін чи сумнівів у суду. Такими самими загальновідомими та загальнозрозумілими обставинами є те, що внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України та воєнних дій, які тривали на час пред`явлення позову та тривають на час судового розгляду справи, купівельна спроможність населення України значно знизилася, що має наслідком, серед іншого, додаткові матеріальні труднощі в забезпеченні належного утримання дітей.

Маючи на своєму утриманні малолітню дитину позивачка поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального утримання дитини, так і її виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дитину та організацію її життя.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України).

У справі немає доказів наявності у відповідача вад здоров`я, які б перешкоджали йому працювати, що вказує на його фактичну спроможність надавати матеріальне утримання своїй дитині, але реальних доказів своєї участі в житті сина Відповідач не надав.

Суд враховує, що на даний час син сторін ОСОБА_5 потребує не тільки здорового зростання, але й повноцінного розвитку, а отже потреби на його утримання є очевидними. Своєю чергою відповідач є здоровою, працездатною особою у продуктивному віці, здатний і має можливість заробляти своєю працею кошти і реалізує її на свій розсуд, спроможний заробляти кошти на власне утримання та для виконання обов`язку з надання достатнього утримання своїй дитині, не позбавлений можливості вживати активних заходів для працевлаштування. Протилежного в справі не встановлено і відповідачем не доведено.

За наведених обставин слід визнати, що у позивачки ОСОБА_1 виникли дійсні підстави для вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Власне недостатність у матері коштів на утримання дитини сумнівів не викликає, відповідні доводи позивачки не спростовані.

За таких обставин, суд, виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за можливе задовольнити позов Позивачки у повному обсязі, адже Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, його половини чи іншої частини, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, реалій життя в Україні, які існують на час виникнення і вирішення спору, динаміки значення базового соціального стандарту та маючи на увазі забезпечення тривалого та достатньо стабільного матеріального утримання малолітньої дитини аліменти у твердій грошовій сумі 3000 гривень на дитину протягом тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, який відповідатиме інтересам дитини, покриватиме суттєву частину витрат на дитину. Такий розмір аліментів забезпечуватиме тривалу, реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та зважаючи на фактичні обставини не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини.

Аліменти на утримання дитини згідно зі ст. 191 СК України присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, в цьому випадку з 11.03.2025.

Крім того, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача судовий збір за розгляд даної справи в сумі 1211,20 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000 грн (три тисячі гривень), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого  для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору на користь держави на рахунок: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 банк отримувача казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу *;101; судовий збір стягнутий з (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №305/808/25 провадження по справі 2/305/391/25).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання АДРЕСА_1 , зареєстрована у АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.  

                Суддя:                                         В.Е. Ємчук