Справа № 175/6131/23

Провадження № 2/175/1603/23

2025 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 року                                        с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді Дараган Л.В.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 27 листопада 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 42,0 % та 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитом виконує не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка дотепер не погашена і станом на 22 травня 2023 року становить суму в розмірі 49088 гривень 98 копійок, що складається з такого: сума в розмірі 45877 гривень 81 копійка – заборгованість за кредитом, сума в розмірі 3211 гривень 17 копійок – заборгованість по відсоткам. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 49088 гривень 98 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2684 гривні 00 копійок.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідач правом подати до суду відзив не скористався.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки наявних у цій справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходили, суд у відповідності до положень ст. 279 ЦПК України розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Згідно з анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27 листопада 2018 року, відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку із чим ним було підписано вказану анкету-заяву. В заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг і згоден з його умовами.

Згідно з паспортом споживчого кредиту від 09 серпня 2021 року, відповідач був ознайомлений з основними умовами кредитування, інформацією щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача та порядком повернення кредиту. В паспорті зазначені: тип кредитного продукту; тип кредиту; строк кредитування – 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка – пільгова процентна ставка: 0,00001 % річних, базова процентна ставка: 42,00 % річних і 40,08 % річних; тип процентної ставки; загальні витрати за кредитом; орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі); реальна річна процентна ставка – 51,09 % річних і 51,76 % річних; кількість і розмір платежів, періодичність внесення; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту – 84,00% річних і 81,60% річних, інші платежі та важливі правові аспекти.

До вказаних вище заяви та паспорта споживчого кредиту позивачем додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms.

Згідно з розрахунком заборгованості, який був доданий позивачем до позову, відповідач станом на 22 травня 2023 року має заборгованість, що становить суму в розмірі 49088 гривень 98 копійок, що складається з такого: сума в розмірі 45877 гривень 81 копійка – заборгованість за кредитом, сума в розмірі 3211 гривень 17 копійок – заборгованість по відсоткам.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк», клієнт ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору отримав картку № НОМЕР_1 , дата відкриття – 27 листопада 2018 року, строк дії – до останнього дня 08.2022, тип картки – «Універсальна».

Згідно з банківською випискою з карткового рахунку відповідача, останнім була отримана кредитна картка, з якої були здійснені витрати кредитних коштів, а також на вказану картку періодично вносилися грошові кошти на поповнення витраченого кредитного ліміту.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України,процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 27 листопада 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого останній шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Також відповідач отримав платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

На виконання договору позивач надав відповідачу кредит в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, видав платіжну картку та відкрив відповідний картковий рахунок, тим самим позивач повністю виконав свої зобов`язання перед відповідачем за договором.

Разом із цим, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в цьому випадку позивач – АТ КБ «ПриватБанк»). Тобто, у разі, якщо умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Також, положення чинного цивільного законодавства щодо позики і кредиту передбачають, що у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 27 листопада 2018 року, процентна ставка в ній не зазначена.

Натомість, позивач, заявляючи вимоги про погашення кредиту, включив до цієї суми крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) й інші складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27 листопада 2018 року, позивач посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms, як на невід`ємні частини спірного договору.

Так, витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (без обмеження строку) та інші умови.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з ці витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms, розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у таких зазначених в цих документах, які додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути визнана судом належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Вказані обставини не були спростовані позивачем в ході судового розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем за період з часу виникнення спірних правовідносин (27 листопада 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02 жовтня 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із позичальником кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також суд враховує, що надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можуть вважатися складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у відповідній заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття ним як позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Судом встановлено, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms, які були надані позивачем та містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем 27 листопада 2018 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому виді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

При цьому суд звертає увагу й ті обставини, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у виді заяви про надання банківських послуг та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. В зв`язку із цим відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Така ж правова позиція висловлена й у висновках Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).

Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що згідно з умовами договору, відповідач прийняв на себе зобов`язання повернути кредит в термін, встановлений договором. Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

Крім того, 09 серпня 2021 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 42,00 % річних і 40,08 % річних, а у випадку невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту – 84,00 % річних і 81,60 % річних. Також відповідач отримав платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

На виконання договору позивач надав відповідачу кредит в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, видав платіжну картку та відкрив відповідний картковий рахунок, тим самим позивач повністю виконав свої зобов`язання перед відповідачем за договором.

Отже, за умовами договору, відповідач, починаючи з 09 серпня 2021 року, прийняв на себе зобов`язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом. Тобто, починаючи з 09 серпня 2021 року, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі. При цьому анкета-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та паспорт споживчого кредиту не містять жодних положень про те, що відсоткова ставка буде застосовуватись за минулий період користування кредитними коштами.

Однак, в порушення умов договору відповідач не виконав належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ним (починаючи з 09 серпня 2021 року), має прострочену за кредитом заборгованість, що відповідно до вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов`язань.

Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у виді анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та паспорту споживчого кредиту, що підписані сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. До того ж, відповідачкою не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, а так само і погашення кредитних коштів.

Разом із цим, як було встановлено судом з банківської виписки з карткового рахунку відповідача, у період з 27 листопада 2018 року до 09 серпня 2021 року позивачем всупереч умовам укладеного договору нараховувались відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого заборгованість за кредитом була безпідставно збільшена на суму в розмірі 5433 гривні 03 копійки. Тобто, на час звернення до суду із цим позовом заборгованість за кредитом становила 40444 гривні 78 копійок (45877 гривень 81 копійка – 5433 гривні 03 копійки = 40444 гривні 78 копійок).

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідач порушив умови договору, взяті на себе зобов`язання виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 43655 гривень 95 копійок, яка складається з такого: заборгованість за кредитом у розмірі 40444 гривні 78 копійок та заборгованість за відсотками в розмірі 3211 гривень 17 копійок, а у стягненні іншої частини заявленої позивачем суми заборгованості за кредитом необхідно відмовити з підстав, зазначених вище.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 43655 гривень 95 копійок, а в іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2386 гривень 88 копійок.

Керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 536, 610, 611, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 19, 141, 263 – 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2018 року в розмірі 43655 (сорок три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 95 копійок та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) гривень 88 копійок, а всього 46042 (сорок шість тисяч сорок дві) гривні 83 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.

Суддя: