Справа №295/6063/25

1-в/295/537/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про приведення вироків суду відносно нього у відповідність до чинного законодавства,

ВСТАНОВИВ :

Засуджений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання в Державній установі «Житомирська виправна колонія №4» звернувся в суд із заявою про приведення вироків суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ).

Засуджений ОСОБА_4 та представник установи в судове засідання не прибули, надіслав заяву про розгляд справи без їх присутності.

Відповідно ст. 539 КПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи, тому суд розглядає подання у їх відсутність.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні подання.

Дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий вироком Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2023 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення обмеження волі, на підставі ст. 75 звільнено від покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. За цим вироком ОСОБА_4 21.04.2022 здійснив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме – телефонного кабелю вартістю 10 701 грн 29 коп, що перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2481 грн) станом на день скоєння крадіжки, тобто є кримінально-караним діянням, та не підлягає декриміналізації.

Також вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 10.08.2023 ОСОБА_4 раніше судимий за ч. 4 ст. 185, ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. За цим вироком ОСОБА_4 13.06.2023 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжки) та завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 16896 грн 92 коп, що перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн) станом на день скоєння крадіжки, тобто є кримінально-караним діянням, та не підлягає декриміналізації.

Крім того, ОСОБА_4 раніше судимий вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 24.10.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України до 6 місяців арешту, на підставі ст. 71, 72 КК України до 5 років 3 місяця позбавлення волі. Вказаний вирок не пов`язаний із крадіжкою, тому не підлягає декриміналізації.

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 08.08.2024 ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі. Даний вирок також не пов`язаний із крадіжкою, тому не підлягає декриміналізації.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом  169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Таким чином два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2022, 01.01.2023 року становили 2481 грн., 2684 грн.

Відповідно, зміна розміру дрібного викрадення чужого майна з 0,2 нмдг до 2 нмдг є зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки у тексті кримінального закону цей розмір не визначений і він вказаний в ст. 51 КУпАП.

Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом злочину, вчиненого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, згідно вирокуДеснянського районного суду м. Києва від 06.03.2023 та за ч. 4 ст. 185 КК України, згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2023, становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, тому вказані діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ залишаються кримінально-караними на теперішній час.

За таких обставин, клопотання засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироків суду відносно нього у відповідність до чинного законодавства відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя                                  ОСОБА_1