КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №363/1280/24 Провадження №11-кп/824/3291/2025Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023240000000156, по обвинуваченню:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року затверджено угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_9 та прокурором Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 .

Обвинуваченого ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 України та призначено покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу у розмірі 1180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 060 грн.

По справі вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Цим же вироком ухвалено рішення конфіскувати на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України грошові кошти - 200 (двісті) доларів США та 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень, застосувавши спеціальну конфіскацію.

На даний вирок суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить вирок суду змінити в частині вирішення долі речових доказів.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржуваним вироком затверджено угоду між прокурором та обвинуваченим, призначено покарання та вирішено питання щодо речових доказів, а саме: грошові кошти в сумі 200 доларів США та 9500 грн. ухвалено конфіскувати на підставі ст.ст.96-1 та 96-2 КК України.

На домку апелянта, суд, всупереч вимогам статті 475 КПК України, затверджуючи угоду про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, незаконно, крім узгодженого покарання, застосував спеціальну конфіскацію, умови застосування якої не зазначались в поданій до суду угоді.

Крім цього захисник звертає увагу на те, що матеріали справи містять протоколи огляду грошових коштів від 05.05.2023 та 02.06.2023 року, протоколи про результати проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 08.06.2023 року, з переліком грошових купюр, які використовувались для оперативної закупки. Як стверджує захисник, серії та номери вказаних грошових купюр не відповідають тим грошовим купюрам, які були вилучені у обвинуваченого під час обшуку та які в подальшому визнані речовими доказами у справі.

За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду змінити, виключивши з резолютивної частини вироку посилання на застосування, відповідно до ст.96-1 та 96-2 КК України, спеціальної конфіскації зазначених у вироку грошових коштів. Ухвалити рішення про повернення грошових коштів в сумі 200 доларів США та 9500 грн. ОСОБА_9 , як власнику.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисників на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд, через допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, перевіривши наявні матеріали кримінального провадження та проаналізувавши апеляційні доводи учасників провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вирок суду - зміні, з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.1 ст.263 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до статті 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені ст.374 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, крім іншого, суд має зазначити рішення про долю речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

Як вбачається із угоди про визнання винуватості від 10.12.2024 року, сторони погоджуються на наступне призначення покарання ОСОБА_9 : враховуючи, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, передбаченими ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також враховуючи те, що ОСОБА_9 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, фактично матеріальної шкоди його такими діями нікому не завдано, на даний час має на утриманні двох дітей, враховуючи також те, що ОСОБА_9 сприяв у розкритті корупційного злочину, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_9 за ч.1 ст.263 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі ста вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20 060 грн.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_9 та прокурором.

Крім цього, в оскаржувану вироку судом ухвалено речові докази у кримінальному провадженні, а саме грошові кошти в розмірі 200 (двісті) доларів США та 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень конфіскувати на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, застосувавши спеціальну конфіскацію.

За приписами частини 1 статті 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Згідно п.4 ч.4 ст.474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Разом із цим, затверджуючи угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, суд першої інстанції всупереч положенням статті 472 КПК України, незаконно застосував спеціальну конфіскацію, яка умовами угоди не була передбачена.

При цьому, колегія суддів також враховує, що мотивувальна частина вироку на підставі угоди не містить будь-якого обґрунтування застосування спеціальної конфіскації грошових коштів, на підставі ст.ст.96-1 та 96-2 КК України, вилучених в обвинуваченого під час обшуку.

Надаючи оцінку позиції прокурора в суді апеляційної інстанції щодо допущених судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які полягають у не роз`ясненні обвинуваченому порядку судового провадження на підставі угоди та положень статті 474 КПК України, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.

Зокрема, під час апеляційного розгляду захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості у обвинуваченого було з`ясовані всі питання, які передбачені частиною 3 статті 474 КПК України. Обвинуваченому були повністю зрозумілі зміст укладеної угоди та її наслідки, укладення угоди було добровільним. При цьому, питання про застосування спеціальної конфіскації судом під час вирішення питання про затвердження угоди не обговорювалось.

Як вбачається із постанови про визнання речових доказів та передачі їх на зберігання від 21.07.2023 року, грошові кошти в сумі 200 (двісті) доларів США, купюри номіналом по 100 (сто) доларів США: МЗ 65718585A, LA 90920605A; та грошові кошти в сумі 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень купюри номіналом по 1000 (однієї тисячі) гривень: БМ 2383636, БК 8675552, БК 8675551, БА 7593281, AA 1728238; купюри номіналом по 500 (п`ятсот) гривень: A3 6598399, ЗА 6194389, CE 2420263, ХД 8257052, ББ 4739457, B3 2111898, ЛИ 8084202, B3 9637642, BЕ 0758704, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1)одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час судового розгляду дані обставини не були предметом судового розгляду, як і не передбачалось застосування спеціальної конфіскації угодою про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором.

В суді апеляційної інстанції сторона захисту повідомила, що вилучені під час обшуку грошові кошти належать обвинуваченому, факту їх незаконного походження матеріали кримінального провадження не містять.

Згідно п.10 ст100 КПК України під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.

Таким чином, застосувавши спеціальну конфіскацію грошових коштів при постановленні вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене, колегія суддів, зважаючи на умови, які досягли сторони укладеної в даному кримінальному провадженні угоди про визнання винуватості, вважає, що грошові кошти в сумі 200 (двісті) доларів США та 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень підлягають поверненню обвинуваченому ОСОБА_9 , в якого вони були вилучені під час обшуку.

Відповідно до положеньст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_9 , - змінити.

Виключити з вироку рішення суду про спеціальну конфіскацію на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України грошових коштів - 200 (двісті) доларів США та 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень. Грошові кошти в сумі 200 (двісті) доларів США, купюри номіналом по 100 (сто) доларів США: МЗ 65718585A, LA 90920605A, та грошові кошти в сумі 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень купюри номіналом по 1000 (однієї тисячі) гривень: БМ 2383636, БК 8675552, БК 8675551, БА 7593281, AA 1728238; купюри номіналом по 500 (п`ятсот) гривень: A3 6598399, ЗА 6194389, CE 2420263, ХД 8257052, ББ 4739457, B3 2111898, ЛИ 8084202, B3 9637642, BЕ 0758704, - повернути ОСОБА_9 .

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.

Судді:

________________ ________________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4