Справа № 156/275/25

Провадження № 2/156/176/25

Рядок статзвіту № 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2025 року         сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Комзюк Н.Н.,

за участю секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

                                        ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр» 12 березня 2025 року звернувся через систему «Електронний суд» до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №20.05.2024-100002075 від 20.05.2024 у розмірі 33440 грн., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20.05.2024-100002075 відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 11000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, однак ОСОБА_1 належним чином звої зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим, станом на 25.08.2024 утворилась заборгованість у розмірі 33440,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 11000,00 грн., процентах у розмірі 16170,00 грн., комісії 770,00 грн., неустойки у розмірі 5500 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою від 25.03.2025 цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у спрощеному порядку з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, будучи повідомленою про розгляд справи належним чином. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Ухвалою суду від 14.05.2025, суд, зі згоди позивача, розглядає справу за відсутністю відповідача заочно.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 20.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20.05.2024-100002075 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, та підтвердження укладення кредитного договору, згідно з яким ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 11000 грн; строком на 98 днів з дати його надання; з датою повернення – 25.08.2024; з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; з комісією, пов`язаною з наданням кредиту в розмірі 7% від суми кредиту, що дорівнює 770 грн., яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Також, сторони узгодили, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (п.13 заявки - 110 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/ неналежно виконаного зобов`язання)

Відповідно до умов кредитного договору кредитні кошти надаються ОСОБА_1 шляхом переказу на її картковий рахунок НОМЕР_1 .

Окрім цього, ОСОБА_1 ознайомилась з паспортом споживчого кредиту, в якому також передбачено умови кредитування, реальну процентну ставку, порядок повернення кредиту, штрафні санкції.

Для підписання договору споживчого кредиту використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором А142, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Підписання ОСОБА_1 вказаного договору та паспорту споживчого кредиту електронним підписом свідчить про її обізнаність з умовами кредитування.

Відповідно до квитанції ІD платежу 2464856272, 20.05.2024 на рахунок ОСОБА_1 який був вказаний у заявці на отримання кредиту, перераховано 11000 грн. за договором №20.05.2024-100002075.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Згідно ч.8 ст.11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, кредитний договір між сторонами у справі був укладений в електронній формі.

Згідно з ч.1 ст.1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаними вище кредитним договором утворилась заборгованість, що підтверджується матеріалами справи.

Так, згідно з довідкою-розрахунком за кредитним договором №20.05.2024-100002075 від 20.05.2024 станом на 25.08.2024 відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 33440,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 11000,00 грн., процентам у розмірі 16170,00 грн., комісії 770,00 грн., неустойки у розмірі 5500 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не скористалась своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, не подала відзиву на позов, не надала будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не спростувала суми заборгованості, заявленої до стягнення, не надала контррозрахунку у разі незгоди з таким розрахунком.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту у розмірі 11000 грн., процентам у розмірі 16170,00 грн. та комісії у розмірі 770,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач просить стягнути неустойку, однак, відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки у сумі 5500 грн. за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

У зв`язку з частковим задоволенням судом позову, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2023,98 грн. (27940/33440 х 2422,40 = 2023,98).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

                                               ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №20.05.2024-100002075 від 20.05.2024 у розмірі 27940 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок) грн. 00 коп, з яких заборгованість по тілу кредиту - 11000 грн, по процентах - 16170 грн, комісії - 770 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2023,98 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Іваничівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ - 37356833), місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-а;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя                                                                         Н.Н. Комзюк