РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2011 р. Справа № 5004/1647/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Філіпова Т.Л.
судді Саврій В.А. ,
судді Василишин А.Р.
при секретарі Карпець О.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача 1 - Салецька Л.Ф.
відповідачі 2 - Чумак В.О., ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу позивача Акціонера ВАТ "Луцький райагропостач" ОСОБА_6 на рішення господарського суду Волинської області від 20.10.11 р. у справі № 5004/1647/11
за позовом Акціонера ВАТ "Луцький райагропостач" ОСОБА_6
до відповідача 1 Відкрите акціонерне товариство "Луцький райагропостач"
до відповідача 2 Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
про визнання недійсним договору застави від 20.07.2001р.
Рішенням господарського суду Волинської області від 20.10.2011р. у справі №5004/1647/11 (суддя Якушева І.О.) в позові Акціонера ВАТ «Луцький райагропостач»ОСОБА_6 до відповідача 1 Відкритого акціонерного товариства «Луцький райагропостач»та до відповідача 2 Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про визнання недійсним договору застави від 20.07.2001 року відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 20.10.11р. у справі №5004/1647/11 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити строк та прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області у справі №5004/1647/11 до розгляду, а також скасувати рішення Господарського суду Волинської області у справі №5004/1647/11 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Доводи апеляційної скарги грунтуються на тому, що укладаючи договір застави нерухомого майна від 20.07.2001 року та запезпечуючи зобов'язання третьої особи нерухомим майном товариства, голова правління перевищив надані йому повноваження, діяв не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Рішення правління акціонерного товариства від 06.07.2001 року, оформлене протоколом №2, відповідно до якого діяв голова правління ОСОБА_7, рішенням господарського суду Волинської області від 11.11.2010 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 року, було визнано недійсним.
Скаржник вважає, що рішенням суду у справі №1/76-76(04/44-76) встановлено порушення корпоративних та майнових прав позивача.
Посилається на п.51 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року №13, де зазначено, що спори за позовами акціонерів (учасників) господарського товариства про визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством, є підвідомчими (підсудними) господарським судом.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 року. у даній справі апеляційну скаргу Акціонера ВАТ «Луцький райагропостач»ОСОБА_6 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господар-ського суду від 14.12.2011р. у справі №5019/2228/11 змінено склад колегії, окрім заміни голову-ючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Саврій В.А.
Представник позивача в судове засідання з'явився та підтримав доводи апеляційної скарги, а також надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, 14.12.2011 р. представник відповідача 1 підтримав позицію позивача в повному обсязі.
Представники відповідача 2 в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обгрунтування своєї правової позиції.
Уповноважені представники сторін не з'явились в судове засідання, про наявність поважних причин не з'явлення суду не повідомили. Враховуючи, що про час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином, колегія суддів вважає, не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 в акціонерному товаристві "Луцький райагропостач" належать прості акції номінальною вартістю 25 коп. в кількості 350 шт на загальну суму 87 грн. 50 коп. з номерами з №645135 по №645484, що підтверджується сертифікатом №381 від 01.08.1997 року та випискою про стан рахунку у цінних паперах №593151 Волинського регіонального відділення ПАТ "КБ"Хрещатик" станом на 05.10.2011 року.
Відповідно до рішення правління ВАТ "Луцький райагропостач" від 06.07.2001 року, оформленого протоколом №2 вирішено надати голові правління ОСОБА_7 дозвіл на передачу нерухомого майна в заставу для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Фірма "Авгур".
20.07.2001 року був укладений договір застави між ВАТ "Луцький райауропостач" та Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії.
Згідно з умовами договору ВАТ "Луцький райагропостач" передав в заставу комплекс будівель і споруд - адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою Б-2 площею 1308,9 кв.м, склад господарських товарів В-1 площею 597,1 кв.м., склад металевий (модуль), Г-1 площею 525,8 кв.м., що знаходиться в с. Г.Полонка, по вул.Горохівській, 2В, Луцького району, Волинської області з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з інноваційного договору №1/98 від 03.07.1998 року, за яким Волинське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії надало кредитні кошти ТзОВ фірма "Авгур" в сумі 2 100 000 грн.
Зі змісту .ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України випливає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Органи управління товариства, їх компетенцію визначає статут товариства.
Відповідно до п.п.8.2.1. п.8.2. Статуту ВАТ «Луцький райагропостач», затвердженого загальними зборами акціонерів товариства 10.06.1997р., в редакції, яка діяла станом на час укладення оспорюваного договору, вищим органом ВАТ «Луцький райагропостач» є загальні збори акціонерів товариства.
Згідно з п.п.8.2.3. п.8.2. Статуту до компетенції вищого органу товариства належать:
- затвердження Статуту та внесення до нього змін та доповнень;
- затвердження річних результатів діяльності товариства, в т.ч. його дочірніх підприємств, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутків;
- визначення порядку покриття збитків;
- створення, реорганізація, ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів і положень;
- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;
- погодження угод про заставу майна товариства.
- прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
- прийняття рішень про придбання товариством власних акцій.
Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління.
До компетенції правління належать всі питання діяльності товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, Статутом та рішенням вищого органу товариства віднесені до компетенції виключно вищого органу товариства. Вищий орган товариства може прийняти рішення про передачу частини належних йому прав до компетенції правління. До компетенції правління належить: визначення основних напрямків діяльності товариства, планів та складання звітів про їх виконання, порядку розподілу прибутків; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства; визначення умов оплати посадових осіб товариства і інші. (п.п.8.3.1., 8.3.2. п.8.3. Статуту).
Позивач вважає, що договір застави від 20.07.2001 року підписаний від імені ВАТ «Луцький райагропостач» особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення такої угоди, порушує права позивача як акціонера товариства та підлягає визнанню недійсним на підставі статей 202, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Одним із способів захисту, визначених статтею 16 Цивільного кодексу України, є визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними умовами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є наявність у особи, що вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності та наявність вільного волевиявлення учасника на вчинення правочину, яке повинно відповідати його внутрішній волі.
Матеріали справи свідчать також, що позивач звертаючись з позовом до суду, посилається на те, що, укладаючи договір застави від 20.07.2001 року та забезпечуючи виконання кредитних зобов'язань третьої особи нерухомим майном товариства, голова правління ВАТ «Луцький райагропостач» не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, перевищив надані йому повноваження, оскільки правління товариства прийняло рішення про укладення угоди на суму, що перевищувала 2000 мінімальних заробітних плат або 236000 грн. на час укладення угоди, вирішило питання про відчуження основних фондів, яке не відноситься до поточної діяльності товариства, а належить до компетенції загальних зборів акціонерів.
Право на підписання даного договору голові правління ОСОБА_7 було надане рішенням правління ВАТ «Луцький райагропостач», оформленим протоколом №2 від 06.07.2001 року - на передачу майна в заставу під забезпечення кредитних зобов'язання ТзОВ «Авгур» перед Українською державною інноваційною компанією. Проте, рішення правління ВАТ «Луцький райагропостач», оформлене протоколом №2 від 06.07.2001 року, рішенням господарського суду Волинської області від 11.11.2010 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09 березня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 04 травня 2011 року у справі №1/76-76 (04/44-76), рішення правління на право підписання договору застави та передачу майна в заставу визнано недійсним.
Скаржник також, зазначає, що неправомірне підписання колишнім головою товариства договору застави від 20.07.2001 року порушує її законні права як акціонера, передбачені Статутом товариства та ст. 41, 46, 47 Закону «Про господарські товариства», на управління товариством шляхом безпосереднього волевиявлення під час голосування на зборах, посилається на те, що в майні, яке передано в заставу, є і її частка, а тому її право має бути захищено шляхом визнання договору недійсним.
Позивач, звертає увагу на те, що в порядок денний загальних зборів питання передачі майна в заставу ніколи не виносилось та не надавалось право голові правління підпису договору застави від 20.07.2001 року.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом п.4 ч.1 ст.12 ГПК України до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно з п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач – акціонер ОСОБА_6 обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням її корпоративних прав укладенням спірного договору.
Частина 3 статті 167 Господарського кодексу України визначає корпоративні відносини як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та інше.
Зміст корпоративних прав конкретизовано у інших нормах Закону, зокрема ст.10 Закону України "Про господарські товариства", ст.116 ЦК України, ст.88 ГК України.
Згідно з положеннями наведених вище правових норм учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
З наведених положень законодавства випливає, що акцінер - учасник акціонерного товариства, не наділений суб’єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, акціонером якого він є, а відтак не має права на судовий захист охоронюваних законом прав та інтересів самого товариства. Предметом же договору застави від 20.07.2001 року, було, як відомо, майно, передане в заставу за спірним договором, яке належить ВАТ «Луцький райагропостач» на підставі наказів регіонального відділення фонду держмайна України по Волинській області від 14.02.1996р. № 79 та № 125 від 16.02.1998р., зареєстроване у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 18.07.2001р. за № 138, реєстраційні посвідчення серія АЮ № 01082, № 01083, № 01084.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" указує, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання (п.11 постанови). Учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів самого господарського товариства поза відносинами представництва.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем-1 відносини представництва відсутні.
Відповідно до положень ст.10 Закону України «Про господарські товариства», статуту товариства позивач як акціонер ВАТ «Луцький райагропостач» не наділений правом на звернення до суду за захистом прав та інтересів господарського товариства поза відносинами представництва.
Згідно з п. 51 постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" у разі звернення учасника господарського товариства до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва, господарським судам належить відмовляти учасникам господарського товариства в задоволенні позову про визнання недійсним договору, вчиненого господарським товариством.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 18.04.2011 року у справі №8/219пн-к, що є обов'язковим для застосування господарськими судами відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, висновок господарського суду про те, що вимога позивача – акціонера ОСОБА_6 про визнання недійсним договору застави від 20.07.2001 року задоволенню не підлягає, є правильним.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Керуючись ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонера ВАТ "Луцький райагропостач" ОСОБА_6 на рішення господарського суду Волинської області від 20.10.2011р. у справі №5004/1647/11 – залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.
Справу №5004/1647/11 повернути до господарського суду Волинської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Василишин А.Р.
01-12/18127/11 18127/11