РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
22 грудня 2011 року Справа № 16/5025/1460/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Мельник О.В. ,
судді Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Бугай Н.С.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.11 р. у справі
№ 16/5025/1460/11
за позовом заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави, в особі Державного агенства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області
до 1. державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля"
2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про - визнання недійсним договору зберігання з правом користування №2 від 30.04.10р.
- зобовязання повернути майно, яке передано актом приймання-передачі від 30.04.2010р. по договору зберігання з правом користування №2 від 30.04.2010р.
за участю учасників судового процесу:
від позивачів - не з»вилися;
від відповідачів - не з’явилися;
від органу прокуратури- не з’явився.
До початку розгляду справи розпорядженням заступника голови Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 року змінено склад суду у даній справі. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л., суддя Мельник О.В.
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011р. у справі №16/5025/1460/11 (суддя Магера В.В.) позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави, в особі Державного агенства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до відповідачів: 1. державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля"; 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору зберігання з правом користування №2 від 30.04.10р. та зобовязання повернути майно, яке передано актом приймання-передачі від 30.04.2010р. по договору зберігання з правом користування №2 від 30.04.2010р. – задоволено частково.
Визнано недійсним договір зберігання з правом користування №2 від 30.04.10р. В решті позову щодо зобов'язання повернути майно, яке передано актом приймання-передачі від 30.04.10 р. по договору зберігання з правом користування №2 від 30.04.10 р., відмовлено.
Судові витрати по справі покладено на відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст.ст.44,49 ГПК.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. (арк.справи 104-107).
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач1 - державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позову відмовити, вважаючи вимоги позивача безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи.(арк.справи 117-120). Апелянт обгрунтовує скаргу наступним:
1. Заступник прокурора м. Хмельницького в інтересах держави, в особі Державного агенства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області звернувся з позовною зявою до господарського суду Хмельницької області, що суперечить ст.121 Конституції України, п.3 ч.1 ст.2, ст.33 ГПК України, ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру», адже підставою представництва у суді інтересів держави прокурором є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Однак, підстав представництва інтересів держави прокурором - немає, наявність порушень або загрози порушень інтересів також відсутня.
2. Державне агенство рибного господарства України жодних заяв або звернень до прокуратури м.Хмельницького щодо ДП «Селекційно-гентичний центр по рибництву «Поділля»» та ФОП ОСОБА_1 не подавало.
3. Спірна угода є дійсною і відповідає чинному законодавству, зокрема ст.ст.936, 942, 943, 944 ЦК України. Майно було передано на зберігання з правом користуванням.
4. Відповідно до п. 2 ст. 4 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення та підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". При цьому, відповідно до вимог п.п. "г" п. 2 ст. 5 ЗУ "Про приватизацію державного майна" та спільного Інструктивного листа Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України № 37-30-7/1 1928 від 08.08.2005 р.. приватизації не підлягають гідротехнічні, захисні споруди, які перебувають на балансі підприємств. Отже, об'єкти, які є предметом спірного договору, відносяться до захисних гідротехнічних споруд, мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду.
5. У відповідності із умовами додаткової угоди від 30.04.2011р. та відповідним актом передачі спірний договір зберігання з правом користування розірвано, що свідчить про відсутність предмета спору та про підставу закриття провадження у даній справі.
Отже, скаржник зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з’ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки ухвалою суду від 30.11.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження явка сторін визнавалась не обов»язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача-державного підприємства «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» у даному судовому засіданні, взявши до уваги й повідомлення про вручення сторонам поштового відправлення.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 16/5025/1460/11 від 30.11.2011р. апеляційну скаргу державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" прийнято до провадження, справу призначено до слухання(арк.справи 111).
21.12.2011р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла телеграма державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" з клопотанням про відкладення судового засідання у з»вязку з відпусткою юристконсульта та неможливістю прибути в засідання іншого представника (арк.справи 128).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області подало через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення господарського суду Хмельницької області законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить розгляд справи провести за відсутності свого представника (арк. справи 128 ).
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №16/5025/1460/11 від 30.11.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Згідно наказів Державного комітету рибного господарства України №532 від 04.12.2009 р., №44 від 25.02.2010 р. та №446 від 01.11.2010 р. та актів приймання-передачі від 17.12.2009 р. та від 03.11.2010 р., що затверджені Державним комітетом рибного господарства України, з балансу державного підприємства „Укрриба” на баланс державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” передано 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, що знаходяться на території Хмельницької області.
30.04.2010р. між державним підприємством „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (зберігач) було укладено договір зберігання з правом користування №2 (арк.справи 8-10)
Відповідно до п.п.1.1. договору замовник передає, а зберігач приймає на зберігання із правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля”: нагульний став Кузьмин 789,93 га с. Кузьмин Красилівського району, виросний став Манівці 95,0 га с. Манівці Красилівського району.
Згідно п.п.1.2,1.3 вказаного договору, вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних експертної оцінки і відображається в акту приймання-передачі майна, що є додатком до договору. Майно використовується з метою риборозведення та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.
П.п.2.2. договору передбачено, що на зберігача покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном (згідно з Додатком №1 „Акт приймання-передачі державного майна”), яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним.
Згідно із п.п. 2.15 договору, зберігач зобов`язаний: у випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну дії договору повернення переданого на збереження майна оформляється актом приймання-передачі. Майно вважається повернутим із дати підписання акту приймання-передачі.
Згідно із п.п. 4.1-4.5 вказаного договору передбачено, що замовник зобов`язаний за відповідальне зберігання майна (згідно акт приймання-передачі державного майна) щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року. 3апропонувати в першу чергу зберігачу після закінчення терміну дії договору його пролонгацію. У випадку прийняття рішення про пролонгацію цього договору, брати до уваги виконання Зберігачем державних тем, програм та державних замовлень.
Після закінчення терміну дії договору або досягнення сторонами угоди про його дострокове розірвання, прийняття по акту майно, яке було передане згідно договору. При наявності збитків, завданих майну під час дії договору, вжити заходи щодо їх відшкодування. Проведення капітальних ремонтів гідротехнічних споруд, які знаходяться у користуванні зберігача, здійснюються з дозволу замовника згідно наданого кошторису та проектної документації.
Замовник вправі у разі погіршення стану майна зберігача, вимагати відшкодування збитків, завданих втратою або пошкодження майна, яке зберігається. Замовник не має права без письмового погодження із зберігачем здійснювати самостійну перевірку ставу його зберігання та використання (п.п. 5.1,5.2 договору).
Згідно п.п. 6.1 –6.7 договору передбачено, що він набуває чинності із дня підписання та діє до „01” грудня 2015 року. Дії договору може бути припинена: за згодою сторін, за рішенням господарського суду, у зв’язку із прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна.
Пунктами 6.5-6.7 вказаного договору передбачено, що реорганізація замовника чи зберігача не може бути підставою для зміни умов договору чи припинення його дії. У такому випадку права та обов'язки сторін за договором переходять до правонаступників. Уразі невиконання умов цього Договору протягом трьох місяців в частині оплати за користування гідроспорудами замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це зберігача за 30 календарних днів. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним договором.
Згідно акту приймання-передачі від 30.04.2010р. (додаток №1 до договору №2 від 30.04.2010р.) замовник передав, а користувач прийняв наступне майно: нагульний став Кузьмин 789,93 га с. Кузьмин Красилівського району, виросний став Манівці 95,0 га с. Манівці Красилівського району (арк.справи 10, оборот) Вказаний акт підписаний представниками обох сторін, скріплений печатками.
30.04.2011р. між замовником та зберігачем було укладено додаткову угоду до договору №2 від 30.04.2010р., згідно якої сторони дійшли згоди про зупинення дії договору зберігання №2 від 30.04.2010р. (п.п. 2.1 додаткової угоди). П.п. 2.2. зазначено, що для забезпечення завершення господарського виробничого циклу вирощування рибопродукції, дія договору №2 від 30.04.2010р. припиняється з 30.04.2011р., що оформляється відповідним актом приймання-передачі. (арк.справи 93)
Згідно із актом приймання-передачі від 30.04.2011р. зберігач передав, а замовник прийняв наступне майно, а саме: нагульний став Кузьмин 789,93 га с. Кузьмин Красилівського району, виросний став Манівці 95,0 га с. Манівці Красилівського району. (арк.справи 93, оборот)
Зазначений акт підписано представниками обох сторін, скріплений печатками.
Вважаючи правочин від 30.04.2010р. удаваним, прокурор в інтересах позивачів звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом, згідно якого просив визнати недійсним договір зберігання з правом користування №2 від 30.04.2010 р. та зобов'язати повернути майно, яке передано актом приймання-передачі від 30.04.2010 р. по договору зберігання з правом користування №2 від 30.04.2010 р., а саме нагульний став площею 789,93 га, балансовою вартістю 247 617,04 грн. (с. Кузьмин Красилівського району), виросний став площею 122,06 га, балансовою вартістю 508 737,55 грн.(с. Манівці Красилівського району).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Прокурор просив визнати правочин недійсним із посиланням на ст. 235 ЦК України як такий, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину. При цьому, прокурор вважав спірний договір зберігання із правом користування удаваним правочином, оскільки сторони мали на меті приховати інший правочин, а саме договір оренди майна.
Дослідивши договір №2 від 30.04.2010р. колегія суддів прийшла до висновку, що його предметом є передача замовником зберігачу із правом користування нерухомого державного майна, а саме: гідротехнічних споруд рибницьких ставів, згідно акту приймання-передачі, для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.
Пунктами 2.2., 4.1 договору передбачено, що на зберігача покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном, (згідно з Додатком №1 „Акт приймання-передачі державного майна”), яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним, а також щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року. Строк дії вказаного договору встановлено до 01.12.2015 року.
Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ч. 1 ст. 235 ЦК України).
Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно приписів ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).
Також, за змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.
Згідно ч. 2 ст. 235 ЦК України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Положенням ч. 1 ст. 215 ЦК передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 р. №9 передбачено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
За удаваними правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку, що даний правочин є удаваним, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.
Крім того, із аналізу норм чинного законодавства слідує, що договір зберігання укладається без права користування річчю, натомість право користування такою річчю зберігач може отримати за попередньою згодою із поклажодавцем, і лише в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).
Розглядом матеріалів справи також встановлено, що згідно із наказами Державного комітету рибного господарства України №532 від 04.12.2009 р., №44 від 25.02.2010 р. та №446 від 01.11.2010 р. та актів приймання-передачі від 17.12.2009 р. та від 03.11.2010 р. на баланс Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” було передано 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, що знаходяться на території Хмельницької області. Зазначені гідроспоруди (рибницькі стави) є об'єктами державної власності.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України)
Згідно ч.1 ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Статтею 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ встановлено, що орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.
Враховуючи те, що спірний договір укладений без участі Фонду державного майна України та за відсутності згоди на передачу об’єктів оренди в платне строкове користування згідно договору №2 від 30.04.2010р., суд вважає останній таким, що укладений із порушенням вимог чинного законодавства. Аналогічна позиція містися в постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2009р. по справі №4/458-ПД-08.
Доводи відповідача-1 про те, що спірний договір на даний час є розірваним за взаємною згодою сторін, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги, оскільки, як слідує із змісту наданого в матеріали справи додаткової угоди від 30.04.2011р., сторони дійшли згоди про зупинення дії договору №2 від 30.04.2010р., що не є фактичним його розірванням в розумінні вимог ст. 188 ГК України та ст. 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
За таких обставин, суд вважає, що позов прокурора в частині визнання недійсним договору зберігання з правом користування №2 від 30.04.2010р. таким, що відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується із вимогами чинного законодавства України.
Щодо вимог прокурора про повернення майна, переданого згідно акту приймання-передачі від 30.04.10 р. по договору зберігання з правом користування №2 від 30.04.2010 р., колегія суддів врахувала, що майно, а саме: нагульний став Кузьмин 789,93 га с. Кузьмин Красилівського району, виросний став Манівці 95,0 га с. Манівці Красилівського району повернуто відповідачу-1, про що свідчить акт приймання-передачі від 30.04.2011р. Вказаний акт підписаний представниками від ДП „СГЦПР „Поділля” та ФОП ОСОБА_1, скріплено печатками. Доказів на спростування зазначеного, суду не подано.
Отже, місцевим господарським судом правомірно відмовлено за безпідставністю у позові прокурора в частині повернення майна, переданого згідно акту приймання-передачі від 30.04.10 р. по договору зберігання №2 від 30.04.2010р.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Крім цього судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 06.10.2011 року, при поданні апеляційної скарги відповідачем – державне підприємство «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» не доплачено в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 271,16 грн.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.11 р. у справі № 16/5025/1460/11 –залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області –без змін.
Стягнути з державного підприємства «Селекційно-генетичний центр по рибництву»«Поділля»м. Хмельницький, вул. Курчатова, 1-В (код ЄДРПОУ 10048635103) в дохід державного бюджету по коду бюджетної класифікації 22030001 УДК м. Рівне код ЄДРПОУ 22586331 ГУДКУ у Рівненській області МФО 833017 р/р 31217206700002 –271,16 грн. (двісті сімдесят одну грн. 16 коп.) судового збору.
Видачу наказу доручити господарському суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
01-12/18303/11 18303/11