Справа №  4-793/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року  

м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Дячук С.І., за участю прокурора – Швеця Т.О., представника ДП «САВСЕРВИС СТОЛИЦЯ» – Куделі Д.Ю., розглянувши у приміщенні суду скаргу директора ДП «САВСЕРВИС СТОЛИЦЯ» (далі – ДП), який діє в інтересах ДП, на постанову старшого оперуповноваженого ВДСБЕЗ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо громадянина ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року директор ДП звернувся із заявою про злочин у порядку ст. 97 КПК України, в якій просив порушити кримінальну справу щодо працівника ДП гр-на ОСОБА_2 за фактом нестачі ввірених йому матеріальних цінностей на загальну суму 57 387 грн.

04 листопада 2008 року старший о/у ВДСБЕЗ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві за результатами перевірки вказаної заяви про злочин виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо гр-на ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

До суду надійшла скарга директора ДП на вищевказану постанову, в якій він просить її скасувати з мотивів неповноти перевірки всіх обставин справи. Як вважає заявник, факт нестачі матеріальних цінностей ДП, які були ввірені ОСОБА_2, був задокументований, а тому підстави для порушення кримінальної справи були очевидні.

У судовому засіданні представник ДП наполягав на задоволенні скарги у повному обсязі, пояснивши, що в основу оскаржуваної постанови покладені неперевірені пояснення ОСОБА_2 про нібито його непричетність до утворення нестачі.

Прокурор в судовому засіданні пояснив, що оскаржувана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи винесена на підставі чинного законодавства і з дотриманням вимог ст. 99 КПК України, а тому не може бути скасованою.

Дослідивши скаргу та всі матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, оскаржувану постанову від 04 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи, заслухавши думку прокурора та пояснення представника ДП, суд визнає скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 236-2 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, перевіряє, чи були при відмові в порушенні кримінальної справи виконані вимоги ст. 99 КПК України.

У той же час, органом дізнання в порушення вимог ст. 22 КПК України не вжиті всі заходи для повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин, про які повідомило керівництво ДП у заяві про злочин. Оскаржувана постанова містить невідповідність висновків встановленим обставинам справи внаслідок однобічної оцінки останніх і неповної їх перевірки.

Як вбачається з матеріалів перевірки, і про це обґрунтовано зазначено у скарзі, орган дізнання не перевірив факт нестачі на ДП шляхом фахової перевірки об’єктивних даних бухгалтерського обліку, тим самим була б усунута розбіжність між поясненнями сторони звинувачення та захисту з приводу найбільш значимої з правової точки зору фактичної обставини у цій справі. Наявна ж в матеріалах справи документація підтверджує факт саме нестачі. Орган дізнання опитав з цього приводу осіб, які безпосередньо виявляли і документували вказану нестачу матеріальних цінностей, однак не досліджувався обхідний аркуш при звільненні ОСОБА_2, на який той посилався як на доказ своєї непричетності до нестачі, не виявлена особа, яка могла надати йому цей обхідний аркуш, якщо такий факт мав місце, правової оцінки орган дізнання цим обставинам не давав, хоча вони мають істотне значення для правильного вирішення заяви про злочин та усунення розбіжностей.

Що ж стосується показів ОСОБА_2, то орган дізнання повинен був дати їм оцінку виключно у сукупності з іншими даними у справі, а не надавати їм очевидну перевагу.

Крім того, згідно з вимогами ст. ст. 6 та 99 КПК України орган дізнання своєю постановою відмовляє в порушенні кримінальної справи тільки у разі відсутності підстав для її порушення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, орган дізнання фактично визнав встановленим: а) факт утворення нестачі матеріальних цінностей на ДП на загальну суму 57 387, що за розміром перевищує сто (!) податкових соціальних пільг; б) причетність матеріально-відповідальної особи ОСОБА_2 до реалізації від імені ДП таких матеріальних цінностей; в) факт виявлення нестачі шляхом інвентаризації матеріальних цінностей, які під звіт отримував саме ОСОБА_2 як працівник ДП і зберігав в спеціально закріпленому за ним автомобілі. Саме на ці факти й вказував скаржник.

З урахуванням викладеного, не вирішуючи питання про наявність чи відсутність ознак суспільно-небезпечного діяння, не можна визнати законним рішення органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю правових підстав, принаймні, переконливі мотиви такого рішення в постанові органу дізнання не наведені. Сам по собі факт нестачі матеріальних цінностей на вказану суму, а його не спростовано під час перевірки, містить достатні дані, які вказують на ознаки або незаконного заволодіння майном, що могло завдати значної шкоди, шляхом вчинення навмисних дій (розкрадання, привласнення, заволодіння тощо), або ненавмисної втрати цього майна (службова недбалість, якою спричинено істотну шкоду) і ці обставини можливо підтвердити або спростувати виключно шляхом проведення слідчих дій. При цьому, якщо орган дізнання, на момент вирішення питання про порушення кримінальної справи не знайде підстав для підозри у вчиненні діяння, що містить ознаки злочину, конкретної особи, він, виходячи з правил ч. 3 ст. 98 КПК України, вправі порушити справу лише за самим фактом.

З огляду на все викладене, висновки органу дізнання в оскаржуваній постанові про відсутність підстав для порушення кримінальної справи не тільки є передчасними, а й суперечать обставинам справи, які сам орган дізнання визнав встановленими, а показам ОСОБА_2 надано лише однобічну оцінку, у зв’язку з чим вказаний недолік підлягає усуненню шляхом проведення додаткової перевірки обставин, які викладені в заяві про злочин директора ДП.

З урахуванням викладеного, суд вважає доводи скарги про однобічність оцінки встановлених під час перевірки обставин та неповноту їх дослідження обґрунтованими, а постанову старшого оперуповноваженого ВДСБЕЗ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо громадянина ОСОБА_2 – такою, що підлягає скасуванню, оскільки вимоги ст. ст. 22, 99 та 130 КПК України органом дізнання дотримані не були.

Під час додаткової перевірки необхідно відібрати пояснення від заявника про злочин про всі відомі йому у зв’язку з поданою заявою конкретні обставини, і ті обставини, що мають значення для правильного вирішення заяви про злочин – повно і всебічно перевірити, у тому числі, у разі необхідності, і шляхом витребування необхідних документів, відібрання пояснень від інших осіб, давши отриманим даним остаточну об’єктивну правову оцінку.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 99-1, 236-1, ст. 236-2 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу директора ДП «САВСЕРВИС СТОЛИЦЯ» на постанову старшого оперуповноваженого ВДСБЕЗ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо громадянина ОСОБА_2 – задовольнити.

Постанову старшого оперуповноваженого ВДСБЕЗ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо громадянина ОСОБА_2 – скасувати і повернути матеріали для проведення додаткової перевірки до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення.

СУДДЯ:                                                                                                     ДЯЧУК С.І.