Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа  № 2-а-1340/11

П О С Т А Н О В А

  01 квітня 2011 року

       Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Федорова Н.О., розглянувши у скороченому провадженні в м. Шепетівка в приміщенні суду о 16 год. 40 хв. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шепетівському районі Хмельницької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача (надалі Управління) неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що має статус «дитина війни»і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі –Закон) має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але таке підвищення йому з 16 вересня 2010 року по 16 березня 2011 року виплачувалось лише частково. А тому, просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснити нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за вищевказаний період в повному обсязі.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 18.03.2011 року відкрито провадження по справі.

        Будь-яких заперечень відповідачем на позов суду не надано.

Суддя дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення  виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером і має статус «дитина війни», що стверджується посвідченням позивача серії НОМЕР_1, а також довідкою відповідача.

Отже, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач  має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, такі нарахування та виплати проводилися частково, що стверджується інформацією Управління.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано неконституційними положення ст. ст. 71, 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік»відповідно, якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо підвищення пенсій на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Конституційний Суд України визнав, що зупинення та обмеження Законом України «Про  Державний  бюджет» дії  інших  законів  щодо  надання  пільг,  компенсацій  і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає  Конституції України. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Рішення Конституційного Суду України у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними; є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Положення ст. ст. 71, 111 та підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Законів України "Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень.

Отже, дії відповідача, що полягають у нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії в розмірі, що не відповідає вимогам законодавства, з дня ухвалення Конституційним Судом України цих рішень є незаконними.

Тому, позивачу ОСОБА_1 повинно бути виплачено з 16 вересня 2010 року з врахуванням вже проведених виплат, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як особі, яка має статус «дитина війни»на підставі Закону, оскільки в 2011 році в законодавчому порядку жодні обмеження щодо виконання ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»не встановлювались, а положення постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року прямо суперечать останньому.  

Доказів, які б спростовували вищеназвані факти відповідачем суду не надано.

Не може бути підставою для відмови в позові відсутність коштів для здійснення встановлених Законом виплат. Так, відповідно  до  рішення Європейського Суду від 8 листопада 2005 року справа «Кечко проти України»встановлено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента  України від  01.03.2001 року № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення. Основним  завданням  Пенсійного  фонду  України  є забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Тому, саме на Управління, а не інші органи, покладений обов’язок щодо нарахування та виплати згаданих коштів.

Оцінюючи всі дослідженні докази, вважаю, що позов підлягає до  задоволення.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, позивач просить зобов’язати Управління здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії з 16 вересня 2010 року по 16 березня 2011 року. Але суддя вважає, що не слід обмежувати дані виплати певним періодом, а саме: до 16 березня 2011 року, оскільки такі виплати і в подальшому, до дня припинення права на них, повинні відповідати вимогам Закону. А тому, слід зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати вказане підвищення по день припинення права на нього.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. 22 Конституції України, рішення Європейського Суду від 8 листопада 2005 року справа «Кечко проти України», Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року із змінами і доповненнями, Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №  2195-ІV, керуючись ст. ст. 9, 11, 14, 86, 94, 158-162, 183-2, 256 КАС України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Шепетівському районі Хмельницької області щодо невиплати належних ОСОБА_1 сум підвищення до пенсії неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шепетівському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року із змінами та доповненнями з 16 вересня 2010 року по день припинення права на нього з урахуванням вже проведених виплат.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судових витрат по справі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шепетівський міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя