1-38/11

В И Р О К

іменем  України

"14" листопада 2011 р.                                Личаківський районний суд м.Львова

в складі :          головуючого судді -                              Шеремета Г. І.           

   при секретарі Литвинов Є.О..     

             за участю прокурора Проданець Н.

підсудних

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, освіти  середньої,  не одруженого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1 за ст.ст.186 ч.2, 190 ч.2, 354, 304  КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Львова,  українця, громадянина України, освіти неповної середньої, не одруженого, не працюючого, не судимого,  прож. в АДРЕСА_2 за ст.ст.186 ч.2,190 ч.2 КК України ,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, освіти неповної середньої, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_3 за ст.186 ч.2 КК України,  суд -

в с т а н о в и в :

          Неповнолітні підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 21.12.2009 року о 21 год. 30 хв. знаходячись на АДРЕСА_4, за попередньою змовою групою осіб, вчинили відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілої, яке виразилось в тому, що підсудний ОСОБА_5 застосовуючи фізичну силу для подолання опору потерпілої вирвав її сумочку з особистим майном загальною вартістю 2522 грн., а саме сумка 175 грн., мобільний телефон Нокія 5310 з навушниками 1600 грн., стартовий пакет 50 грн., флеш пам»ять 50 грн., гаманець 150 грн., гроші в сумі 440 грн., 5є-57 грн. 15 коп., з викраденим зникли.

          Крім цього 25.12.2009 року о 23 год. 30 хв. неповнолітні підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повторно, за попередньою змовою групою осіб з підсудним ОСОБА_4 по АДРЕСА_5, відкрито викрали майно потерпілої ОСОБА_8 поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, яке виразилось в тому, що підсудний ОСОБА_5 вдарив потерпілу по голові, збивши з ніг, ОСОБА_4 вирвав з руки сумочку з майном на загальну суму 2405 грн., а саме сумка 350 грн., гроші в сумі 450 грн., гаманець 200 грн., окуляри 500 грн. та чехол до них 351 грн., комп’ютерні окуляри 350 грн., таблетки 150 грн., шкіряні рукавиці 300 грн., щітку 70 грн.

          Крім цього підсудний ОСОБА_4 5.01.2010 року о 20 год. перебуваючи на АДРЕСА_6 з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9, шляхом обману, самовільно присвоївши собі владні повноваження працівника міліції по перевірці законності придбання засобу зв»язку, заволодів телефоном останнього –Нокія 6300 вартістю 600 грн., який в подальшому продав, а кошти використав у власних цілях.

          В судовому засіданні підсудні вину у вчиненому визнали.

          Підсудний ОСОБА_4 пояснив, що 5.01.2010 року дізнавшись з розмови по телефону з ОСОБА_5 про те, що потерпілому ОСОБА_9 необхідний зарядний пристрій до телефону Нокія 6300 вирішив останнього обманути, представившись працівником міліції  під приводом перевірки чи даний телефон не крадений. Зупинивши останнього, виконав вище зазначені дії, отримав від потерпілого телефон, який в подальшому присвоїв та продав. Шкоду потерпілому відшкодував. Про свої наміри ОСОБА_5 не розповідав, злочин вчинив самостійно.

          Неповнолітні підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що 21.12.2009 року пограбували потерпілу ОСОБА_7 долаючи її опір, шкоду не відшкодували.

          Всі підсудні пояснили, що 25.12.2009 року о 23 год. 30 хв. збивши потерпілу ОСОБА_8 з ніг , силою вирвали в неї сумочку, майно викрадене використали у власних цілях, поділивши між собою.

          Підсудний ОСОБА_5 заперечив, що наносив удар потерпілій кулаком по голові та ногами в область ребер, нанесення таких ударів заперечили ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

          Вина підсудних у вчиненому стверджується ще й іншими доказами по справі.

          Потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що просив у ОСОБА_5 зарядний пристрій до свого телефону Нокія 6300. Під час розмови між ними до ОСОБА_5 хтось зателефонував, останній також просив зарядний пристрій в телефонуючого. Ввечері цього ж дня 5.01.2010 року до нього підійшов незнайомець, представившись працівником міліції, просив показати документи на телефон, перевіряв чи останній не крадений. Він прийшов додому за документами, повернувшись зрозумів, що його обдурили. Претензій до підсудного ОСОБА_4 не має, шкода йому відшкодована.

          Потерпіла Павлів суду пояснила, що її пограбували ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 смикав її за сумку, зачепивши рукою обличчя, тілесних ушкоджень їй не наносили. Шкоди не відшкодували. Пояснила, що ОСОБА_4 ніколи не бачила, знає, що в нього вилучили її телефон.

          Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що 25.12.2009 року її було пограбовано трьома особами, обличчя яких не бачила, оскільки отримала удар ззаду по голові та впала. Один з нападників вирвав в неї сумку, другий копнув ногою, третій ударів не наносив. Покази дані під час попереднього слідства підтримала повністю. Вірить показам підсудних про те, що підсудний ОСОБА_4 жодних ударів їй не наносив, матеріальну шкоду їй відшкодував підсудний ОСОБА_4. До всіх трьох  має претензії морального характеру.

          З оголошених в судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_11 ( а.с.41) стверджується, що на початку січня 2010 року придбала у ОСОБА_4 за 300 грн. телефон Нокія 6300, який в подальшому продала.

          З оголошених пояснень свідка ОСОБА_12 ( а.с.201 ) стверджується, що 21.12.2009 року його наречену було пограбовано. Ним особисто було знайдено її сумку, на снігу бачив дві пари слідів від взуття невеликого розміру.

          Попереднім слідством дії підсудного ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.186 ч.2 КК України за ознаками вчиненого грабежу 21.12.2009 року та 25.12.2009 року за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.

          В судовому засіданні з показів підсудних та потерпілої ОСОБА_7 безспірно встановлено, що в пограбуванні, яке мало місце 21.12.2009 року підсудний ОСОБА_4 участі не приймав. По гарячих слідах нападників наздоганяв свідок ОСОБА_12, з пояснень якого вбачається, що нападників було двоє. Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_4 ніколи не бачила.

          Суд надає віри поясненням підсудних про те, що після пограбування потерпілої ОСОБА_5 продав її телефон ОСОБА_4, оскільки даний факт попереднім слідством не спростований. Тому суд вважає, що даний епізод слід виключити з об»єму обвинувачення.

          Враховуючи непричетність до епізоду пограбування від 21.12.2009 року, суд вважає зайво вміненою для підсудного ОСОБА_4 кваліфікуючу ознаку повторності.

          Щодо кваліфікації дій підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України за вказаними в обвинуваченні кваліфікуючими ознаками є правильною як і ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України.

          Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України є правильна за кваліфікуючою ознакою повторності. Щодо кваліфікації дій підсудного Ренчки  суд вважає не доведеним в судовому засіданні його участь у шахрайських діях, що спростовується поясненнями потерпілого ОСОБА_9 і іншими доказами не доведено, а тому підсудного ОСОБА_5 за ст.190 ч.2 КК України слід виправдати, виключивши з обвинувачення підсудному ОСОБА_4 кваліфікуючу ознаку –попередню змову групою осіб.

          Дії підсудного ОСОБА_6 за ст.186 ч.2 КК України за кваліфікуючими ознаками повторності, попередньої змови групою осіб є правильною.

          Слідством кваліфіковано дії ОСОБА_4 за ст.304 КК України, як втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Суд вважає,  що ні на попередньому слідстві, ні в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження як саме, якими діями та роллю, ОСОБА_4 спонукав неповнолітніх на вчинення злочинів. Суд вважає, що сам факт незначної різниці у віці підсудних не підтверджує домінуючу роль ОСОБА_4 до втягнення неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на скоєння злочинів. Судом встановлено  навпаки, що роль неповнолітнього ОСОБА_5 у скоєнні пограбування була більш активною, перший епізод злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відбувався без участі підсудного ОСОБА_4

          Тому за ст.304 КК України ОСОБА_4 слід виправдати.

          Разом з тим суд погоджується, що підсудний ОСОБА_4 самовільно присвоїв собі владні повноваження працівника правоохоронного органу, оскільки представившись таким потерпілому, вказав на конкретні функції по захисту порядку, які на нього покладені законом, а саме перевірку повідомлення про злочин –викрадення телефону. Тому кваліфікацію дій за ст.353 КК України суд вважає правильною.

          Обираючи покарання підсудним, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини що обтяжують та пом’якшують покарання, особу винних.

          Судом враховується, що один із вчинених  злочинів підсудними  відноситься до середнього ступеня важкості.

          Обтяжуючих відповідальність обставин  для всіх підсудних судом не встановлено.

          Пом’якшуючими обставинами для ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є те, що неповнолітні, а підсудний ОСОБА_4  тільки став повнолітнім. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 позитивно характеризуються за місцем проживання, ОСОБА_4 за місцем праці та навчання, веде активний громадський спосіб життя. Враховується, що до кримінальної відповідальності всі притягуються вперше. ОСОБА_4 частково відшкодував шкоду потерпілій.

Судом приймається до уваги атмосфера в якій виховувався неповнолітній ОСОБА_5, який особливо потребує соціальної адаптації. Як пом»якшуючу відповідальність обставиною для підсудного ОСОБА_6 суд вважає те, що під час скоєння злочинів особисто не відзначився активною протиправною поведінкою.

Судом також враховується стан здоров»я підсудних, а саме те, що підсудний ОСОБА_4 маючи молодий вік страждає рядом серйозних захворювань.

Суд вважає, що наведені пом»якшуючі обставини дають підстави суду обрати підсудним основне покарання, яке є спів розмірним, достатнім щодо характеру скоєного, його наслідків та таким, що буде сприяти їх виправленню та перевихованню, нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті за якою обвинувачуються.  

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,

суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_4   за ст.186 ч.2  КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 ( три ) роки позбавлення волі.

За ст.190 ч.2 КК України на 1 ( один) рік позбавлення волі.

За ст.353 КК України на 6 ( шість) місяців арешту.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття 3 ( три) роки позбавлення волі в кримінально - виконавчій установі закритого типу.

За ст.304 КК України –виправдати.

ОСОБА_5 за ст.186 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 ( три) роки позбавлення волі.

За ст.190 ч.2 КК України –виправдати.

ОСОБА_6 за ст.186 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 ( три) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання  з 25.01.2010 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 27.01.2010 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 2.02.2010 року.

Міру запобіжного заходу підсудним –утримання під вартою залишити попередню до вступу вироку в законну силу.

Термін апеляційного оскарження вироку - 15 діб.

Суддя:                                                                         Шеремета Г. І.