Донецький апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л А
Іменем України
« 23 » квітня 2008 року справа № 22а-973/08
(22а-5692/07)
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Міронової Г.М., Сухарька М.Г.
при секретарі судового засідання Скопинській А.О.
за участю представників сторін:
від позивача - не з”явились
від відповідача - не з”явились
від третьої особи -ОСОБА_2.,ОСОБА_3 - довір. від 14.04.2008 року б/н
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
1. Лутугинської міської ради Луганської області
2. ОСОБА_2
на постанову Лутугинського районного суду Луганської області
від 01.11.2007 року
у справі № 2а-67/07
за позовом ОСОБА_1
до відповідач Лутугинської міської ради Луганської області
третя особа ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Лутугинського районного суду Луганської області з позовною заявою до виконавчого комітету Лутугинської міської Ради Луганської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення 11 сессії 5 скликання Лутугинської міської Ради від 21.03.2007 року № 11/5-8 про передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 із земель Лутугинської міської Ради в довгострокову оренду терміном на 49 років землі загального користування.
Ухвалою від 12.10.2007 року замінений відповідач - виконавчій комітет Лутугинської міської Ради Луганської області на належного відповідача - Лутугинську міську Раду Луганської області.
Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 01.11.2007 року у справі № 2а-67/07 (суддя Чуванова А.М.) позовна заява задоволена.
Лутугинською міською Радою Луганської області подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Вказує на те, що третьою особою проведена значна робота, передбачена нормами чинного законодавства, для виділення йому спірної земельної ділянки, прийнятий Земельний Кодекс України та Закон України “Про оренду землі” погіршують становище приватних підприємців, тому не можуть бути застосовані до них в розумінні ст. 58 Конституції України.
Третьою особою, також, подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовної заяви з підстав, викладених раніше.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 28.09.2006 року, 07.02.2007 року та 14.02.2007 року зверталась до Лутугинської міської Ради з проханням надати їй в оренду земельну ділянку в АДРЕСА_1 (центр), проведення тендеру щодо надання земельної ділянки в оренду (а.с. 7, 10).
Рішенням 11 сессії 5 скликання Лутугинської міської Ради від 21.03.2007 року № 11/5-8 приватному підприємцю ОСОБА_2 надана із земель Лутугинської міської Ради в довгострокову оренду терміном на 49 років земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1(центр), площею 0,0155 га.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, у скаргах вказується на порушення норм матеріального права.
Заявники скарг вважають рішення, яке оспорювалось, обґрунтованим та правомірним, оскільки третьою особою та приватними підприємцями почались роботи з оформлення документів для отримання земельної ділянки раніш, ніж позивач зверталася із своїми заявами про оренду спірної земельної ділянки.
Колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України “Про місцеве самоврядування”, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 якого до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальної громади.
Аналогічне право закріплено п. “а” ст. 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001р.
Відповідно до ст. 116 та 125 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Тобто, відповідач у спірних правовідносинах є суб¢єктом владних повноважень, на якого Конституцією та Законами України покладені обов¢язки щодо передання у власність, надання в постійне користування та оренду, продаж, викуп земельних ділянок, припинення права користування та права власності на ці земельні ділянки, а також узгодження місць розташування об'єктів на земельних ділянках.
Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про надання земельної ділянки в оренду третій особі у справі - ОСОБА_2., відповідач діяв не у спосіб, встановлений Законом, та з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством України, з наступних підстав.
Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.
Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом “Про оренду землі”.
Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України “Про оренду землі” у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.
Рішення відповідача № 20/5-12 про дозвіл ПП ОСОБА_2 на виготовлення технічного звіту по відводу спірної земельної ділянки на умовах оренди, не може розцінюватися як отримання позивачем права на користування земельною ділянкою.
Згідно до п. 2 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001р. клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.
Відповідачем зазначений порядок надання земельної ділянки в оренду не дотриманий.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність прийняття рішення, яке оскаржувалося, відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм процесуального та матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування", Законом України "Про оренду землі", ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги Лутугинської міської ради Луганської області та ОСОБА_2 на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 01.11.2007р. у справі № 2а-67/07 - залишити без задоволення.
Постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 01.11.2007р. у справі № 2а-67/07 за позовом ОСОБА_1 до Лутугинської міської ради Луганської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного провадження вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 23.04.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 05.05.2008 року.
Головуючий суддя І.В.Геращенко
Судді Г.М.Міронова
М.Г.Сухарьок