Судове рішення #20410539

                            Справа № 1631/5/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                                            

                                                                

11 січня 2012 року           Шишацький районний  суд Полтавської області в складі:

головуючої  - судді Гусак Н.В.,

при  секретарі – Курінній Я.М.,

за  участю: позивача за  первісним  позовом / відповідача за  зустрічним позовом / ОСОБА_1,

його захисника  ОСОБА_2,

відповідача за первісним  позовом  /позивача, відповідача  за зустрічним позовом/ ОСОБА_3,

її представника ОСОБА_4,

відповідача за первісним позовом / позивача за  зустрічним позовом / ОСОБА_5,

його  представника ОСОБА_6,

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в залі  суду в  смт  Шишаки матеріали цивільної  справи за  позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про  стягнення  боргу за договором  позики, зустрічним  позовом  ОСОБА_3  до ОСОБА_1  про визнання  договору  позики  недійсним та за  зустрічною  позовною заявою  ОСОБА_5  до  ОСОБА_1,  ОСОБА_3, третя  особа,  що не заявляє самостійних вимог на  предмет спору,  - ОСОБА_7,  про  визнання  договору  позики  недійсним,  -

в с т а н о в и в:

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом до відповідача  ОСОБА_3,  вказуючи  на те,  що остання 27  травня  2008 року   позичила  у  нього  20 000 доларів США під 14 % річних,  про  що   склала власноручну  розписку, відповідно до  якої  зобов’язувалася  повернути  взяті у  борг кошти  до  30 грудня  2008 року. Однак, відповідач  взяті  на себе  зобов’язання  не   виконала,  у  зв’язку з  чим позивач  просив  стягнути  з   неї на його  користь  основну  суму  боргу з урахуванням  індексу  інфляції, яка станом на 01 квітня 2011 року  в еквівалентні на національну валюту становила 201 782 грн. 68  коп.,  3 %  річних  в розмірі 10 758 грн. 42  коп.,  а також 14 %  річних  за  користування  коштами  в сумі  73 906 грн. 48 коп.,  а всього  286 447 грн. 58 коп., а також судові  витрати  в  загальному  розмірі  1 820  грн.

Внаслідок залучення до  участі у  справі в  якості   співвідповідача   чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_5,  позивач ОСОБА_1  уточнив  свої  позовні вимоги  та просив  стягнути в солідарному  порядку з  ОСОБА_3 і ОСОБА_5  на день  розгляду  справи  в  суді основну  суму  боргу за договором  позики, 14 % річних та понесені ним судові  витрати. Решту позовних  вимог просив залишити  без розгляду.

Ухвалою суду   від  08 листопада  2011 року позов  ОСОБА_1  в частині  стягнення  суми боргу  за  договором позики  з урахуванням   встановленого індексу  інфляції  за весь час прострочення  грошового  зобов’язання, а також  трьох процентів  річних  від простроченої  суми  залишений  без  розгляду / а. с. 230, т. 1 /.

В свою чергу,  ОСОБА_3 звернулася до суду  з зустрічною позовною  заявою  до  ОСОБА_1,  посилаючись  на те,  що  надання  позики під проценти в  розумінні  Закону України  « Про фінансові послуги  та державне регулювання  ринків  фінансових  послуг » є  фінансовою послугою, що підлягає  ліцензуванню. При цьому,  ОСОБА_1 на  момент  укладення  договору позики,  не  мав  індивідуальної   ліцензії на використання  іноземної валюти на території України, як  того  вимагає Декрет КМУ « Про  систему   валютного регулювання  і  валютного  контролю », від так не мав  права вчиняти  такий правочин, більше того встановлювати  розмір  відсотків за  користування  позикою, тому просила визнати договір  позики  недійсним та, як наслідок, відмовити в  задоволенні його  позову.   

На аналогічні  обставини  послався в своєму зустрічному  позові, пред’явленому до ОСОБА_1 та ОСОБА_3,  і  відповідач за первісним позовом ОСОБА_5, вказавши  додатково на свою необізнаність про  укладення його дружиною ОСОБА_3 договору  позики, який з огляду на свій предмет виходить за  межі  дрібного побутового, згоди на   укладення якого не  давав, тому не може  бути   солідарним  боржником за  взяті  дружиною зобов’язання, а від так просив укладений  між ОСОБА_1 та  ОСОБА_3 правочин визнати  недійсним.  

Позивач ОСОБА_1 у  судовому  засіданні   свої позовні  вимоги підтримав та просив  їх   задовольнити,  вказавши на те, що в травні 2008 року до нього звернулося подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з проханням надати у  борг  20 000  доларів  США.  27  травня  2008 року останнім в його службовому кабінеті, розташованому в м. Дніпропетровськ, була передана  обумовлена сума грошей, перерахувавши які ОСОБА_5 забрав їх та залишив  приміщення, а ОСОБА_3 написала  власноручну розписку, запропонувавши,  при цьому,  відсотки за користування  коштами в розмірі  14 % річних. Однак, у зазначений в розписці  термін  відповідачі взяту суму боргу  не повернули, за користування  коштами   відсотки не  сплатили, на  його неодноразові  прохання та  нагадування   повернути  борг  належним  чином не   реагували, що і  слугувало   підставою для  звернення  до суду з позовом за захистом своїх порушених прав. При  цьому, зауважив,  що відповідачі звернулися до нього з  даним  проханням  як до фізичної, а не  юридичної  особи, з огляду на  їх тривалі приятельські  відносини, від так  пред’явлені ними  позовні  вимоги  просив  залишити  без  задоволення.  

Захисник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні  позицію свого підзахисного    підтримала, просила пред’явлений  ним  позов  задовольнити у  повному обсязі  у зв’язку з  невиконанням відповідачами, як подружжям,  взятих на  себе  зобов’язань та  відмовити  у   задоволенні  позову  ОСОБА_3 та ОСОБА_5 внаслідок їх необґрунтованості.    

Відповідач ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 не  визнала, просила в  його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що неповернення  вчасно боргу останньому викликано відсутністю  коштів, які  їй заборгувала  держава  внаслідок  виграшу  тренду. Взяті у борг кошти використала  на  придбання   геодезичного приладу, який  необхідний  був  для здіснення  нею підприємницької  діяльності та виконання  відповідного державного замовлення по землевпорядним  роботам. Поряд із цим, не  заперечувала,  що  27 травня  2008 року, ОСОБА_1 в приміщенні свого службового кабінету, що в  м. Дніпропетровськ, надав  у борг 20000 доларів США,  які в її  присутності перерахував   ОСОБА_5 та  відніс  до їх спільного  автомобіля, а вона в якості  гаранту   написала  власноручну  розписку з  посиланням на  14 % річних.

Окрім цього, вказувала й на недійсність договору  позики  з огляду на те,  що  ОСОБА_1 не  мав права  укладати з нею вказаний правочин через відсутність у  нього спеціальної  ліцензії на здійснення  операцій  з іноземною  валютою на території  України.

Представник  відповідача за зустрічним  позовом ОСОБА_4 надав  судові аналогічні пояснення.

             

Відповідач  ОСОБА_5  пред’явлений до  нього  позов не визнав,   вказавши,  що  при  укладанні  договору позики між ОСОБА_1 та його  дружиною ОСОБА_3  присутнім не був. В його  присутності  ОСОБА_1 лише передав  20  тисяч доларів США, які  він   перерахував  та відніс до автомобіля,  де  і  чекав  на  дружину. В подальшому остання використала  ці  кошти на придбання « ДЖІПІЕС » приладу для  геодезичних  вимірювань   місця  розташування  точки земельних   ділянок  у  системі   координат. Маючи спеціальні знання, надавав практичну допомогу у використанні  цього  приладу. Тому, просив   визнати   укладений без його згоди між ОСОБА_3 та  ОСОБА_1  договір   позики, який  виходить за межі  дрібного побутового, недійсним та відмовити в  задоволенні  позову  останнього, який,  поміж іншого,  у  зв’язку з  відсутністю спеціальної  ліцензії на здійснення операцій з  іноземною валютою  не  мав права на його  вчинення.

Представник   відповідача  ОСОБА_6 як на одну  з  підстав  недійсності  правочину послався на вимоги  статей  57, 61 СК України, відповідно до яких майно  приватного  підприємця  чи  фізичної особи  - підприємця  не є об’єктом   спільної сумісної   власності   подружжя, від так інший  з  подружжя   має право тільки на  частку  одержаних  доходів   від  цієї  діяльності. При  цьому,   вказав,  що  ОСОБА_3 при   укладенні   договору позики  діяла  лише  у власних  інтересах, тому його  довіритель  не  набуває права  власності на  одержане за договором позики  майно та  не  стає  зобов’язаною особою при невиконанні   зобов’язання, тому просив відмовити в  задоволенні  позову ОСОБА_1

Третя  особа, що не заявляє   самостійних  вимог на   предмет  спору,  ОСОБА_7 в судове засідання   не з’явилася. З наданих  суду  письмових пояснень, які  були досліджені в  ході  розгляду  справи,  слідує, що в травні  2008 року  ОСОБА_3 та  ОСОБА_5 звернулися до її чоловіка ОСОБА_1 з  проханням надати у  борг  20 000 доларів  США.  27 травня  2008 року  останнім була передана  обумовлена  сума  коштів, яку вони обіцяли повернути до   кінця  2008 року,  сплативши 14 % річних.  При  передачі  коштів   присутньою не була. Позицію ОСОБА_3 та  ОСОБА_5 розцінює  як  спосіб уникнення  від  відповідальності, тому просила  у  задоволенні   їх   зустрічних позовних заяв  відмовити, а розгляд справи  - провести у  її  відсутність / а. с.  53, т. 2  /  

Вислухавши пояснення  учасників  судового процесу,  перевіривши  фактичні  обставини справи,  наявними в  ній доказами,  суд  приходить до висновку про обгрунтованість позову  ОСОБА_1 та  безпідставність зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_5,  виходячи з наступного.  

Так,  у судовому засіданні  встановлено і  це не заперечувалося  сторонами,  що ОСОБА_3 і  ОСОБА_5 з 06 травня  1996 року  перебувають  у зареєстрованому   шлюбі та тривалий  час  знаходилися у  приятельських   відносинах з ОСОБА_1 У зв’язку з  чим, ОСОБА_3  в  травні  2008 року звернулася  до останнього з  проханням надати  їм у  борг  20 000 доларів США, запропонувавши, при  цьому,  14 % річних за користування  коштами.  

27 травня  2008 року  ОСОБА_1  в   приміщенні  свого  службового  кабінету, діючи  добросовісно, передав  ОСОБА_3 та ОСОБА_5  обумовлену раніше суму грошей, які в його присутності  перерахував  ОСОБА_5, а ОСОБА_3  написала власноручну розписку  про те, що вона взяла  у  займи гроші в  розмірі  20 000 доларів США під 14 %  річних з  зобов’язанням   повернути всю суму  боргу  до  30 грудня  2008 року / а. с. 5, т. 1 /.

На підтвердження  укладення  договору  позики, позивач за первісним позовом ОСОБА_1  надав  суду  власноручно  написану  ОСОБА_3 розписку  про отримання  нею у  борг  20 000  доларів  США  під 14 % річних. Вказана  розписка є  належним  по справі  доказом, яка, як  борговий  документ,  свідчить про  існування  між  сторонами невиконаних зобов’язань  по договору  позики.      

ОСОБА_3 у  судовому засіданні не заперечувала  факт присутності  свого  чоловіка ОСОБА_5  при передачі  ОСОБА_1 27 травня  2008 року 20 000 доларів США, пояснивши,  при цьому,  що за взяті у борг  кошти  в липні  того ж року придбала геодезичний прилад, а саме  комплект GPS приймачів S86, що є інноваційною технологією, для  здійснення ряду  робіт по землевпорядкуванні та кадастру  для проведення земельної  реформи на території України, на підтвердження чого надала суду  копію технічного паспорта та  гарантійну  картку на  придбаний товар / а. с.  156 – 159, т. 1 /.

ОСОБА_5 в судовому засіданні вказаних  обставин не  заперечував,  вказавши, що  з огляду на наявність  фахових знань у  сфері геодезичних робіт та комп’ютерного забезпечення, надав приватному  підприємству  своєї  дружини, де  деякий час також працював, практичну  допомогу  з виходом на  місцевість у   використанні  зазначеного  приладу.  

Отже, за позичені кошти ОСОБА_3 придбала геодезичний прилад, що був необхідний  для здіснення успішної підприємницької діяльності, метою якої, серед іншого, є одержання доходів  для наповнення  сімейного  бюджету та задоволення необхідних потреб  сімґї, зокрема,  придбання  житлового  будинку з господарськими  будівлями в с. Баранівка Шишацького району, що мало  місце в грудні  2009 року / а. с. 173 – 174. т. 1/.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що укладаючи даний  правочин, ОСОБА_3 діяла  виключно в інтересах   своєї  сімґї, а від так  обов’язок  виконання   умов договору щодо повернення  коштів виникає  солідарно в  обох  із подружжя, в тому числі і у ОСОБА_5

Обізнаність ОСОБА_5 про джерело  надходження   коштів  і  їх  подальше  використання, особиста присутність в  момент укладення  договору  позики, який  визначається фактом  передачі  грошей,  за  його  мовчазної  згоди  суд розцінює  як  схвалення дій своєї  дружини ОСОБА_3  на  укладення  договору  позики,  що є  підставою для  виникнення   спільного  майнового  обов’язку, виходячи з вимог  ч. 2  ст.  65 СК України.

З огляду на  вказані  обставини,  суд  критично відноситься до  тверджень ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6  щодо необізнаності  про  укладення між ОСОБА_3 та  ОСОБА_1, як  фізичними особами, договору  позики та  розцінює  їх  як  спосіб  уникнення  від відповідальності.  

                          

Згідно  ч. 1  ст. 1046 ЦК України, за договором  позики одна  сторона / позикодавець / передає у власність  другій  стороні / позичальникові / грошові  кошти  або інші речі,  визначені  родовими  ознаками,  а позичальник  зобов’язується   повернути  позикодавцеві  таку ж  суму  або таку ж  кількість речей  того ж  роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним  з моменту передання  грошей  або інших   речей,  визначених  родовими  ознаками.

Відповідно до вимог  ст. 1047 ЦК України,  договір позики  укладається  в письмовій  формі, якщо його  сума  не менше як у десять разів  перевищує  встановлений законом  розмір  неоподаткованого мінімуму  доходів  громадян, а у  випадках,  коли  позикодавцем є  юридична  особа, незалежно  від суми.    

При цьому,  позикодавець  має  право на одержання  від позичальника   процентів  від суми   позики,  якщо інше не   встановлено  договором або  законом. Розмір і порядок   одержання  процентів   встановлюється   договором, що визначено  положеннями  ст. 1048 ЦК України.

Виходячи з того, що  сума  позики станом  на  27 травня  2008 року значно  перевищувала  пґятдесятикратний  розмір неоподаткованого  мінімуму  доходів   громадян,  тому  укладений  між   сторонами договір позики не може  вважатися  безпроцентним, так як  він укладений,  перш за  все,  між фізичними  особами на  суму, яка  перевищує  пґятдесятикратний  розмір  неоподаткованого  мінімуму  доходів  громадян, і не пов'язаний  із  здійсненням  підприємницької  діяльності хоча б  однією із  сторін, що випливає із  змісту боргової  розписки / а. с. 6, т. 1 /.

За правилами  ст. 1049 ЦК України, позичальник  зобов’язаний  повернути   позикодавцеві  позику у строк  та в  порядку,   що встановлені  договором.    

   

Як  убачається  із змісту боргової розписки, позичальник   мав повернути  позикодавцю  взяту  суму  боргу з  урахуванням  14 % річних  до  30  грудня  2008 року включно. Однак,  на день розгляду  справи у  суді  відповідачами  позика  не повернута.

Якщо  позичальник  своєчасно  не повернув  суму позики, він зобов’язаний  сплатити  грошову суму  відповідно до   ст. 625 ЦК України,  що визначено положеннями  ч. 1  ст. 1050  цього ж Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник  не звільняється  від  відповідальності за неможливість   виконання ним  грошового зобов’язання,  тому  суд не бере  до уваги тверджень  ОСОБА_3 про  те, що неповернення  вчасно   взятих у  борг  коштів   позикодавцю  пов’язано виключно з  невиконанням  державою  своїх  зобов’язань по  виплаті їй  коштів  в результаті  виграшу  тренду.

            

Виходячи з того, що  офіційний курс 100 доларів США станом на  11  січня 2012 року становить 798 грн. 98 коп.,  що убачається з  довідки ПАТ « Державний  ощадний банк України », основана  сума  боргу  на день  розгляду  справи в суді в еквіваленті на  національну  валюту України  складає  159796 грн. / 20 000 доларів  США х 798.98: 100  /.

                           

За даними  боргового документа, що підтверджує  укладення договору позики, відповідачі мали сплатити  ОСОБА_1 14 % річних за користування взятими у борг  коштами, від так 14 % річних за один повний рік користування  коштами становить 2800 доларів США. Враховуючи,  що  ОСОБА_3 та ОСОБА_5 користуються взятими у борг  кошти  до  нинішнього  часу, загальний  розмір  відсотків, встановлених договором, складає 10156.71 доларів США,  що  еквівалентно 81150 грн.08 коп. та визначено за  наступним розрахунком:

-          20 000 х 14 % = 2 800 доларів США;

-          20 000 х 14% х три повні роки користування  коштами  з 27 травня  2008 року по  28 травня  27 травня 2011 року  = 8 400 доларів США;

-          14 % : 365 днів х 229 днів користування  коштами з 28 травня 2011 року по  11 січня 2011 року  х 20 000  : 100 = 1756.71 доларів США;

-          ( 8400 + 1756.71 ) х 798.98: 100 = 81150 грн.  08 коп.

Отже, загальна  сума  боргу  за  договором  позики від 27 травня 2008 року  становить 240946 грн. 08 коп., яка  підлягає стягненню  в солідарному порядку  з  відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_8,  а від так позов  ОСОБА_1  є  обґрунтованим і таким,  що  підлягає задоволенню в повному  обсязі.

При цьому, суд не  бере  до  уваги  посилання   відповідачів ОСОБА_3  і ОСОБА_5 на те,  що  позивач ОСОБА_1 у  відповідності з  вимогами Закону України « Про  фінансові послуги  та  державне  регулювання ринків » від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ не мав  права  надавати  позику  під   проценти, оскільки це  є фінансовою  послугою,  так  як    положення  названого  Закону  регулюють  лише  відносини  між визначеними  ним  суб’єктами  фінансових  установ  і  не  можуть  регулювати  відносини  позики  між  фізичними  особами, які  врегульовані  Цивільним кодексом України,  до того ж прийнятого  пізніше / дія  темпорального  правила /.

Разом з цим, положеннями ст.99 Конституції України  встановлено,  що  грошовою  одиницею  України є  гривня. Основний Закон  держави   не  встановлює  заборони  щодо  можливості  використання  в Україні  грошових одиниць  іноземних   держав.

Таким  чином,  іноземна  валюта  може бути  предметом  договору  позики, оскільки  чинним  законодавством  України не  забороняється  мати у  власності  фізичних осіб  іноземну   валюту та розпоряджатися нею.  Це  значить,  що на договір  позики,  в  якому  містяться посилання  на  іноземну  валюту поширюються  ті ж самі правила,  що й на договір   позики,  укладений в  гривнях. При  цьому,  якщо  договір позики  між фізичними  особами  містить посилання  на використання   як  предмета договору  іноземної валюти,  то порядок  розрахунку  має  здійснюватися в  грошовій одиниці  - гривні,  про що мається роз’яснення в п. 14  постанови  Пленуму Верховного Суду України  від 18 грудня  2009 року № 14 « Про  судове рішення  у  цивільній  справі ».

За таких  обставин,  суд  не  вбачає підстав для  визнання договору  позики,  укладеного  27 травня  2008 року  між ОСОБА_1 і ОСОБА_3,  недійсним, а  від так заявлений ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позов  не  підлягає  задоволенню.

Питання  судових витрат суд  вирішує у відповідності з   вимогами ст. 88 ЦПК України.

На підставі  викладеного та  керуючись статтею 65 СК України,  статтями 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України та  статтями 10, 11, 15, 60, 88, 208, 209,  212-215, 218 ЦПК України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на  користь  ОСОБА_1 загальну  суму боргу за  договором позики в  розмірі  240 946 / двісті сорок  тисяч дев’ятсот  сорок  шість  / грн. 08 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на  користь  ОСОБА_1  судові  витрати, які  складаються з  судового збору в розмірі 1700 грн. та  витрат  на  інформаційно - технічне  забезпечення  судового процесу в розмірі  120 грн., а всього 1 820  грн. 00   / одну  тисячу вісімсот двадцять / грн. 00 коп.

В задоволенні зустрічної позовної  заяви  ОСОБА_3 до  ОСОБА_1  про визнання договору позики  недійсним,  - відмовити.  

В задоволенні зустрічної позовної  заяви  ОСОБА_5 до ОСОБА_1,  ОСОБА_3 про визнання  договору  позики недійсним,  -  відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча:

 


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація