РІШЕННЯ

І менем України

Справа номер 2-566/2006р., номер 2-47/2007р.

07 лютого 2007 року Славутицький міський суд Київської області в складі: головуючого Малишенко Т. О. при секретарі Костенко-Молочковій С.В. за участі адвоката ОСОБА_9

за участі сторін:   представника позивача Ріт І.В., відповідача: ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" до ОСОБА_1 третя особа: Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради, ОСОБА_3 - про примусове переселення,

встановив:

Позивачі звернулись до Славутицького міського суду із позовною заявою про примусове переселення.

Представники позивача на попередньому судовому засіданні і в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали, просили зобов'язати переселитись з жилого приміщення відповідача в інше жиле приміщення. А також стягнути понесені судові витрати.

Відповідач як на попередньому слуханні справи, так і в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними і тому просив відмовити в їх задоволенні в повному об'ємі.

Представник третьої особи Органу Опіки та Піклування ОСОБА_2,, позовні вимоги підтримала, суду повідомила, що на даний час дитина, в інтересах якої вона виступає у суді, повернулась додому, відповідач змінив своє ставлення до дівчинки, тобто права дитини на день розгляду справи не порушені, але якщо переселення відповідача не протирічить чинному законодавству, то вона позовні вимоги підтримує.

Третя особа ОСОБА_3, позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі, на даний час шлюб між ними розірваний. Вона від першого шлюбу має дочку, у якої з відповідачем не склались стосунки і тому вона була вимушена навесні 2006 року з дитиною піти з квартири, в якій вони проживали усі разом. На даний час з листопада 2006 року вона з дівчинкою повернулась у квартиру, з часу їх повернення відносини з відповідачем нормальні, але вона просить відселити відповідача, оскільки у них з відповідачем шлюб розірваний, і у однокімнатній квартирі на даний час вони не можуть жити разом, так як у нього немає контакту з її дочкою.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_4, суду повідомив, що він працює дільничним інспектором у Славутицькому MB ВС, до нього на перевірку надійшла заява від третьої особи по справі ОСОБА_3, у заяві було вказано, що відповідач створив неможливі умови для сумісного проживання в одній квартирі. Ним була проведена перевірка, викладені у заяві факти не знайшли підтвердження, в порушенні кримінальної справи було відмовлено.

Із пояснень свідка ОСОБА_5, вбачається, що вона працює завідуючою гуртожитком. У липні 2006 року до неї звернулась ОСОБА_3, яка є по справі третьою особою, про те, що вона не може сама зайти до помешкання, де проживає і забрати речі, так як з її слів, відповідач її б'є, не пускає у приміщення і чинить опір. Вона разом із третьою особою підійшла до дверей квартири, ОСОБА_3, своїм ключем відчинила двері і вони увійшли у приміщення однокімнатної квартири. Відповідач лежав на дивані, вона вважає що він був у нетверезому стані, але особисто при ній відповідач спиртних напоїв не розпивав і з його боку раніше порушень правил проживання у гуртожитку не було.

Допитана у суді свідок ОСОБА_6, суду повідомила, що є подругою третьої особи ОСОБА_3, з її слів знає, що відповідач створив неможливі умови сумісного проживання у квартирі. Зловживає спиртними напоями, нецензурно лається, б'є її дочку, погрожував зброєю. Особисто вона була один раз присутня коли дочка третьої особи, сиділа за столом щось писала і відповідач підійшов до неї і дав їй підзатильника, це відбулося приблизно у січні 2006 року. Про цей випадок вона тільки у травні 2006 року повідомила третю особу ОСОБА_3, чому раніше цього не зробила не може сказати.

Свідок ОСОБА_7, суду повідомила, що вона є психологом, до неї звернулась третя особа ОСОБА_3 07.09.2006 року, повідомивши що у її дівчинки висока тривожність. Дійсно після проведення обстеження у дівчинки виявлена висока тривожність, підвищена емоційність і пригніченість. Зі слів дівчинки цей психологічний стан пов'язаний з поведінкою вітчима, оскільки у вітчима є зброя, він зловживає спиртними напоями, проявляє до неї фізичну і вербальну агресію. Але сам свідок жодного разу не був присутній при вищенаведених фактах, особисто не запрошувала до себе відповідача на співбесіду.

Із пояснень свідка ОСОБА_8, слідує, що вона проживає у тому ж гуртожитку, що і третя особа ОСОБА_3, у якої вона обслуговується. На прохання завідуючої гуртожитку вона разом із нею заходила у приміщення де був відповідач, щоб засвідчити, що він був у нетверезому стані. Дійсно відповідач лежав на дивані і як вона зрозуміла був у нетверезому стані.

В судовому засіданні встановлено, що Рішенням Славутицької міської Ради від 23.03.2005 року номер 134, жиле приміщення у вигляді однокімнатної квартири номер АДРЕСА_1 віднесено до гуртожитку. Відповідно до ордеру номер 0797 від 25.02.2003 року на склад сім'ї із трьох осіб: ОСОБА_3, (третя особа), ОСОБА_1, (відповідач), дівчинку ОСОБА_10 1994 року народження ( дочка третьої особи) було надано гуртожиток у вигляді однокімнатної квартири   номер АДРЕСА_1, розміром 17,2 кв.м. Шлюб між вищезазначеними особами розірвано 24.05.2006 року.

У відповідності до вимог ст.116 ЖК України, якщо наймач, ч.1ени його сім,!' або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.

В той же час, судом встановлено, що предметом спору в даному випадку є житло, яке відноситься до гуртожитку, і в даному випадку при розгляді даної категорії справ суд повинен керуватись главою 4 ЖК України "користування гуртожитком".

Відповідно до вимог ст. 132 ЖК України, виселенню з гуртожитків без надання іншого приміщення підлягають сезонні, тимчасові працівники і особи, які працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу. Інших працівників підприємств, які поселились в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого житла і в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни. При цьому ст. 130 і 131 ЖК України зазначає порядок користування жилою площею у гуртожитках.

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження те, що відповідач не додержується правил співжиття і правил внутрішнього розпорядку гуртожитків. Як з'ясовано у суді, третя особа з дитиною з червня 2006 року по 23 листопада 2006 року не проживала у спірному житловому приміщенні. З 23.11.2006 року вони повернулися до гуртожитку і з того часу проживають разом з відповідачем. Весь цей час відповідач веде себе нормально, ніяких протиправних дій з його сторони відносно третьої особи та її дочки не відбувається. Зі сторони позивача не надано жодних доказів офіційно зареєстрованих фактів протиправної поведінки відповідача, до нього ніколи не застосовували заходи адміністративного або громадського впливу.

У відповідності до ст. 10,60 ЦПК України, доказування обставин, на які сторони посилаються в підтвердження чи спростування позовних вимог, покладається на них. Позивачі не довели в судовому засіданні будь-якими переконливими доказами, що відповідача дійсно необхідно переселити в інше приміщення.

Тому на підставі наведеного і керуючись ст.ст. 10,11,209,221,214,215,218 ЦПК України, ст. 116,127-132 ЖК України, суд

вирішив :

В задоволенні позовних вимог Комунальному підприємству "Житлово-комунальний центр" до ОСОБА_1, третя особа: Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради, ОСОБА_3 - про примусове виселення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.