ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р.  м. ХарківСправа № 922/720/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.                             

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна (63621, Харківська область, Куп`янський район, с. Гетманівка, вулиця Шкільна; ідент. код 30925984)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний завод Балмолоко" (61057, м. Харків, вулиця Римарська, 13, кв. 1; ідент. код 44474545)

про стягнення 2055787,52 грн.

за участю представників:

позивача – Костиря Г.А.,

відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна 04.03.2025 р. звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний завод Балмолоко" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмір 2055787,52 грн, яка складається з 1 322 090,10 грн основного боргу, 614 600,65 грн інфляційних втрат, 119 096,77 грн 3% річних. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки молока № 20223101 від 01.02.2022.  

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 прийнято позовну заяву СТОВ  імені Ватутіна , до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/720/25, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання на "27" березня 2024 р. о 12:00.

У підготовчому засіданні 27.03.2025 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 10 квітня 2025 року о 12:30 год.

У підготовчому засіданні 10.04.2025 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 01.05.2025 року о 12:30.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Про факт розгляду справи та дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Зокрема, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.03.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 61057, м. Харків, вулиця Римарська, 13, кв. 1.

Але, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/720/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань. При цьому, відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Суд констатує, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 11.04.2025 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2025.

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд констатує, що були вчинені всі необхідні дії та надано сторонам достатньо часу для реалізації останніми своїх процесуальних прав, разом з тим сторони таке право не було використано, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Разом з тим, суд наголошує, що приписами ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив наступне.

01.02.2022 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочний завод Балмолоко" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки молока № 20223101, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично та ритмічно передавати у власність покупця молочну сировину (молоко коров`яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), далі за текстом-молоко або товар, а покупець зобов`язується приймати й оплачувати молоко на умовах та в порядку визначеному цим договором.

Додатком № 1 до Договору «Протокол узгодження договірної ціни», сторони визначили ціну за товар «Молоко коров`яче незбиране вищого сорту» 12 грн/кг.

Пунктом 2.1.1 розділу 2 договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати покупцю молоко на умовах EXW (Інкомтермс 2010): навантаження здійснюється постачальником силами та за власний кошт на транспортні засоби, надані покупцем, за адресою: Харківська область Шевченківський район, с. Гетманівка, або на умовах DAP (Інкомтермс 2010): склад покупця, що знаходиться за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Тимірязєва, 6, витрати на доставку вже включені до вартості молока.

Згідно пункту 2.1.2 договору, право власності на молоко переходить до покупця з моменту його приймання і визначається датою підписання представником покупця товарної накладної.

За умовами пункту 5.5 договору покупець здійснює оплату не пізніше 7-ми календарних днів, з моменту фактичної поставки товару.

Загальна сума договору складається із сумарної вартості молока переданого у власність покупцю, згідно накладних , оформлених сторонами протягом строку дії даного Договору (пункт 5.7).

За змістом пункту 10.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 року.

Як зазначає позивач та вбачається з первинних документів (видаткових накладних), при цьому не спростовано відповідачем, на виконання умов договору № 20223101 від 01.02.2022 позивачем за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 4162090,10 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 26-37), підписаними уповноваженим представником відповідача, а саме:

- № 39 від 01.02.2022року на загальну суму 183 061,00 грн з ПДВ;

- № 40 від 02.02.2022року на загальну суму 186 058,98 грн з ПДВ;

- № 41 від 03.02.2022року на загальну суму 182 818,80 грн з ПДВ;

- № 42 від 04.02.2022року на загальну суму 180 718,60 грн з ПДВ;

- № 43 від 05.02.2022року на загальну суму 175 128,00 грн з ПДВ;

- № 44 від 06.02.2022року на загальну суму 178 656,00 грн з ПДВ;

- № 45 від 07.02.2022року на загальну суму 177 564,00 грн з ПДВ;

- № 46 від 08.02.2022року на загальну суму 179 400,00 грн з ПДВ;

- № 47 від 09.02.2022року на загальну суму 179 820,00 грн з ПДВ;

- № 48 від 10.02.2022року на загальну суму 178 224,00 грн з ПДВ;

- № 55 від 11.02.2022року на загальну суму 183 120,00 грн з ПДВ;

- № 56 від 12.02.2022року на загальну суму 183 218,82 грн з ПДВ;

- № 57 від 13.02.2022року на загальну суму 184 837,07 грн з ПДВ;

- № 58 від 14.02.2022року на загальну суму 181 836,00 грн з ПДВ;

- № 59 від 15.02.2022року на загальну суму 181 380,00 грн з ПДВ;

- № 60 від 16.02.2022року на загальну суму 181 608,00 грн з ПДВ;

- № 61 від 17.02.2022року на загальну суму 181 140,00 грн з ПДВ;

- № 62 від 18.02.2022року на загальну суму 179 388,00 грн з ПДВ;

- № 63 від 19.02.2022року на загальну суму 177 622,24 грн з ПДВ;

- № 64 від 20.02.2022року на загальну суму 183 910,59 грн з ПДВ;

- № 66 від 21.02.2022року на загальну суму 181 692,00 грн з ПДВ;

- № 69 від 22.02.2022року на загальну суму 179 136,00 грн з ПДВ;

- № 70 від 23.02.2022року на загальну суму 181 752,00 грн з ПДВ.

В свою чергу, у 2022 році ТОВ "Молочний завод Балмолоко" здійснив оплату отриманого від постачальника товару у загальній сумі 2840000 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 36 від 11.02.2022 року на суму 50 000,00 грн; № 37 від 11.02.2022 року на суму 400 000,00 грн; № 40 від 14.02.2022 року на суму 300 000,00 грн; № 49 від 15.02.2022 року на суму 350 000,00 грн; № 53 від 16.02.2022 року на суму 300 000,00 грн; № 54 від 16.02.2022 року на суму 40 000,00 грн; № 59 від 17.02.2022 року на суму 200 000,00 грн; № 61 від 18.02.2022 року на суму 500 000,00 грн; № 66 від 21.02.2022 року на суму 250 000,00 грн; № 76 від 22.02.2022 року на суму 250 000,00 грн; № 80 від 23.02.2022 року на суму 200 000,00 грн (а. с. 14-19)

Таким чином, позивач наполягає, що відповідач оплатив поставлений та отриманий у лютому 2022 року товар за договором № 20223101 від 01.02.2022 не у повному обсязі, а відтак у ТОВ "Молочний завод "БАЛМОЛОКО", як покупця за договором поставки № 20223101 від 01 лютого 2022 року існує перед позивачем заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 322 090,10 грн (4 162 090,10 грн - 2 840 000 грн), що не спростовано відповідачем.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідачем було допущено прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за договором № 20223101 від 01 лютого 2022 року на загальну суму 1 322 090,10 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 322 090,10 грн, у зв`язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов`язань за договором № 0112/21 від 01.12.2021 й стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також нараховано на суму заборгованості і заявлено до стягнення 614 600,65 грн інфляційного збільшення заборгованості, нарахованого за період з 03.03.2022 по 03.03.2025; 119 096,77 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 03.03.2022 по 03.03.2025.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у договорі поставки № 20223101 від 01.02.2022 порядок розрахунків за договором визначено у п. 5.5. договору, яким унормовано, що покупець сплачує вартість товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту фактичної поставки товару.

Доказів своєчасного здійснення покупцем всіх платежів у строки визначені сторонами у п. 5.5 договору до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати товару у строки визначені сторонами у договорі, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання, взятого на себе за договором поставки №  20223101 від 01.02.2022 з оплати поставленого Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна товару на суму 1 322 090,10 грн з 03 березня 2022 року.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів станом на час звернення позивачем до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 1 322 090,10 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 614 600,65 грн інфляційного збільшення заборгованості, нарахованого за період з 03.03.2022 по 03.03.2025 та 119096,77 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 03.03.2022 по 03.03.2025.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині несплати суми основного боргу, в той час як відповідач під час розгляду справи не надав суду належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, пов`язаних з несвоєчасною сплатою страхового відшкодування, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 24669,45 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний завод Балмолоко" (61057, м. Харків, вулиця Римарська, 13, кв. 1; ідент. код 44474545) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна (63621, Харківська область, Куп`янський район, с. Гетманівка, вулиця Шкільна; ідент. код 30925984) 1 322 090,10 грн основного боргу, 614600,65 грн інфляційних нарахувань, 119 096,77 грн 3% річних та 24669,45 грн судового збору сплаченого при подачі позову.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "12" травня 2025 р.  

Суддя М.І. Шатерніков