РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/702/25

провадження у справі №2/0285/776/25

14 травня 2025 року                                 м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №616502 в розмірі 46427,98 грн., з яких: 5999,99 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 40427,99 грн. - сума заборгованості за відсотками;

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 15.02.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем був укладений кредитний договір №616502, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» надали відповідачу 6000 гривень, строком на 365 днів, шляхом переказу на його платіжну картку. Договір був укладений в електронному вигляді шляхом підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, який було введено відповідачем, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач, посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 46427,98 грн., просить позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Враховуючи те, що про час і місце судового розгляду він повідомлявся вчасно та належним чином, однак про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило, суд вважає за можливе, ухвалити рішення на підставі наявних доказів у справі.

Дослідивши подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Порядок укладення електронного договору визначено ст. 11 вищезазначеного Закону.

Згідно ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.ст.77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суду не представлено доказів ознайомлення відповідача з текстом наданого позивачем договору та його згоди з викладеними в ньому умовами. У матеріалах справи відсутні електронні докази підписання договору електронним цифровим підписом.

Інформація про підписання відповідачем договору за допомогою одноразового ідентифікатора створена заінтересованими особами. Будь-яких беззаперечних доказів використання ОСОБА_1 такого засобу підписання договору суду не надано.

Позивачем також не надано належних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем коштів від первинного кредитора за вищезазначеним договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Необхідність дослідження саме первинних документів у справах щодо стягнення кредитної заборгованості визнана у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц.

Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2018 по справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані у позовній заяві.

Таким чином, позивач звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від первинних кредиторів платіжні документи, які підтверджують розмір заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи відсутність належних доказів отримання відповідачем коштів, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу та процентів на неї.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт виникнення заборгованості відповідача та її розмір, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. Помогаєв