Справа №  2-461/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року Дебальцевський міський суд Донецької області у  складі       головуючої:  судді  Попович Т.М.

при секретарі Семенової Ю.А.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дебальцеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3  про вселення  та виселення з квартиру, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

        Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1.

        Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом (а.с.24), та уточненим зустрічним позовом  до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про вселення його в квартиру АДРЕСА_1, та виселення з квартири ОСОБА_3, так як він там не прописаний та разом з його матір’ю заважає користуватися його квартирою, стягнення судових витрат (а.с.49).

         В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що вона з чоловіком ОСОБА_4 та сином ОСОБА_2 проживали в квартирі АДРЕСА_2. В 2000 році шлюб було розірвано, та вони розміняли свою квартиру на однокімнатну квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі були прописані (зареєстровані) вона, її син ОСОБА_2, а згодом її дочка ОСОБА_5. Колишній чоловік придбав собі квартиру за адресою АДРЕСА_3, в якій і проживає до теперішнього часу. В 2006 році , коли сину виповнилося 15 років, він побажав проживати разом з батьком. ОСОБА_2 забрав з спірної квартири всі свої речі і перейшов жити до батька. З липня 2006 року по наступний час відповідач постійно проживає за адресою батька та приходить до позивачки тільки в гості. ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, але всі обов’язки, що випливають з договорів про сплату комунальних послуг, а також всі витрати, пов’язані з утриманням житла, покладені тільки на неї, вона не може в зв’язку з цим отримати субсидію на оплату комунальних послуг. Вважає, що ОСОБА_2 п’ять років без поважних причин не проживає в квартирі, а тому втратив право на користування житловим приміщенням.    

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог відповідач вказав, що не згоден з позовом ОСОБА_1. Після розірвання шлюбу його батько - ОСОБА_4 залишив квартиру йому та позивачці щоб вони проживали в квартирі. З 2000 року по 2006 рік він проживав з матір’ю, проте жити з нею було не можливо, вона постійно лаялася, за ним не доглядала, привела в квартиру іншого чоловіка та залишила його там жити. Життя з нею та її новим чоловіком було нестерпним, його не кормили, забороняли брати їжу з холодильника, в зв’язку з чим він більшість часу проводив у батька, друзів, бабусі або взагалі на вулиці. Аліменти, які отримувала мати тратилися не на нього а на розваги матері. Тому участь у його виховані брав лише батько, який у 2006 році звернувся до суду з вимогою припинення виплати аліментів матері на його утримання. Суд задовольнив вимоги батька. Після рішення суду його мати та ОСОБА_3 вигнали його з квартири та викинула його речі на вулицю, а також винесли диван на якому він спав. Він неодноразово просив мати про те, щоб вона дозволила проживати з нею, але під впливом ОСОБА_3 вона відмовляла. Через деякий час вона дозволила йому користуватися квартирою та приходити в гості до себе, але кожен раз, коли він приходив в «гості»вони починали сваритися та знов повідомили про те, щоб він більше не приходив. Після чого на вхідних дверях квартири були встановлені інші замки, чим позбавили його можливості користуватися житлом і він був вимушений проживати у бабусі або та батька. З того часу в зазначеній квартирі він не проживав. З позовними вимогами ОСОБА_1 він не згоден, в зв’язку з тим, що вважає, що не проживав в квартирі з поважної причини, в наслідок того що вони не пускали його до квартири. Вважає також, що ОСОБА_3, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 повинен відповідно до чинного законодавства проживати за місцем реєстрації.

Позивач в судовому засіданні наполягала на задоволені свого позову, зустрічний  позов не визнала. Відповідач позов не визнав, наполягав на задоволені зустрічного позову. Відповідач за зустрічним позовом заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Суд, заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив слідуючи фактичні обставини та відповідні  їм правовідносини.

В судовому засідані встановлено, що відповідно до обмінного ордеру на жиле приміщення № 56, ОСОБА_1 з сім’єю з 2-х чоловік було надано право на зайняття в порядку обміну житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1. В ордері зазначений склад сім’ї: ОСОБА_2, 1991 р., син (а.с.7);  відповідно до довідок про склад сім’ї № 781 від 31.03.2011 року (а.с.6) та №892 від 18.04.2011 року (а.с.32) у АДРЕСА_1, житловою площею 18,5 кв.м., зареєстровані: ОСОБА_1 - мати, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 –дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 - син, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 11 березня 2000 року був розірваний шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.5); 28 квітня 2009 року ОСОБА_1 змінила ім»я на ОСОБА_1 (а.с.10); висновком опекунської ради при виконкомі Дебальцівської міської ради № 165 від 02.08.2006 року встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 проживає з матір»ю  за адресою АДРЕСА_1, але перебуває у батька і виявив стійке бажання проживати з батьком, в зв»язку з чим беручи до уваги інтереси неповнолітнього  метою захисту його прав та керуючись чинним законодавством щодо захисту права неповнолітніх рада зважила за доцільне призначити місце проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_4 (а.с.12); рішення Дебальцевського міського суду від 13 вересня 2006 року ОСОБА_4 був звільнений від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_2, з ОСОБА_1 стягнути аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_2 (а.с.68); 15 вересня 2006 року постановою старшого державного виконавця було відкрите виконавце провадження по примусовому виконанню виконавчого документу № 2-1317-06 виданого Дебальцевським міським судом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини (а.с. 71); постановою  старшого державного виконавця від 23 жовтня 2006 року   виконавчий документ виданий Дебальцевським міським судом 13.09.2006 р. про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини, повернитий стягувачу (а.с.73 ).

Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору —судом. Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до п. 9, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім’ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім’ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім’ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду. 10. У справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Свідок  ОСОБА_8, викликаний  за клопотаннням позивача, в судовому засіданні підтвердила, що поки ОСОБА_2 проживал у спірній квартирі, у нього були ключи від дверей. Потім він поїхав до бабусі. В 2007 році  позивач встановила нові двері. Від нового замку  ключей у ОСОБА_2 не було.

Позивач  не заперечувала, що після заміни дверей та установлення нового замку, ключей у відповідача –ОСОБА_2 не було, оскільки він їх не просив, речі, а саме диван на якому  спав ОСОБА_2, вона  винесла з квартири.

Свідок  ОСОБА_4, викликаний  за клопотаннням відповідача,  підтвердив, що   після постановлення в вересні 2006 року рішення про стягнення з позивачки аліментів, вона   відібрала від  ОСОБА_2 ключі, викинула його речі.

Відповідач за зустрічном позовом ОСОБА_3 підтвердив, що у 2007 році він разом з позивачкою замінили вхідні двері. У 2008 році установили подвійні двері. Ключі від нового замку не надали відповідачу, оскільки він відмовився їх отримувати.

Суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням задоволенню не підлягає, оскільки позивачка забороняла відповідачу ОСОБА_2 проживати за місцем реєстрації, встановила на вхідних дверях інші замки, ключі від яких відповідачу ОСОБА_2 не надала, що не оспорювалося в судовому засіданні позивачкою та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_3, та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4  За таких обставин суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 був відсутнім за місцем реєстрації в квартирі за адресою АДРЕСА_1 з поважної причини, що унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, в зв’язку з тим, що він є членом сім’ї позивачки, зареєстрований в квартирі за адресою АДРЕСА_1, був відсутній за місцем реєстрації з поважної причини, в зв’язку з чим його вимоги про вселення у квартиру за адресою АДРЕСА_1 підлягають задоволенню. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення з квартири ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, в зв’язку з тим, що відповідно до обставин справи, встановлених в судовому засіданні, ОСОБА_3 вселився в квартиру, за згодою наймача квартири ОСОБА_1, яка діяла в своїх інтересах та була законним представником неповнолітнього ОСОБА_2, спірна квартира була постійним місцем його проживання тривалий час, під час якого він з наймачем вів спільне господарство. Відповідач ОСОБА_2 не навів доказів на підтвердження  підстав, передбачених ст.. 116 ЖК України,  виселення ОСОБА_3  із спірної квартири, на які він посилається  в зустрічному позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві —пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

ОСОБА_2 при зверненні до суду сплатив судовий сбір в розмірі 8,50 грн., та витрати на інформаційно-техничне забезпечення в розмірі 37 грн. Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України його судові витрати в розмірі 22.75 грн. (4,25 +18,50= 22,75) підлягають стягненню солідарно з  ОСОБА_1 та ОСОБА_3

         Керуючись   ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 65, 71, 72 ЖК України,  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В:

           У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1, -  відмовити.

         Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про вселення його в квартиру АДРЕСА_1, та виселення з квартири ОСОБА_3, так як він там не прописаний та разом з його матір’ю заважає користуватися його квартирою, стягнення судових витрат, - задовольнити частково.

         Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

          Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі по 11 грн 38 коп з кожного                 

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2, - відмовити.

         Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено його  вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 січня 2012 року.

       Повний текст рішення складений  16 січня 2012 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі складення рішення у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Дебальцевський міський суд.

Суддя Дебальцевського

міського суду                                                                     Попович Т.М.