Справа № 22-173/08                                       Головуючий в суді 1 інст. Куцоконь Ю.П.

Доповідач суддя Мельник Ю.М.

 

 

 

                                                                      

                                                                      РІШЕННЯ

                                                                    іменем   України

            14 квітня 2008 року                                                                                 м. Рівне

            Колегія суддів  судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі

            головуючого судді                       Собіни І.М.

            суддів                                            Мельника Ю.М., Оніпко О.В.

            при секретарі                            Омельчук А.М.

            за участю сторін,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні   в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1  на рішення Рівненського міського суду від  16 листопада 2007 року у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1   до відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»  про відшкодування майнової та моральної шкоди,

                                                                     ВСТАНОВИЛА :

            У серпні 2007 року  ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВАТ «Рівнеазот» про відшкодування  24057 грн. 99 коп. майнової та 1500 грн. - моральної шкоди. Покликався на те, що в період  із 27 січня 1972 року по 1 травня 1973 року  та із 3 травня 1976 року по 6 лютого 1977 року він працював у відповідача на роботах із особливо шкідливими умовами праці , які дають  право на пільгову пенсію за списком № 1  виробництв , цехів, робіт  , професій, посад і показників , затвердженим Кабінетом Міністрів України.

            При досягненні  55 річного віку він звернувся до адміністрації ВАТ «Рівнеазот» із заявою про видачу уточнюючої довідки про його стаж роботи в особливо шкідливих умовах праці.

            6 вересня 2001 року відповідач видавав йому уточнюючу довідку у якій не зараховував вказані періоди до стажу роботи , який дає право на пенсію на пільгових умовах.

            14 липня 2004 року в уточнюючій довідці відповідач зарахував до цього стажу період із  27 січня 1972 року по 1 травня 1973 року

            18 серпня 2004 року відповідач видав йому  уточнюючу довідку №  216 в  яку було включено до  такого стажу період  роботи з  3 травня 1976 року по 6 лютого 1977 року.

            Вказану уточнюючу довідку він надав до Пенсійного  фонду  і йому із  31 серпня 2004 року  була призначена пенсія.

            Позивач стверджував, що відповідач, видавши йому 6 вересня 2001 року та 14 липня 2004 року  уточнюючі довідки , невірно відобразив  у них інформацію про  пільговий стаж  позивача , внаслідок чого із вини відповідача  він не отримував пенсію за період із 24 листопада 2001 року по 31 серпня 2004 року, хоча мав право на отримання такої пенсії.

            Стверджує, що відповідач такими діями , заподіяв йому майнову шкоду у вигляді недоотриманих ним доходів (пенсійних виплат) на суму 24057 грн. 99 коп. та заподіяв моральну шкоду  .

           

            Рішенням Рівненського міського суду від  16 листопада 2007 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

 

Не погодившись із рішенням суду  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій покликається на порушення судом норм матеріального  права  , неповне з»ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

            Зокрема вказує , що  судом не було враховано , що саме в результаті винних дій відповідача йому було видано дві  уточнюючі довідки , інформація про трудовий стаж позивача в яких не відповідала дійсності , що позбавило його можливості у визначений законом  вік своєчасно реалізувати право на пенсію.

            Із зазначених підстав  просить рішення суду 1 інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про  задоволення його позовних вимог.

           

            В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просить її задовольнити , а рішення суду 1 інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове  задоволення позовних вимог.

            Представник відповідача вважає рішення суду 1 інстанції законним та обґрунтованим  і тому  просить  його залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду 1 інстанції  підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позову суд 1 інстанції  виходив із того , що відповідач не вчиняв протиправних дій чи бездіяльності стосовно позивача , а тому відсутні підстави для відшкодування моральної та майнової шкоди.

Проте, із таким висновком суду 1 інстанції  колегія суддів не погоджується.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки при досягненні 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Згідно п. А  ч.1 ст. 13 цього ж Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах  з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці-за списком № 1 виробництв, робіт, професій , посад і показників , затвердженим Кабінетом Міністрів України , і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими  і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку (чоловіки - 60 років) на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено , що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

            Із трудової книжки  ОСОБА_1  ( а.с.14) слідує, що він із 27 січня 1972 року по  1 травня 1973 року працював в цеху аміаку слюсарем наливником , а із   3 травня 1976 року по 6 лютого 1977 року - в цеху централізованого ремонту хімічного обладнання слюсарем  з ремонту апаратного обладнання аварійного ремонту цехів .

      В пункті 20  постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних  записів у ній» зазначено , що у   тих   випадках,   коли  в  трудовій  книжці  відсутні  відомості, що визначають право на пенсії на пільгових  умовах  або  за вислугу  років,  установлені для окремих категорій працівників,  для підтвердження   спеціального   трудового   стажу   приймаються  уточнюючі   довідки   підприємств,  установ,  організацій  або  їх  правонаступників  .

            Із матеріалів справи слідує, що 6 вересня 2001 року відповідач видав ОСОБА_1  уточнюючу довідку № 186 , в  якій не включив до  стажу , який дає право на пільгову пенсію період роботи із 27 січня 1972 року по 1 травня 1973 року в цеху аміаку слюсарем наливником та з  3 травня 1976 року по 6 лютого 1977 року в цеху централізованого ремонту хімічного обладнання слюсарем  з ремонту апаратного обладнання аварійного ремонту цехів .

            12 липня 2004 року на   вимогу ОСОБА_1  відповідач видав  уточнюючу довідку № 187 в яку включив період роботи із 27 січня 1972 року по 1 травня 1973 року в цеху аміаку слюсарем наливником  до стажу , що дає право на отримання пільгової пенсії за списком № 1  але не включив період роботи та з  3 травня 1976 року по 6 лютого 1977 року в цеху централізованого ремонту хімічного обладнання слюсарем  з ремонту апаратного обладнання аварійного ремонту цехів .

            При відсутності зазначеної інформації  в уточнюючій довідці  ОСОБА_1 був позбавлений можливості звернутися до  Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

            Із урахуванням вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію у ОСОБА_1  виникло 24 листопада 2001 року.

18 серпня 2004 року відповідач видав ОСОБА_1 уточнюючу довідку в ікй  врахував зазначені періоди роботи до  стажу , який дає право на пільгову пенсію.

Зазначене свідчить , що відповідач 6 вересня 2001  року та 14 липня 2004 року видав ОСОБА_1 уточнюючі довідки № 186 та № 187  в яких була недостовірна інформація про тривалість пільгового стажу позивача.

Внаслідок таких дій відповідача позивачеві із 24 листопада 2001 року по 18 серпня 2004 року не призначалась пенсія.

На протязі цього періоду позивач мав отримати  6014 грн. 69 коп. пенсії:

-             листопад 2001 року ( 6  днів х 4 грн. 68 коп. (середньоденне від суми 146 грн. 56 коп.)= 28 грн. 08 коп.,

-             грудень 2001 року - 146 грн. 56 коп.,

-             січень - березень 2002 року (161 грн. 53 коп. х 3 місяці) = 484 грн. 59 коп.,

-             квітень 2002 року -  червень 2003 року ( 174 грн. 69 коп. х 15 місяців)= 2620 грн. 35 коп.,

-             липень 2003 року - липень 2004 року (201 грн. 33 коп. х 13 місяців)= 2617 грн. 29 коп.

-             серпень 2004 року (18 днів х 6 грн. 49 коп.(середньоденне від суми 201 грн.33 коп.) = 116 грн. 82 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства несуть матеріальну відповідальність за шкоду , заподіяну громадянинові за видачу недостовірних документів  і відшкодовують її.

Враховуючи вказане колегія суддів вважає, що позовна вимога Криницького в частині відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню на суму  6014 грн. 69 коп.

Одночасно колегія суддів вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди також підлягає задоволенню , оскільки винні дії відповідача призвели до моральних переживань  позивача та  вимагали  від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній  особі  неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням тривалості та характеру моральних переживань, колегія суддів вважає, що  для відшкодування моральної шкоди із відповідача на користь ОСОБА_1  слід стягнути 1000 грн.

Зважаючи на те, що суд 1 інстанції при ухваленні рішення неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи і не застосував до  спірних правовідносин закон , який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи , то відповідно до п.1 та п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України вказане рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на суму  (1000 грн + 6014  грн. 69 коп. ) 7014 грн. 69 коп.

Одночасно колегія суддів  вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1  120 грн. судових витрат (30 грн. + 30 грн. витрат на інформаційно технічне забезпеченя розгляду справи в суді  + 60 грн.  судового збору)

Керуючись  п.2 ч.1 ст. 307 ,  п.1 та п.4  ч.1 ст. 309, ст. 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від  16 листопада 2007 року  скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства  «Рівнеазот» задовольнити частково.

Стягнути із відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1  7014 грн. 69 коп.

Стягнути із відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 120 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення .

Рішення суду апеляційної інстанції  може бути оскаржене в касаційному порядку до  Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили.

 

Головуючий :

 

            Судді: