Справа 2-596 - 2008 р.                                               Головуючий у 1 інст. Сидорук Є.І.                                                     

                                                                                       Доповідач: Пашкевич О.О.

                                                          Р І Ш Е Н Н Я 

                                                     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 квітня 2008 року                                                                                              м.Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:                         

                                 Головуючого: Собіни І.М.

                                     Суддів: Пашкевича О.О. Ковалевича С.П.

                              При секретарі: Сеньків Т.Б.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Рівненського міського суду від 06 березня 2008 року

у справі за позовом Рівненської філії Акціонерного товариства “Укрінбанк”  до ОСОБА_1про стягнення відсотків за кредитними договором

                                                    В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 06 березня 2008 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Укрінбанк” Рівненської філії АТ “Укрінбанк” заборгованість по кредитному договору в сумі 47 443 грн. 56 коп.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідачка посилаючись на його незаконність вказує, що кредитом вона не користувалась, а кошти отримані нею були передані ОСОБА_2

На протязі 12 років зі сторони банку до неї жодних претензій не було.

Про рішення арбітражного суду від 22.07.1999 року про стягнення з неї заборгованості дізналась тільки в 2007 році.

04.11.1999 року Рівненський міський відділ ДВС повернув виконавчий документ без виконання в зв'язку з відсутністю у боржника майна.

Таким чином, зобов'язання по кредитному договору припинилось з моменту ухвалення судового рішення, а через 3 роки закінчився строк позовної давності, перебіг якого розпочався з дня повернення виконавчого документу без виконання.

З наведених підстав вважає рішення незаконним, просить його скасувати, а провадження в справі закрити.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскільки зобов'язання належним чином не виконане, тому сам лише факт закінчення строку на який було надано кредит, не може розцінюватись як підстава для припинення нарахування і сплати відсотків.

Посилання відповідача на те, що суд не застосував строк позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості по відсотках не за весь період прострочення, а за три останніх роки користування коштами.

Вважає, що рішення є законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове  засідання, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів  приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з ухваленням нового.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 хоча і припинила свою діяльність як підприємець і строк на який надавався кредит закінчився але свого зобов'язання по кредитному договору не виконала, то вона зобов'язана сплатити заборгованість по відсотках за користуванням ним.

Разом з тим, такий висновок суду не ґрунтується на законі та матеріалах справи

Встановлено, що згідно кредитного договору №224 від 14 листопада 1995 року укладеного між АТ “Укрінбанк” та ОСОБА_1 остання отримала кредит під 105% річник із строком погашення до 14 лютого 1996 року у розмірі 1 500 000 000 крб., що відповідно до Указу Президента України “Про грошову реформу в Україні” від 25 серпня 1996 року становить 15 000 грн.

Зазначені кошти ОСОБА_1 були отримані повністю і 14 листопада 1995 року перераховані нею підприємцю ОСОБА_2

У визначений договором строк ОСОБА_1 кредит та відсотки по ньому не повернула.

Рішенням арбітражного суду Рівненської області від 22 липня 1999 року стягнуто з неї на користь АТ “Укрінбанк” 15 000 грн. боргу та 1524 грн. 59 коп. відсотків за користуванням ним.

На підставі рішення суду видано виконавчий лист, який був прийнятий виконавчою службою до виконання.

Постановою державного виконавця  Рівненської ДВС від 03 листопада 1999 року виконавче провадження по примусовому виконанню рішення арбітражного суду Рівненської області про стягнення. на користь АТ “Укрінбанк” зі ОСОБА_1 16524 грн закрите на підставі ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з відсутністю у неї майна на яке можна покласти стягнення, а виконавчий лист повернутий стягувачеві.

Повернення виконавчого документа у відповідності до ст. 40 ЗУ “Про виконавче провадження” не позбавляло права позивача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 21 цього Закону, проте він своїм правом не скористався.

Таким чином колегія суддів вважає, що зобов'язання по кредитному договору №224 від 14 листопада 1995 року припинилось з моменту ухвалення арбітражним судом рішення, а в листопаді 2002 року закінчився 3-річний термін пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Твердження в рішенні суду першої інстанції про те, що зобов'язання  по відсотках за користування кредитом не припинилось і позивач вправі їх отримати в межах 3-річного строку не ґрунтується на законі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 21, 37.38,40 ЗУ “Про виконавче провадження” п. 2 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                        В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 06 березня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову Акціонерного товариства “Укрінбанк” Рівненської філії АТ “Укрінбанк” до ОСОБА_1про стягнення заборгованості по простроченим відсотках за кредитним договором №224 від 14 листопада 1995 року в сумі 47443 грн. 56 коп. відмовити

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили з поданням скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:                                                   Судді: