ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.06 Справа № 16/39(13/354(14/143).
Судова колегія у складі суддів: Пономаренко Є.Ю. –головуючий, Зюбанова Н.М., Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи», м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ
про стягнення 36315 грн. 77 коп.
За участю представників:
від позивача –Старецький В.В. –представник по довіреності № б/н від 31.07.05р.;
від відповідача –Віткалов Д.М. –провідний юрисконсульт по довіреності № 9 від 03.01.06р.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: заявлено вимогу про стягнення основного боргу у сумі 33845 грн. 82 коп., пені у сумі 2469 грн. 95 коп. по договору № 3010/4 від 03.03.2004р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, наведених у поясненнях від 01.03.2006р., від 22.03.2006р., та інших. Так, зокрема відповідач мотивує заперечення наступним:
- обладнання для виконання пусконалагоджувальних робіт було передано відповідачем позивачеві тільки 04.06.2006р., а тому твердження позивача про виконання робіт до зазначеної дати (акт про виконання робіт від 28.04.2004р. №3010-7-044) не відповідають обставинам справи;
- акт про виконання робіт від 28.04.2004р. №3010-7-044 складено за відсутності фактичного виконання робіт;
- весь обсяг пусконалагоджувальних робіт виконаних позивачем за договором виконано позивачем та прийнято відповідачем за актом про виконання робіт від 28.04.2004р. №3010-7-044, а відтак вартість всього обсягу робіт виконаних позивачем по договору на об’єкті №5 складає 11 281 грн. 93 грн.
При первісному розгляді даної справи рішенням Господарського суду Луганської області від 02.02.2005р. (т. 1 а.с. 110-112) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 33845 грн. 82 коп., пеню у сумі 2469 грн. 95 коп., витрати на сплату державного мита у сумі 363 грн. 16 коп. і на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Вказане рішення місцевого суду залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15.03.2005р. (т. 1 а.с. 139-141).
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2005р. задоволена касаційна скарга відповідача та наведені судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасовані, а справу передано на новий розгляд.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.09.2005р. у справі №13/354пн (14/143) позов залишено без розгляду.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24.10.2005р. ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.09.2005р. у справі №13/354пн (14/143) скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого Господарського суду Луганської області.
Згідно Постанови Вищого господарського суду України від 27.12.2005р. у справі №13/354пн (14/143) постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.10.2005р. залишено без змін.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інформаційні системи” (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” в особі Лисичанської філії (відповідачем у справі) 03.03.2004р. був укладений договір № 3010/7 (далі - договір), який узгоджений генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання”.
Згідно ст. 95 Цивільного кодексу України філія юридичної особи може здійснювати всі або частину повноважень юридичної особи.
Філія здійснює свою діяльність в межах прав, які надаються юридичною особою, та згідно Положенню про Лисичанську філію Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” (а. с. 83-88). Керівництво поточною діяльністю філії здійснює директор, який діє на підставі та в межах довіреності, виданої юридичною особою згідно п. 5.5 Положення. Так, довіреністю № 374 від 05.11.03р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” уповноважило директора Лисичанської філії Полякова Є.О. укладати від імені відповідача господарські договори та бути представником відповідача у всіх підприємствах, установах, організаціях. Відповідно до п. 5.7.5 Положення про Лисичанську філію Товариства директор філії вирішує всі питання щодо роботи Філії з урахуванням обмежень, які встановлюються органами управління Товариства, а надані позивачем послуги призначені для забезпечення відповідача комп’ютерним обслуговуванням діяльності (роботи) філії.
Таким чином, договір підписаний повноважними представниками сторін без будь–яких зауважень. Такого висновку дійшли місцевий та апеляційний господарський суди при первісному розгляді справи. Даного висновку не було спростовано при перегляді справи в касаційному порядку. Крім того, при даному новому розгляді справи відповідач не заперечує проти позову доводами щодо неправомірності підписання договору особою від відповідача.
Згідно п. 1.1 договору позивач зобов’язаний поставити обладнання і провести пуско - налагоджувальні роботи, а відповідач –прийняти та оплатити обладнання, згідно специфікації (додаток № 1 до договору ), та пуско –налагоджувальні роботи, згідно специфікації (додаток № 2 до договору).
Вартість обладнання згідно додатку № 1 до договору складає 114011 грн. 51 коп., вартість пуско - налагоджувальних робіт згідно додатку № 2 до договору –115465 грн. 91 коп.
Загальна вартість договору відповідно до п. 1.5 договору складає 229477 грн. 42 коп.
Спір, що виник між сторонами стосується виконання договірних зобов’язань лише на об’єкті відповідача №5 –Лисичанський РЕС.
Порядок розрахунків визначений у п. 4 договору № 3010/7 від 03.03.04р.
Відповідно до п. п. 2.1, 4.1 договору поставка обладнання здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача та підлягає сплаті у порядку передплати (100 %) - 114011 грн. 51 коп.
Згідно п. п. 4.3 договору оплата за пуско –налагоджувальні роботи здійснюється протягом 5 банківських днів з дня підписання акта про виконання робіт позивачем.
Після зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (платіжними дорученнями № 961 від 12.03.04, № 1016 від 15.03.04, а. с. 22) відповідачу було поставлено обладнання на підставі розхідних накладних №3010-7-0040 від 30.03.04, № 3010-7-0041 від 30.03.04.
Сторонами складено, зокрема:
- акт №3010-7-044 від 28.04.2004р. про виконання робіт, за яким вартість робіт з ПДВ склала 22 563,89 грн.;
- акт №3010-7-068 від 04.06.2004р. про виконання робіт, за яким вартість робіт з ПДВ склала 11 281,93 грн.
- специфікацію матеріалів/обладнання замовника, встановлених виконавцем в будівлі Лисичанського РЕС (об’єкт №5), згідно акту №3010-7-068 від 04.06.2004р. про виконання робіт (далі –специфікація).
В скасованій Вищим господарським судом України постанові Луганського апеляційного господарського суду від 15.03.2005р. було зроблено висновок, що «місцевий господарський суд вірно визначив правову природу договору № 3010/7 від 03.03.04 як змішаний договір, який має такі ознаки як поставка обладнання та надання послуг у вигляді пуско – налаштувальних робіт, направлених на введення обладнання в експлуатацію».
Вищий Господарський суд України при перегляді справи в касаційному порядку дійшов висновку, наведеного у постанові від 21.06.2005р. (т. 1 а.с. 171), що правова природа укладеного договору судами не визначена.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Аналізуючи наведені законодавчі норми колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за договором підряду продається індивідуалізований результат роботи підрядника, який набирає ту чи іншу матеріалізовану форму, оскільки робота виконується із матеріалів сторін та надається у вигляді, придатному для оцінки, тоді як за договором про надання послуг продається не сам результат, а дії, що до нього призвели.
Також в постанові Вищого господарського суду від 21.06.2005р. вказується, що договором встановлено кінцевий результат виконання пусконалагоджувальних робіт, а саме створення готової до експлуатації локальної обчислювальної мережі.
Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи наведене при вирішенні даного спору слід виходити з того, що спірні правовідносини за своєю правовою природою є правовідношенням підряду, а тому слід керуватися відповідними нормами права.
Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник (відповідач у справі) зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.
Згідно ст. 584 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.
Договором не передбачено поетапне виконання та прийняття підрядних робіт, що вже встановлювалося судами при попередньому розгляді справи та відображено в постанові Вищого господарського суду від 21.06.2005р.
За таких підстав, а також в сукупності нижченаведеними обставинами, акт №3010-7-044 від 28.04.2004р. про виконання робіт, за яким вартість робіт з ПДВ склала 22 563,89 грн., не може прийматися як належний доказ підстав позову. Таким належним доказом виконання підрядником зобов’язань за договором підряду та відповідно виникнення у замовника зобов’язань зі сплати робіт має бути лише акт №3010-7-068 від 04.06.2004р. про виконання робіт, за яким вартість робіт з ПДВ склала 11 281,93 грн.
Також, в обґрунтування правильності саме такого підходу при вирішення даного спору, слід зазначити наступне.
Перелік фактично встановленого позивачем обладнання на виконання умов договору № 3010/7 від 03.03.2004 р. міститься у специфікації матеріалів/обладнання замовника, встановлених виконавцем в будівлі Лисичанського РЕС (об’єкт №5), згідно акту №3010-7-068 від 04.06.2004р. про виконання робіт (далі - Специфікація). Так, на об'єкті № 5 позивач встановив обладнання в складі 30-ти найменувань на загальну суму 25795,80 грн., що також підтверджується поясненнями представників обох сторін. Встановлення зазначеного обладнання склало весь обсяг пусконалагоджувальних робіт, що були здійснені позивачем за договором № 3010/7 від 03.03.2004 р.
Дане обладнання було передано товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи»для виконання пусконалагоджувальних робіт за договором № 3010/7 від 03.03.2004 р. за актом № 3 від 04.06.2004р. передачи-прийняття обладнання по Договору відповідального збереження от 30.03.2004 р.
Так, обладнання для виконання пусконалагоджувальних робіт було передано відповідачем позивачеві для виконання пусконалагоджувальних робіт по договору лише 04.06.2004 р., тобто після складання акта №3010-7-044 від 28.04.2004р. про виконання робіт.
Крім того, специфікація є додатком до Акту № 3010-7-068 від 04.06.2004 р. про виконання робіт (послуг), про що зазначено безпосередньо у специфікації.
Все фактично встановлене обладнання було встановлено за Актом № 3010-7-068 від 04.06.2004 р. про виконання робіт (послуг), додатком до якого є Специфікація, що також підтверджує не здійснення таких робіт за Актом № 3010-7-044 від 28.04.2004 р. про виконання робіт (послуг). При цьому, виходячи з не встановлення обладнання за Актом № 3010-7-044 від 28.04.2004 р про виконання робіт (послуг), позивач не міг здійснювати його тестування та налаштування.
Згідно акту № 3010-7-068 від 04.06.2004 р. про виконання робіт (послуг) позивачем були виконані роботи на суму 11 281,93 грн. з урахуванням ПДВ.
Саме вказаний акт у сукупності зі специфікацією, яка є додатком до нього, може бути належним доказом виконання певних робіт за правовідносинами підряду, остаточної здачі і прийняття робіт, та відповідно може бути підставою виникнення у відповідача зобов’язання з оплати таких робіт.
Відносно обставин про те, що обладнання зазначене в специфікації за номерами з 19 по 30 не визначено сторонами при укладенні договору, як таке, що підлягає передачі та встановленню, слід зазначити наступне. Специфікація визначає матеріали/обладнання замовника, встановлені позивачем в будівлі Лисичанського РЕС (об’єкт №5) та підписана обопільно сторонами. Представники сторін також надали суду пояснення про досягнення домовленості відносно всього зазначеного в специфікації обладнання та відсутність будь-яких заперечень щодо цього на даний час. Роботи виконані позивачем за актом № 3010-7-068 від 04.06.2004 р., додатком до якого є специфікація прийняті відповідачем у повному обсязі.
Відповідно до п. 4.3 договору відповідач зобов’язаний здійснити розрахунок за пусконалагоджувальні роботи протягом 5 днів з дня підписання акту про виконання робіт.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав доказів невиконання позивачем робіт за актом № 3010-7-068 від 04.06.2004 р. або їх оплати зі свого боку.
Позовна вимога про стягнення пені, розрахованої позивачем на підставі п. 5.1 договору за період з 06.05.2004р. по 26.11.2004р. виходячи з подвійної облікової ставки на заявлену позивачем до стягнення суму боргу, підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Початок періоду розрахунку пені позивачем визначено виходячи з складання акту № 3010-7-044 від 28.04.2004 р. У зв’язку з тим, що суд задовольняє вимоги зі стягнення основного боргу в частині оплати робіт, виконаних за актом № 3010-7-068 від 04.06.2004 р. то відповідно до п. 4.3. договору днем початку прострочення платежу та відповідно початком періоду нарахування пені є 10.06.2004р. Сума боргу, на яку слід нараховувати пеню є 11 281 грн. 93 коп. Тому, обґрунтований розмір заявленої до стягнення пені складає 808 грн. 23 коп.
Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 11 281 грн. 93 коп. та пеня у сумі 808 грн. 23 коп.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 120 грн. 90 коп. державного мита, а також 39 грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, 4а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31443937 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи», м. Луганськ, вул. К. Маркса, б. 64, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 322002332: борг у сумі 11 281 грн. 93 коп., пеню у сумі 808 грн. 23 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 120 грн. 90 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39 грн. 28 коп. Наказ видати.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 29.06.2006р.
Суддя (головуючий) Суддя Суддя | Є.Ю. Пономаренко Н.М. Зюбанова О.О. Седляр |