Справа № 2-2518/11

2/413/16735/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11.01.2012 року                                                            м. Кривий Ріг                   

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області  в  складі: головуючого –судді Хардіної О.П.                      

          при секретарі – Шевченко А.С.,

          за участю: представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат»- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат»про визнання наказу про припинення трудового договору –незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

          28 квітня 2011 року позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив визнати наказ № 587 від 07.04.2011 року по ПАТ «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат»(надалі –ПАТ «ЦГЗК») про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України –незаконним, поновити ОСОБА_1 на роботі слюсарем дільниці вагонного депо цеху технологічного залізничного транспорту управління залізничного транспорту ПАТ «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат»(надалі - ПАТ «ЦГЗК») з 07.04.2011 року, стягнути на свою користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22 439 грн. 21 коп., а також моральну шкоду –22 000 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 20.01.2011 року отримав копію наказу та розпорядження про зміну істотних умов праці з 07.03.2011 року, в якому зазначено, що зміна істотних умов праці у зв*язку зі зміною організації виробництва відбудуться на підприємстві у вигляді зміни режиму роботи з однозмінного двох бригадного через день на однозмінний режим роботи при одноденному робочому тижні  тривалістю зміни дві години кожної середи тижня, в разі відмови від продовження роботи в нових умовах трудові стосунки будуть припинені відповідно до п.6 ст.36 КЗпП. У зв*язку з цим 24 січня 2011 року звернувся до адміністрації підприємства про уточнення нових умов праці. При цьому фактично був допущений до  роботи після  07.03.2011 року за старими умовами праці, тому вважає, що згідно ст. 24 КЗпП України з ним продовжений трудовий договір. 11 березня 2011 року стало відомо про зміну дати настання істотних змін в умовах праці, проте з розпорядженням про попередження працівників ознайомлений не був. Також при звільненні  підприємство не врахувало його заяву про згоду працювати в нових умовах праці, направлену ним поштою 31.03.2011 року, а також виказану в усній формі. У зв*язку з наведеними обставинами вважає своє звільнення на підставі п.6 ст.36 КЗпП України наказом від 07.04.2011 року –незаконним. У зв*язку з незаконним звільненням він зазнав моральних страждань, оскільки не міг належним чином забезпечити свою сім*ю матеріально, порушилися його звичайні спосіб життя, він позбавлений можливості в реалізації своїх звичних бажань та звичок.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечував проти позову, пояснив, що після з 07.03.2011 року не настала істотна зміна умов праці відповідно до вимог ст.32 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 був попереджений про це належним чином лише 20.01.2011 року, а також з урахуванням ознайомлення позивача з наказом від 28.02.2011 року № 309 щодо нової дати введення зміни істотних умов праці з 07.03.2011 року на 07.04.2011 року. До 04.04.2011 року ОСОБА_1 про свою згоду продовжувати працювати після зміни істотних умов праці не виказував, 04.04.2011 року ОСОБА_1 письмово запропоновано поінформувати адміністрацію до 07.04.2011 року про своє рішення, проте своєї згоди до 07.04.2011 року не надав, про що складено акт 06.04.2011 року. Вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 22 000 грн. необгрунтованими, доказів її завдання позивачем не надано, також вважає, що не підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом та розпорядженням, при цьому підприємство отримало відмову профспілки щодо надання згоди на зміну істотних умов праці, з приводу внесення змін до наказу та винесення наказу від 28.02.2011 року ПАТ «ЦГЗК»до профспілки не зверталися. 01.04.2011 року позивач направив поштою свою заяву про згоду працювати після зміни істотних умов праці. 06.04.2011 року начальник відділу кадрів ОСОБА_6 з групою осіб пропонували ОСОБА_1 написати заяву на переведення на роботу в нових умовах праці після зміни істотних умов праці, на що ОСОБА_1 відмовився, оскільки пояснив, що свою згоду на продовження працювати після зміни істотних умов праці вже виказав у своїй заяві, направленій підприємству поштою, яка повторно направлена на підприємство 07.04.2011 року.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 24.01.2011 року ОСОБА_1 звертався до адміністрації підприємства із заявою про роз*яснення щодо зміни істотних умов праці. Також він одночасно з ОСОБА_6 зверталися до адміністрації підприємства  із заявами, в якій ОСОБА_1 вказав, що він погоджується працювати в нових умовах праці, заява направлялася поштою. 04.04.2011 року керівник відділу кадрів ОСОБА_6 вручив лист від підприємства, в якому просили ОСОБА_1 повідомити підприємство про своє рішення щодо продовження працювати в нових умовах праці після зміни істотних умов.06.04.2011 року прийшов ОСОБА_6 з групою осіб, пропонували  ОСОБА_1 надати свою згоду на переведення на роботу після зміни істотних умов праці, проте 06.04.2011 року ОСОБА_1 такої згоди не надав, пославшись на вже відправлену ним заяву.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 24.01.2011 року ОСОБА_1 звертався до  адміністрації підприємства за роз*ясненням щодо зміни істотних умов праці, 04.04.2011року ОСОБА_6 пропонував повідомити ОСОБА_1 про своє рішення щодо продовження роботи в нових умовах праці, на що ОСОБА_1 заяву не надав, при цьому послався на вже відправлену ним заяву поштою.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні  пояснив, що позивач ОСОБА_1 первинно відмовився під підпис ознайомитися з наказом, був належним чином 20.01.2011 року ознайомлений під підпис з наказом та розпорядженням. 04.04.2011 року ОСОБА_1 було вручено під підпис лист адміністрації підприємства про необхідність повідомити про своє рішення продовжувати працювати після зміни істотних умов праці, оскільки до цього часу від працівника ніяких заяв не надходило. В останній робочий день  в складі комісії звернулися до працівника ОСОБА_1 з пропозицією в разі згоди продовжувати працювати оформити заяву на переведення його по ПАТ «ЦГЗК»працювати на умовах після зміни істотних умов праці. Проте позивач відмовився надати заяву чи іншим чином виказати про своє рішення, в усній формі ОСОБА_1 також не виказував своєї згоди.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що   як начальник відділу праці в складі комісії зверталися до ОСОБА_1 06.04.2011 року з пропозицією  подати заяву про згоду працювати на ПАТ «ЦГЗК»на умовах після зміни істотних умов праці, на що ОСОБА_1 повідомив що вже направив генеральному директору підприємства лист, зміст якого їй невідомий, при цьому відмовився 06.04.2011 року написати заяву на переведення його працювати на умовах після зміни істотних умов праці.

Вивчивши матеріали справи, пояснення сторін, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював слюсарем дільниці вагонного депо цеху технологічного залізничного транспорту управління залізничного транспорту ПАТ «ЦГЗК» ( трудова книжка, а.с.8). Згідно наказу № 2181 від 28.12.2010 року ПАТ «ЦГЗК»«Про зміни в організації виробництва та праці Управління залізничного транспорту», у зв*язку з необхідністю удосконалення процесу ремонту та техобслуговування тепловозів та вагонів, основна частина даних задач та функцій спеціалізованому підприємству, проведено зміни в організації виробництва, що потягло зміни в істотних умов праці позивача з 07.03.2011 року у вигляді зміни режиму роботи з однозмінного двобригадного через день на однозмінний режим роботи при одноденному робочому тижні тривалістю зміни дві години кожної середи тижня, про що під підпис позивач ОСОБА_1  ознайомлений 20.01.2011 року (а.с.40-44).

На виконання наказу по підприємству видано розпорядження №4 від 06.01.2011 року, згідно п.1.3 якого вирішено змінити умови праці слюсаря з ремонту рухомого складу вагоноремонтного депо ОСОБА_1 шляхом зміни режиму роботи на однозмінний режим роботи при одноденному робочому тижні (тривалість зміни 2 години кожної середи тижня) згідно Правил внутрішнього розпорядку, колективного договору на 2010-2011 рік, з розпорядженням позивач ознайомлений 20.01.2011 року, про що в розпорядженні зазначено ознайомити працівників під підпис особисто (а.с.45-50). Скріпити особисто підписом своє ознайомлення з вказаними Наказом та Розпорядженням позивач первинно відмовився 04.01.2011 року та 06.01.2011 року, про що складені акти (а.с.51-52), що також було підтверджено та не спростовувалося в судовому засіданні позивачем, свідком ОСОБА_9 (а.с. 51-52).

Згідно наказу від 28.02.2011 року № 309, внесено зміни до наказу № 2181 від 28.12.2010 року в частині зазначення дати введення зміни істотних умов праці - з 07.03.2011 року на 07.04.2011 року, про що позивач ОСОБА_1 також ознайомлений під підпис 11.03.2011 року  (а.с.53-54).

До настання зміни істотних умов праці позивач направив 24.01.2011 року на адресу підприємства поштовим відправленням заяву, в якій просить надати інформацію щодо роботи у нових умовах праці (а.с.30-31), на що відповідачем направлено відповідь 23.02.2011 року з роз*ясненням (а.с.58).

31.03.2011 року на адресу ПАТ «ЦГЗК»позивачем ОСОБА_1 направлено  заяву, яка отримана ПАТ «ЦГЗК»відповідно до реєстрації вхідної кореспонденції, 08.04.2011 року (а.с.57). Згідно змісту заяви ОСОБА_1 просить відповідача завчасно за два місяці повідомити його про зміну істотних умов праці, при цьому вказуючи, що змушений погодитися працювати за новими умовами, що протирічить положенню Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці, рафікованою Україною 05.10.2000 року щодо недопустимості примусової праці.  Крім того,  наполягає на тому, що оскільки з 07.03.2011 року зміна істотних умов праці для нього не наступила, на підставі ст.24 КЗпП України  з ним був укладений трудовий договір за старими умовами праці, таким чином, фактично заперечуючи настання зміни істотних умов праці та своє продовження працювати після зміни умов. Крім того, в заяві позивач вказує, що про зміну істотних умов праці згідно наказу від 28.02.2011 року № 309 він не був попереджений належним чином.

04.04.2011 року позивачу направлено лист, який отримано 04.04.2011 року, листом нагадано позивачу про необхідність повідомити підприємство про свої чіткі наміри продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або відмову від продовження роботи у строк до 07.04.2011 року, проінформувавши адміністрацію ПАТ «ЦГЗК»про своє рішення. Проте у вказаний строк позивач не направив будь –якої заяви підприємству щодо своєї згоди продовжувати працювати в нових умовах після зміни істотних умов праці, в будь –якій іншій формі не повідомив про свою однозначну згоду, що також не спростовано в судовому засіданні свідками ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_8, які поясняли кожен окремо, що в останній день строку 06.04.2011 року ОСОБА_1 пропонувалося викласти своє рішення щодо продовження працювати після зміни істотних умов праці, на що позивач відмовився. Такі обставини також знаходять підтвердження в поясненнях свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10

Таким чином, суд дійшов висновку, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог закону про працю, оскільки згідно п.6 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв*язку зі зміною  істотних умов праці.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на підприємстві відбулася зміна істотних умов праці, позивача - електрогазозварника шляхом зміни режиму роботи з двохзмінного чотирьохбригадного безперервного  - на однозмінний режим роботи при одноденному робочому тижні (тривалість зміни 2 години кожної середи тижня). Згідно розпорядження від 06.01.2011 року № 4 ПАТ «ЦГЗК», пунктом 2.2, 2.3 Розпорядження передбачено введення змін істотних умов праці через два місяці після ознайомлення працівників, до встановлення нових істотних умов праці зберегти вказаним працівникам існуючі умови праці, режим роботи та оплату праці. При цьому розпорядженням передбачено ознайомити позивача з Розпорядженням особисто під підпис, в разі відмови від продовження роботи в нових умовах  у зв*язку із зміною істотних умов праці трудовий договір припинити через два місяці після ознайомлення з розпорядженням.

          Відповідачем дотримано вказаної процедури ознайомлення та отримання згоди позивача згідно з вимогами ст.32 КЗпП України, відповідно до якої у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.  Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Таким чином, зміна істотних умов праці для позивача ОСОБА_1 за умови відсутності порушення його трудових прав може настати не раніше, ніж через два місяці з дня належного його ознайомлення під підпис з наказом, починаючи з 20.01.2011 року, а не з 07.03.2011 року, як на те посилається позивач, оскільки від підтвердження ознайомлення з наказом та попередженням про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 первинно ухилився, поставити підпис про ознайомлення відмовився, що не заперечував сам позивач, а також такі обставини підтверджуються складеними актами (а.с.51-52). Також при вирішенні питання щодо введення дати зміни істотних умов праці підприємство не порушило права позивача ОСОБА_1 Наказом від 28.02.2011 року, оскільки ОСОБА_1 також повідомлений належним чином завчасно про відкладення дати настання зміни істотних умов праці, що не заперечувалося позивачем в судовому засіданні. Зміни в характеристиці істотних умов праці наказом від 28.02.2011 року не вводилися, тому доводи позивача про те, що його права порушені, оскільки не виносилося розпорядження на виконання даного наказу, є необґрунтованими.

Таким чином, доводи позивача, що зміна істотних умов праці настала з 07.03.2011 року, проте він продовжував працювати на попередніх умовах після 07.03.2011 року, -  необгрунтовані, спростовуються наданими письмовими доказами по справі. Після 07.03.2011 року істотні умови праці для позивача обґрунтовано не змінилися відповідно до вимог ст. 32 КЗпП України. Продовження роботи позивача після 07.03.2011 року в незмінних умовах не свідчить про те, що для ОСОБА_1 істотні умови праці не можуть змінитися в подальшому відповідно до вимог ст. 24 КЗпП, як на те посилається позивач та його представник, оскільки вказана норма ст. 24 КЗпП України до встановлених правовідносин застосована бути не може, відповідач - підприємство обґрунтовано діяло відповідно до вимог ст.32 КЗпП України.

Посилання позивача та представника на те, що 31.03.2011 року позивачем направлено заяву, в якій ОСОБА_1 погоджується працювати в нових умовах і така заява свідчить про його згоду, не може бути прийнята як доказ однозначного та беззаперечного висловлення такої згоди працівником, виходячи зі змісту заяви, з якої убачається, що виказуючи згоду на нові умови під примусом, позивач одночасно вказує в заяві, що йому не зрозуміло, в чому саме полягає зміна істотних умов праці, він просить повторно повідомити його про зміну істотних умов праці, вважає, що він належним чином не повідомлений про настання зміни істотних умов праці, тобто фактично заперечуючи наявність такої зміни. Крім того, така заява не подана на підприємство у встановлений строк, надійшла поштою лише після звільнення позивача (а.с.57).

Про відсутність згоди на продовження роботи в нових умовах у зв*язку із зміною істотних умов праці також свідчать попередні дії ОСОБА_1, який первинно ухилявся від ознайомлення з наказом та розпорядженням. Тому власник законно з метою запобігти порушення прав позивача надав йому роз*яснення від 04.04.2011 року про настання зміни істотних умов праці, повторно запропонувавши ОСОБА_1 повідомити підприємство в строк до 07.04.2011 року про своє вільне та однозначне рішення щодо продовження працювати при зміні істотних умов праці. Наслідки відсутності такого повідомлення також роз*яснені (а.с.55). Після отримання вказаного роз*яснення позивач у встановлений строк таку згоду в будь –якому вигляді не надав, що убачається з наданих доказів та підтверджено в судовому засіданні свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, не спростовано поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Таким чином, позивач не скористався своїм правом надати позивачу свою згоду на продовження працювати в нових умовах у зв*язку з істотною зміною умов праці, при цьому в останній день строку ОСОБА_1 06.04.2011 року відмовився від написання заяви про переведення його на роботу при змінених істотних умовах праці, що убачається із змісту акту від 06.04.2011 року (а.с.56), змісту наказу ПАТ «ЦГЗК»від 07.04.2011 року № 587 (а.с.5), а також підтверджено в судовому засіданні свідком ОСОБА_9, не спростовано свідками ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Такі дії позивача ОСОБА_1 обґрунтовано розцінені відповідачем як відмова від продовження працювати в нових умовах у зв*язку із і зміною істотних умов праці.

Суд вважає обгрунтованими доводи відповідача в запереченнях про те, що попередня згода профспілки, членом якої є позивач, не є обов*язковою при звільненні позивача з підстав п.6 ст. 36 КЗпП, оскільки відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України, попередня згода виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, обов*язкова лише  при розірванні трудового договору з підстав, передбачених п.2-5,7 ст.40, п.2,3 ст. 41 КЗпП України. Дії власника по проведенню заходів щодо встановлення режиму роботи –це право підприємства, яке реалізоване в даному випадку з дотриманням порядку, встановленого  законодавством про працю.

Таким чином, на підставі наведених доказів судом встановлено, що при звільненні позивача ОСОБА_1 дії власника є законними, ним дотримано вимоги ст. 32 КЗпП України, підстави для визнання незаконним наказу № 587 від 07.04.2011 року по ПАТ «ЦГЗК» про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п.6 ст. 36 КЗпП України  з матеріалів справи не убачаються. У зв*язку з наведеним вимоги позивача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

          На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 32, 36, 43, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України суд –

         В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат»про визнання наказу № 587 від 07 квітня 2011 року  по ПАТ «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат»«Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п.6 ст. 36 КЗпП України»–незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди- відмовити в повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_12