Справа №2-177/12
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У К Р А Ї Н И
16 січня 2012 року місто Бахчисарай
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Радьковой І.В.,
при секретарі Сторчаковой Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Скалистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК, третя особа КРП «СМ БРТІ» про визнання права власності на нерухоме майно по набувальній давності,
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок №22 із господарськими спорудами, розташований по вул. Парнікова 22 в с. Прохолодне Бахчисарайського району АР Крим, мотивуючи своїх вимоги тим, що з 1998 року по цей час він разом із родиною мешкає в даному будинку. В даний будинок він вселився за усною домовленістю із сином померлого власника, а саме відповідачем у справі. Даний будинок на підставі договору купівлі-продажу належав ОСОБА_3, котрий помер у 1994 році. Влітку він домовився в усній формі із сином ОСОБА_4 про придбання даного будинку і той дозволив йому посилитися у будинку. В серпні 1998 року він відповідач виїхав до Росії і пояснив, що укладе договорі по поверненні у вересні 1999 році. Однак з того часу ніхто його не бачив і до села він більш не приїжджав. На даний час він позбавлений можливості оформити своє право власності на даний будинок, котрим користується увесь цей час. Сплачує усі необхідні платежі, проводить ремонт, поліпшує умови, сплачує податки. Оскільки він відкрито, безперервно володіє будинком протягом 10 років вважає, що має право власності на нього по набувальній давності.
На підставі викладеного просив суд визнати за ним права власності за набувальною давністю на житловий будинок №22 із господарськими спорудами, розташований по вул. Парнікова 22 в с. Прохолодне Бахчисарайського району АР Крим.
В ході судового засідання позивач свої вимоги підтримав, наполягав на їх задоволені по мотивах викладених у позові. Додав, що добросовісно набув право на спірний будинок, користувався ним і бажає оформити своє право.
Відповідач ОСОБА_2, будучі належним чином сповіщеним про дату розгляду справи, шляхом подання оголошень у газету «Урядовий кур'єр»№5 від 12.01.2012 року та газету «Крымские известия»№4 від 11.01.2012 року, у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ст. 169 ЦПК України справа розглянута за відсутність відповідача сповіщеного належним чином.
Скалистівська сільська Рада та СМ БРТІ, будучі належним чином сповіщеними про дату слухання справи у судове засідання не з’явилися, не заперечували про розгляду справи за їх відсутність. Відповідно до ст. 169 ЦПК України справа розглянута за відсутність відповідача, та третьої особи, сповіщених належним чином, згідно їх клопотання про це.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що витікають із визнання права власності по набувальній власності, що регулюються ЦК України.
Із повідомлення КРП СМ БРТІ випливає, що домоволодіння по вул. Парнікова 22 в с. Прохолодне Бахчисарайського району АР Крим зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 1981 року. (а.с.17)
Як випливає із повідомлення сільського голови Скалистівської сільська Рада ОСОБА_3 помер 12.11.1994 року, про що свідчить запис у господарській книзі №28 за 1991-1995 роки. (а.с.28)
Згідно повідомлення Бахчисарайського районного управління юстиції за період з 01.01.2004 року актовий запис про смерть ОСОБА_3 відсутній. (а.с. 68)
Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася.(а.с.30)
В довідці сільського голови Скалистівської сільської Ради вказано, що земельна ділянка за адресою с. Прохолодне вул. Парнікова 22 була зареєстрована у земельно-кадастровій книзі за ОСОБА_2 і приватизована не була.(а.с.18)
Згідно акту обстеження житлового будинку по вул. Парнікова 22 в с. Прохолодне Бахчисарайського району АР Крим ОСОБА_5 телефоном в усній формі домовилася із сином покійного ОСОБА_3, котрий є власником будинку, про викуп будинку для свого сина- Сари Р.Р. за 2000 доларів США. (а.с.11)
Жодного договору з приводу передачі права на будинок між сторонами не укладалося. Грошей на будинок позивач нікому не передавав.
Як випливає із договорів страхування від 26.10.2009 року та квитанцій про сплату податку даний договір та платежі були здійснені від імені позивача. (а.с.13,14)
Із копій абонентських книжок по розрахунку за електроенергію випливає, що за постачання електроенергії у спірному будинку з 2002 року сплачує позивач. (а.с.35-46)
У своїй відповіді на запит адвоката секретар виконавчого комітету Скалистівської сільської Ради вказано, що з 1998 року по цей час до сільської ради зі скаргами, що до проживання позивача у будинку по вул. Парнікова 22 в с. Прохолодне Бахчисарайського району АР Крим, ніхто не звертався. (а.с.73)
Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти майном протягом десяти років або рухомим майном–протягом п’яти років, набуває право власності на це майно ( набувальна давність ), якщо інше не встановлено цим кодексом.
За змістом п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у зазначеній вище редакції правила даної норми поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 р. цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, підстави, порядок і наслідки набуття права на нерухоме майно регулюються Цивільним кодексом Української РСР 1963 р. та відповідним чинним законодавством.
Статтею 12 Закону України «Про власність»передбачені підстави виникнення права власності. Так у статті Закону вказано, що праця громадян є основою створення i примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Як встановлено в ході розгляду справи жодної із підстав, передбачених законодавством, що діяло на час виникнення правовідносин, що до набуття позивачем права власності на спірний будинок не було і жодних письмових угод, щодо будинку між сторонами не укладалося.
Акт обстеження житлового будинку, на котрий посилається позивач, як на підтвердження наявної між ним та відповідачем домовленості не є угодою у розумінні цивільного законодавства України.
Позивач в ході судового засідання стверджував, що домовленість між ним та відповідачем існувала лише в усному порядку. Ніяких письмових доказів цьому він надати не може.
Стаття 42 ЦК України ( в ред. 1963 року) передбачає, що угоди могли укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угоди для котрих законом не визначена форма, також вважаються укладеними, якщо із поведінки особи випливає її воля укласти угоду.
Згідно ст. 227 ЦК України( в ред. 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоч одна зі сторін є громадянином. Недотримання даної вимоги тягне за собою його недійсність.
Положеннями статті 47 Цивільного кодексу України 1963 р. передбачалася нікчемність угоди, що вимагала нотаріального посвідчення, укладеної без додержання нотаріальної форми. Положеннями частини 1 статті 220 ЦК 2003 р. такий правочин також вважається нікчемним.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, правочин щодо відчуження спірного нерухомого майна взагалі не був укладений у формі передбаченої чинним на трой час законодаством.
Крім того, із матеріалів справи випливає, що відповідач ОСОБА_2 не був і не є на час розгляду справи власником спірного будинку, оскільки право власності на будинок до цього часу зареєстровано за померлим ОСОБА_3. Свої права як спадкоємця відповідач не у встановленому законом порядку не реалізував. Таким чином відповідач не був особою, котра мала право на розпорядження спірним майном. А як стверджував позивач в ході розгляду справи саме із відповідачем була домовленість, що до спірного будинку.
Нікчемність вищевказаного правочину у будь-якому випадку перешкоджає виникненню у позивача та визнанню за ним права власності за набувальною давністю, як у сенсі вимог частини 1 статті 128 ЦК 1963 р., так і згідно з положеннями частин 3, 4 статті 334 ЦК 2003 р., відповідно до яких право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Зважаючи на наведене, суд вважає, що відсутні головні умови набуття права власності за набувальною давністю: добросовісне і правомірне заволодіння майном.
Відповідно до ст.ст.57-60 ЦПК України позивачем не було наведено обґрунтованих доказів, на підтвердження його позиції що до набуття ним права власності на будинок у порядку набувальної давності в наслідок усної домовленості про це між ним та відповідачем, у зв’язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Беручі до уваги, що згідно положення ст.11 ЦПК України: «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі»,- відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі ст. 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 227 ЦК України( в ред. 1963 року), ст.12 Закону України «Про власність», керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 214 ,215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Скалистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК, третя особа КРП «СМ БРТІ» про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок №22 із господарськими спорудами, розташований по вул. Парнікова 22 в с. Прохолодне Бахчисарайського району АР Крим відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим.
Суддя
16.01.2012 2-2051/2011