Апеляційний суд Кіровоградської області
-----------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22-613 2008р. Головуючий у першій інстанції Куковенков С.В. Категорія Доповідач Черниш Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - Кривохижі В.І.
суддів - Черниш Т.В.,
Чорнобривець О.С.,
при секретарі Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Конвалія» на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 9 лютого 2007 року,
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду комунального майна Олександрійської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Конвалія» (далі- ТОВ «Магазин «Конвалія») про переведення прав та обов'язків покупця.
Зазначала, що в результаті придбання шляхом викупу за відповідним договором купівлі -продажу від 25 березня 2004 року частини нежилого приміщення площею 20,2 кв.м, розташованого заАДРЕСА_1, стала власником 1/31 частини цього приміщення, в якому 30/31 частин, площею 198,9 кв.м, залишалось у власності територіальної громади в особі Олександрійської міської ради.
Посилаючись на те, що при відчуженні в грудні 2005р. на користь ТОВ «Магазин «Конвалія» зазначеної частини нежитлового приміщення Фондом комунального майна було порушене передбачене ст. 362 ЦК України її, позивача, як співвласника переважне право на придбання частки у праві спільної часткової власності, просила перевести з ТОВ «Магазин «Конвалія» на неї права та обов'язки покупця щодо нежилих приміщень площею 198,9 кв.м в вбудованому нежитловому приміщенні згідно договору купівлі-продажу від 2 грудня 2005 року.
ТОВ «Магазин «Конвалія» проти позову заперечувало і 18 грудня 2006 року пред'явило зустрічний позов до Фонду комунального майна та ОСОБА_1. про визнання недійсним укладеного 25 березня 2005 року між відповідачами договору купівлі-продажу 20,2 кв.м нежилого приміщення на підставі ст.203, 215 ЦК України, мотивуючи позовні вимоги тим, що при укладенні цього договору не дотримано передбаченої Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» процедури приватизації шляхом викупу; було порушено право товариства як орендаря зазначеного нежитлового приміщення і власника патенту на право оренди на придбання частки, відчуженоїОСОБА_1., яка права на приватизацію шляхом викупу не мала, оскільки працювала в Фонді.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 9 лютого 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено. У зустрічному позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Магазин «Конвалія», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та доказам, ставило питання про скасування рішення суду і ухвалення нового про відмовуОСОБА_1. в позові та про задоволення позовних вимог товариства.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ повністю підтримав доводи апеляційної скарги. ОСОБА_1. ці доводи заперечувала, стверджуючи про їх безпідставність.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - частковому скасуванню з таких підстав.
Ухвалюючи про переведення на ОСОБА_1. прав та обов'язків покупця щодо нежитлового приміщення площею 198,9 кв.м, проданого Фондом комунального майна товариству за договором купівлі-продажу від 2 грудня 2005 року, суд керувався тим, що Фонд як орган, уповноважений Олександрійською міською радою здійснювати відчуження комунального майна, не виконав передбаченого ст. 362 ЦК обов'язку щодо письмового повідомлення позивачки як співвласника зазначеного майна про намір продати належну міській раді частку іншій особі, чим порушив визначене ст. 362 ЦК її переважне право придбання частки у спільній частковій власності.
Однак висновок суду про те, що спірне нежиле приміщення на момент укладення між відповідачами договору купівлі продажу перебувало у спільній частковій власності міської ради та позивача, є помилковим.
Відповідно до положень глави 26 ЦК України характерною ознакою спільної власності є множинність суб'єкта та єдність об'єкта. Учасники спільної часткової власності мають частку у праві власності на спільне майно в цілому, а не на конкретну частину майна. Між тим, як підтверджено матеріалами справи, зокрема, даними експлікації, поверхового плану (а.с.22-26), розташоване заАДРЕСА_1 вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 219,1 кв.м, складається з 14 окремих приміщень.ОСОБА_1. було передано за договором купівлі-продажу шляхом викупу від 25 березня 2004р. кімнати за №12 площею 18,9 кв.м та частину тамбуру № 14 площею 1,3 кв.м , які є окремим об'єктом права власності, використовуються позивачем незалежно від інших спірних приміщень загальною площею 198,9 кв.м, які до викупу товариством перебували в його користуванні на умовах оренди (а.с.81-82,89-90, 104-108). Розмір ідеальної частки не визначений і в правовстановлюючому документі-договорі купівлі-продажу від 25 березня 2004р. та довідці БТІ (а.с.20).
Крім того, вирішуючи спір в цій частині, суд не врахував, що вбудоване нежитлове приміщення, що знаходиться на 1 поверсі 4-поверхового будинкуАДРЕСА_1, яке перебувало в складі комунальної власності, в рамках повноважень, передбачених законодавством з питань приватизації, увійшло до об'єктів приватизації. Із договору купівлі-продажу № 162 від 2 грудня 2005р. вбачається, що частина цього нерухомого майна-приміщення площею 198,9 кв.м передані Фондом державного майна Олександрійської міської ради у власність ТОВ «Магазин «Конвалія» у порядку приватизації шляхом викупу. Таким же способом було здійснено відчуження приміщення площею 20,2 кв.м ОСОБА_1. за договором купівлі-продажу від 25 березня 2004р. Відповідно до ст. 345 Цивільного кодексу України приватизація здійснюється в порядку, встановленому законом. Порядок відчуження комунального майна визначається, зокрема, Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)» від 6 березня 1992 року (2171-12). Згідно чинного законодавства переваги у придбанні комунального майна можуть надаватись тільки особам, визначеним законодавчими актами з питань приватизації, до яких співвласник майна не відноситься.
За таких обставин суд не мав правових підстав для висновку про те, що укладеним між відповідачами договором купівлі-продажу було порушене переважне право позивача на купівлю частки у праві спільної часткової власності. Оскільки неправильне застосування норм матеріального права призвело до помилкового вирішення спору, рішення в цій частині згідно ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову ОСОБА_1. в позові на підставі відсутності в неї права вимоги до відповідачів про переведення на неї прав та обов'язків покупця, яку вона обґрунтовувала положеннями ч.4 ст. 362 ЦК України. Підлягає поверненню позивачці внесена нею відповідно до ч.4 ст. 362 ЦК на депозитний рахунок грошова сума-106310 грн.40 коп.
Висновок суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову є по суті правильним.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного, оспорюваного або невизнаного цивільного права та інтересу способами, передбаченими даним кодексом, договором або законом, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору за зустрічним позовом є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 20,2 кв.м, укладеного 25 березня 2004р. між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та ОСОБА_1. в результаті приватизації шляхом викупу. Вимога позивача ґрунтувалась на тому, що приватизація спірного приміщення відбулася з порушенням статей 7, 10-12 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі-Закон) та порушенням пріоритетного права товариства як орендаря спірного майна на викуп.
Матеріали справи свідчать , що ТОВ як правонаступник товариства покупців членів трудового колективу торгівельно-комерційного підприємства «Конвалія» є власником об'єкта приватизації-майна цілісного майнового комплексу, яке розташоване в спірному приміщенні (а.с.97-103). Це приміщення за відповідними договорами від 3 грудня 1996р. та 25 грудня 2000р. надавалось йому в довгострокову оренду до 3 грудня 2006 року(а.с.89-90, 104-105).
Законодавство, що регулює питання у галузі приватизації комунального майна, безпосередньо визначає випадки коли у орендаря виникає право викупу майна, відносно якого є рішення про приватизацію, зокрема, приміщень. Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження переважного права ТОВ «Магазин «Конвалія» на приватизацію спірного об'єкту нерухомого майна, яке визначене, зокрема, ст. 11 Закону, ст. 4,5 Указу Президента України від 30 грудня 1994р. «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні», п. 51 р.ІХ Державної програми приватизації на 2000-2002р.( затвердженої Законом України від 18.05.2000р., з наступними змінами). Положення ч. 2 ст. 777 ЦК, на яку посилався апелянт в апеляційній скарзі, застосуванню не підлягають.
Крім того, за відповідною додатковою угодою, укладеною 30 березня 2004 року між Фондом комунального майна і товариством, до договору оренди нежитлового приміщення від 25 грудня 2000р. №586 були внесені зміни в частині зменшення орендної площі на 20,2 кв. м на підставі договору купівлі-продажу №90 від 25 березня 2004р.(а.с.108). Цієї обставини представник ТОВ не заперечував.
Право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема, шляхом викупу передбачене положеннями ч.4, 5 ст. 7 Закону. ТОВ «Магазин «Конвалія» не надало доказів про звернення до Фонду комунального майна із заявою про приватизацію спірного об'єкту до моменту відчуження нежилого приміщення площею 20,2 кв.м шляхом викупуОСОБА_1. 25 березня 2004р., як і не надало доказів відмови в реєстрації такої заяви. Натомість, в матеріалах справи міститься заява позивача від 22 грудня 2004 року про включення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації в 2005 році, нежитлового приміщення площею 191,3 кв.м (а.с.95). На підставі цієї заяви і було приватизовано цей об'єкт нерухомого майна шляхом викупу згідно договору купівлі-продажу від 2 грудня 2005р. Відмова Фонду від 24 травня 2004 р. в приватизації орендованого приміщення у зв'язку з непроведенням його ремонту (а.с.92) товариством не оскаржувалась.
Наведеним обставинам суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку і дійшов правильного висновку, що позивач за зустрічним позовом ніяким чином не довів порушення його прав укладенням 25 березня 2004р. договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 20, 2 кв.м шляхом викупу.
Крім того, ТОВ «Магазин «Конвалія» не є стороною оспорюваного ним договору, тому посилання на інші порушення при укладенні угоди, які безпосередньо не стосуються його прав чи обов'язків, не можуть бути підставою для задоволення позову про визнання договору недійсним, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильного по суті рішення суду щодо вирішення зустрічного позову не спростовують, підстави для його скасування в цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2007 року в частині задоволення первісного позову та стягнення судових витрат скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Олександрійської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Конвалія» про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу №162 від 2 грудня 2005 року між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради і ТОВ «Магазин «Конвалія» та посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу 2 грудня 2005 року за р. №4021, відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін
Кошти в сумі 106310 грн.40 коп. (сто шість тисяч триста десять грн. 40 коп.), внесені на депозитний рахунок суду за квитанцією №340 від 21 листопада 2006 року, повернути ОСОБА_1.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді