АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-3251/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 Зінченко М.Г.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Міщенко С. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          09 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С.В.

суддівТрюхана Г.М., Сіренка Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області на постанову  Катеринопільського районного суду Черкаської області  від 28 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

в с т а н о в и л а :

16 березня 2009 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до управління пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона 1937 року народження, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, є дитиною війни і згідно ст. 6 даного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просила визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 2006 року по 2008 рік в сумі 3891, 90 грн. та забезпечення її виплату в подальшому при нарахуванні пенсії

Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області, у встановлені строки оскаржило її та просить скасувати постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2009 року та закрити провадження у справі. Оскільки позивачу не було в повній мірі здійснено доплати як дитині війни у зв’язку з відсутністю коштів та механізму фінансування і виплати даного підвищення до пенсії, а також з підстав пропущення позивачем строку  звернення  до адміністративного суду.

Позивач погодилася з ухваленою постановою і в апеляційному порядку її не оскаржувала.

Особи, які беруть участь у справі, не заявляли клопотання про розгляд справи за їх участю, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова зміні.

 Ч.1 ст. 195 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має статус  «дитина війни» та має право на соціальний захист в межах, що був передбачений даним законом на момент його прийняття, і цього не заперечував відповідач. І зокрема, відповідно до норм ст. 6 вказаного Закону має право на отримання щомісячної держаної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовим актами.

Внесені у цей Закон зміни п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, що обмежували ці виплати, - були в подальшому  рішеннями Конституційного Суду України   від 09.07.2007  року № 1-29/2007  та від 22.05.2008 року  за №10-рп/2008 року - визнані неконституційними і відповідно до статті 152 Конституції України втратили свою чинність  з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у визначених Законом розмірах підвищення до пенсії позивачу не виплачував. Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом не можуть братися до уваги, так як питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.  

Разом з тим, ухвалюючи дану постанову, суд допустився помилки при визначенні строку, продовж якого порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом) на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У своєму запереченні на позовну заяву (а.с. 17), Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області, наполягало на застосуванні строку звернення до суду.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звернулась до суду 16 березня 2009 року   позовні вимоги позивача підлягають до задоволення за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки підстав для поновлення пропущеного строку з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно, з цих підстав постанова суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення строку за який підлягають до захисту порушені права позивача.

Водночас, інші доводи апеляційної скарги суттєвими не є і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду, якщо визнає, що суд першої інстанції правильну по суті вирішив справу чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI  «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»,  ст.ст. 197 , 198, 201,205,207  КАС  України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області на постанову  Катеринопільського районного суду Черкаської області  від 28 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.

Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області  від 28 квітня 2009 року  – змінити.

Абзац 3-й резолютивної частини постанови від 28 квітня 2009 року викласти в наступній редакції:

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням їй розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальній захист дітей війни» і ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.

У решті постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2009 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

          Судді :