Справа № 2-490/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України                                 

"03" січня 2012 р.                                                                      м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:  головуючого - судді                                          Кривенка Д.  Т.

            за участю секретаря                                                            Марчук Н.А.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець  цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, -  

                                                            В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

         ОСОБА_1 звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.

          На обґрунтування своїх позовних вимог позивачка в позовній заяві вказує на те, що 12 серпня 1966 року її батько - ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 одружилися. Від цього шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. В період шлюбу - 26 травня 1973 року її батьки купили цілий житловий будинок з відповідними погосподарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої входить і частина вищевказаного житлового будинку з погосподарськими будівлями, яку вона прийняла шляхом фактичного  прийняття спадщини, оскільки вона там проживала, здійснювала ремонтні роботи, переобладнання, садила присадибну ділянку та інше, аж до 2006 року. У вересні 1986 року її батько після смерті матері привів іншу жінку - ОСОБА_5, яка стала спільно з ним проживати і ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народився син - ОСОБА_2. Через певний період часу ОСОБА_3 подав до державної нотаріальної контори Липовецького району, Вінницької області заяву про прийняття спадщини після своєї дружини - ОСОБА_6, зазначивши, що окрім нього, інших спадкоємців по закону та по заповіту на майно померлої немає. В результаті чого йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом  на частку майна, яке належало ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_4 батько ОСОБА_3 - помер. Після його смерті також відкрилась спадщина, яку вона,  як дочка померлого, та як спадкоємець першої черги за законом, вирішила прийняти, однак в прийнятті заяви їй було відмовлено на тій підставі, що її батько ОСОБА_3 все своє майно подарував своєму синові - ОСОБА_2, розпорядившись навіть її часткою, яку вона прийняла фактично після смерті матері. Про існування договору дарування, яким порушено її права як спадкоємця першої черги за законом,  їй стало відомо лише в липні 2011 року. Просить суд визнати договір дарування від 17.01.2007 року – недійсним.

          В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали, зіславшись на обставини викладені в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

          Відповідач та його представник - адвокат ОСОБА_9 позовні вимоги не визнали.

          Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Тиврівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направив та про поважність причин неявки в судове засідання, суд не поставив до відома.

          Отже суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та проводить його в даному судовому засіданні за неявки третьої особи.

          Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по  суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.08.1966 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб в Новоприлуцькій сільській раді, Липовецького району, Вінницької області, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія ІІІ-УР №НОМЕР_1 та довідкою виданою відділом реєстрації актів громадянського стану Липовецького районного управління юстиції Вінницької області від 23.10.2002 року за №03-56-12 (а.с.11). Від цього шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в свідоцтві про народження якої батьками дитини зазначено: ОСОБА_3 та ОСОБА_4(а.с.7). Як слідує із договору купівлі - продажу від 26.05.1973 року (а.с.15), в період шлюбу ОСОБА_3 уклав договір із ОСОБА_12, згідно якого придбав цілий житловий будинок з відповідними службовими будівлями, що розташований в АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт. Турбів, Липовецького району, Вінницької області ОСОБА_4 померла, на що вказує свідоцтво про смерть серія 1-АМ №НОМЕР_2 (а.с.8). Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку,  що розташований в АДРЕСА_2. Спадщину позивачка ОСОБА_13 прийняла, оскільки фактично проживала в житловому будинку,  що розташований в АДРЕСА_2, протягом трьох - чотирьох років після смерті матері. Факт проживання позивачки ОСОБА_13 в житловому будинку,  що розташований в АДРЕСА_2, визнаний відповідачем, а тому у відповідності до положень визначених ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягають. Отже, враховуючи те, що крім ОСОБА_13, спадщину прийняв ОСОБА_3, позивачка набула право власності на 1/4 частину житлового будинку,  що розташований в АДРЕСА_2, право власності, на яку в неї виникло з моменту відкриття спадщини.

За таких обставин договір дарування жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований 17.01.2007 року за № 39 приватним нотаріусом Липовецького районного  нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_10, в частині дарування 1/4 частини жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 - є недійсним, оскільки він був спрямований на порушення права власності ОСОБА_13, яке їй гарантоване Конституцією України.

          Як слідує зі змісту ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

          Відповідно до ст.ст.10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.   

          За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_13 підлягає частковому задоволенню в частині визнання договору дарування жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, зареєстрований 17.01.2007 року за № 39 приватним нотаріусом Липовецького районного  нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_10, - недійсним, стосовно дарування 1/4 частини жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, яка належить позивачці.

          Доводи представника позивача ОСОБА_8 стосовно того, що ОСОБА_3 не прийняв спадщину не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.07.1989 року наявним в матеріалах справи.

          Як слідує із рекомендацій наданих Пленумом Верховного Суду України в п.1 постанови  "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року за №7, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні положення Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року).

Правовідносини, що є предметом даного спору регулюються ст.ст.524, 525, 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) та ст.ст.203, 215, 217, ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції 2004 року).

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, позивачеві слід присудити судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного ст.ст.524, 525, 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) та ст.ст.203, 215, 217, ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції 2004 року), постанови Пленуму Верховного Суду України  "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року за №7, ст.ст.10, 60, 88 ч.1, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

           Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним - задовольнити частково.

                Визнати договір дарування жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, зареєстрований 17.01.2007 року за № 39 приватним нотаріусом Липовецького районного  нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_10, в частині дарування 1/4 частини жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 - недійсним.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 100 (сто) грн..

          В іншій частині позову - відмовити.

         Апеляційна скарга на рішення суду подається  до Апеляційного суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.          

          Після  закінчення цього строку, рішення набирає законної сили, якщо не  буде подано апеляційної скарги.                              

Суддя:    Д. Т. Кривенко