СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року                                         м. Харків                        Справа № 922/4368/24  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ (вх.644 Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 (повний текст складено 06.03.2025) у справі № 922/4368/24 (суддя Кухар Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до відповідача Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба", м.Харків

про стягнення 266143,65 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" про стягнення з відповідача на користь позивача 266143,65 грн, у тому числі: 210643,83 грн пені; 24846,37 - 3% річних; 30653,45 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 у справі №922/4368/24 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" про стягнення   266143,65 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 у справі №922/4368/24 щодо відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні пені у сумі 210643,83 грн, трьох відсотків річних у сумі 24846,37 грн та інфляційних втрат у сумі 30653,45 грн. скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним Договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні;

- відповідач не є населенням в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови, а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у зв`язку із чим відсутні правові підстави для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання;

- є безпідставним посилання суду на дію для відповідача положень пункту 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ оскільки позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які не є неустойкою (штрафом, пенею) та не підпадають під дію вищезазначеної норми Закону.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2025, зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 у справі №922/4368/24; встановлено учасникам справи строк до 07.04.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, письмових пояснень тощо з доказами їх надсилання іншим учасникам судового процесу; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 у справі №922/4368/24 вирішено розпочати з 08.04.2025 без повідомлення учасників справи, з огляду на положення ч.10 ст.270 ГПК України.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 01.04.2025 від Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін з підстав, викладених у відзиві.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів та було встановлено місцевим господарським судом, 20.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - Постачальник) та Товариством співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" (надалі - Споживач) було укладено Договір постачання природного газу № 2045-ПСО-32 (надалі – Договір) за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п.п.1) пункту 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

У відповідності до п. 2.1. договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2023 року по березень 2023 року (включно), у кількості 283,500 тис. куб. метрів.

Додатковою угодою №3 від 29.04.2023 сторони доповнили розділ 2 Договору підпунктом 2.1.1. згідно якого Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у квітні 2023 року в кількості 6,0 тис.куб.метрів.

За умовами п. 2.3. Договору підписанням цього договору Споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі – Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Згідно з п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Для цілей виконання пункту 5.1 цього Договору Споживач зобов`язується у строк до початку дії цього Договору в частині зобов`язань Постачальника щодо передачі природного газу (п. 2.1 та 13.1 Договору) укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (надалі - Договір про Договірне списання) з рахунків Споживача, на який надходять кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ.

На виконання умов вищевказаного Договору, Постачальник передав у власність Споживача природний газ на загальну суму 1924065,82 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2022 на суму 26627,03 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 на суму 251482,01 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 на суму 49774,49 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 на суму 295286,62 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 на суму 145628,47 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 на суму 299469,89 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 на суму 152802,90 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на суму 277186,68 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на суму 146259,71 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 на суму 235803,16 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 на суму 32715,98 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2023 на суму 11028,88 грн.

Проте, оплата за переданий газ була здійснена відповідачем з порушенням строків оплати, передбачених п. 5.1 Договору, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Не погодившись із фактом неналежного виконання Споживачем зобов`язань за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" про стягнення 266143,65 грн, у тому числі: 210643,83 грн пені; 24846,37 - 3% річних; 30653,45 грн інфляційних втрат за період з 17.01.2023 по 10.11.2024.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 у справі №922/4368/24 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" про стягнення 266143,65 грн.

При перегляді рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 у справі №922/4368/24 судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у  статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до  ст. 509 Цивільного кодексу України,  ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1  ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються  Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей, передбачених  Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з  статтею    265 Господарського кодексу України  передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216– 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2 Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" належним чином виконало свої зобов`язання за договором та поставило Товариству співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" природний газ на загальну суму 1924065,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі газу.

Проте, Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" виконало свої зобов`язання щодо оплати вартості поставленого природного газу із порушенням строків, встановлених у договорі, що стало підставою для нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" є колективним споживачем комунальної послуги у зв`язку із чим нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат заборонено, з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, зважаючи на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.

Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже законодавець визначає ОСББ як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно зі ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

Як зазначає відповідач у відповідності до п. 2.1 Статуту ТСББ "Усадьба", метою створення цього об`єднання є забезпечення захисту прав його членів, та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Діючи в інтересах співвласників вказаного будинку, і на підставі Статуту, ТСББ "Усадьба" з часу створення і по теперішній час забезпечує надання житлово-комунальних послуг і послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій власникам приміщень цього житлового будинку.

Отже, в даному випадку споживач – Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Усадьба" в інтересах співвласників уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" договір про постачання природного газу для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.

Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19.

Виходячи з визначених термінів, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.

При цьому, зазначена  в Договорі між сторонами мета отримання природного газу не впливає на вищенаведений статусу відповідача та не надає йому ознак виробника теплової енергії та постачальника послуг з опалення та гарячої води населенню, оскільки відповідач в силу свого статусу не перебуває в договірних відносинах з мешканцями квартир (населенням), а все майно багатоквартирних будниках, за змістом Закону, знаходиться в спільній власності власників квартир, а не відповідача.

Природний газ, який постачається позивачем відповідачу, використовується саме для надання послуг для потреб опалення та гарячого водопостачання мешканцям будинку (населення), а саме безпосереднім побутовим споживачам, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновки суду про те, що договір постачання природного газу направлений саме на постачання теплової енергії для побутових споживачів, тобто на надання комунальних послуг таким споживачам.

Разом з цим, апелянтом не надано суду жодних належних і допустимих в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, але й суб`єктами господарювання.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

Апеляційний господарський суд зазначає, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Харківська міська територіальна громада віднесена з 15.09.2022 до території можливих бойових дій.

Таким чином, з огляду на зазначене вище, слід зазначити, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану, що не узгоджується з положеннями виевказаних нормативно-правових актів, а отже означені вимоги є неправомірними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, підпунктом 4 пункту 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ, встановлено, що з 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня на усій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, в період з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Проте, як вбачається із розрахунку пені, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" здійснює нарахування пені з 17.01.2023 по 15.12.2023, що не узгоджується із вищевказаними положеннями Закону.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підлягає залишенню без задоволення а рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 у справі №922/4368/24 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 у справі №922/4368/24 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 у справі №922/4368/24 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя                                                                                 Е.В. Сгара

Суддя                    Р.А. Гетьман

Суддя                    О.І. Склярук

                          Повний текст постанови складено та підписано 15.05.2025 року