УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2025 року                                 Соборний районний суд міста Дніпра

у складі:        головуючого судді – ОСОБА_1

з секретарем:         ОСОБА_2

за участю:        прокурора – ОСОБА_3

захисників – адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявлене у кримінальному провадженні № 204/6283/22 (пр. № 1-кп/201/594/2025), відомості про яке 18 серпня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022040000000188, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Томбов, Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

       На розгляді у Соборному районному суді міста Дніпра перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.

       У судовому засіданні прокурором було подано письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яким обвинувачений був ознайомлений завчасно до початку його розгляду. Обґрунтовуючи подане клопотання, прокурор зазначив, що на даний час не зменшились ризики, які враховувались при застосуванні та продовженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 такого виду запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна. Окрім цього, ОСОБА_6 може бути обізнаним про наявність певних механізмів, а також мати зв`язки, які можуть надати можливість безперешкодного виїзду за межі території України. Таким чином, обвинувачений може переховуватись від суду, у зв`язку із чим, прокурор просив у своєму клопотанні продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, із визначенням розміру застави.

       Захисники – адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, посилаючись на тривалий час перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, позитивну характеристику, міцність його соціальних зв`язків та незадовільний стан здоров`я останнього. Окрім цього, сторона захисту посилалась на відсутність доказів наявності заявленого прокурором ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. На підставі викладеного, сторона захисту просила змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт, або зменшити останньому розмір застави.

       Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку своїх захисників.        

       Вислухавши думки учасників судового провадження щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.

       Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.        

       Ухвалою суду від 20 березня 2025 року, з урахуванням наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_6 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 травня 2025 року, без визначення розміру застави. В подальшому, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року, було скасовано вищевказану ухвалу суду та постановлено нову ухвалу, якою продовжено строк застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 травня 2025 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 112 000,00 гривень.

       Враховуючи вищевикладені обставини, при вирішенні по суті клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який враховувався при застосуванні та продовженні стосовно обвинуваченого даного виду запобіжного заходу, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпав і не зменшився, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі, при цьому, розгляд по суті кримінального провадження триває, у зв`язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений ОСОБА_6 має можливість переховуватись від суду. Окрім цього, ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку. Так, обвинувачений, розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, може переховуватись від суду, а тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

       Таким чином, з урахуванням наявності зазначеного ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, характеру інкримінованого ОСОБА_6 стороною обвинувачення діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд доходить до висновку про неможливість на даній стадії розгляду кримінального провадження застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, який не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, а також запобігти зазначеному вище ризику, а отже, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити і продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою.

       В той же час, суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його обрання, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризику, визначеного в ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв`язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

       Разом з цим, враховуючи ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року, слід визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави. У зв`язку з цим, а також враховуючи положення ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , а також висновки суду вищої інстанції щодо визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_6 , суд вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 112 000,00 (дванадцять мільйонів сто дванадцять тисяч) гривень, оскільки саме такий розмір застави є необхідним і достатнім у даному випадку.

       Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо тривалості перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд бере до уваги, що сам по собі сплив часу не є беззаперечним чинником, що обумовлює зменшення ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а судом має надаватися оцінка усім, без винятку, обставинам, які виникають, існують або змінюються під час судового розгляду. Так, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому правопорушень та їх характер, враховуючи що предметом злочинного посягання у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, основи національної безпеки України, тривалість перебування обвинуваченого під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

       Також, оцінюючи посилання сторони захисту щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , суд не може беззаперечно визнати даний факт, як підставу неможливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як жодних медичних висновків з приводу неможливості перебування обвинуваченого ОСОБА_6 в умовах ізоляції від суспільства та неможливості надання медичної допомоги останньому в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» на адресу суду надано не було. Більш того, з листа філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» №361-ДН-25 від 01 квітня 2025 року, наданого стороною захисту, вбачається, що на даний час стан здоров`я ОСОБА_6 стабільний, відповідає наявній патології, останній продовжує отримувати призначене лікування. Ургентного лікування в ЗОЗ МОЗ України не потребує.

       Крім цього, посилання сторони захисту на міцність соціальних зв`язків та позитивну характеристику обвинуваченого суд не може прийняти як належні, оскільки зазначені данні стосовно обвинуваченого існували і на момент скоєння останнім інкримінованих стороною обвинувачення діянь, однак не виступили стримуючими факторами для забезпечення належної поведінки останнього.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 182, 183, 184, 194, 197, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 13 липня 2025 року.

       Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, є 13 липня 2025 року.

       Визначити  ОСОБА_6 заставу у розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 112 000,00 (дванадцять мільйонів сто дванадцять тисяч) гривень, у разі внесення якої на рахунок № UA 158201720355229002000017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти.

У випадку внесення застави та звільнення обвинуваченого  ОСОБА_6 з-під варти, покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає (перебуває), без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому  ОСОБА_6 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

       Повний текст ухвали суду буде складено та проголошено о 15.30 годині 19 травня 2025 року.

       Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом та не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Головуючий - суддя:                                         ОСОБА_1