ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2012 року справа № 5020-1880/2011
За позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя
(вулиця Робоча, 18, місто Севастополь, 99001)
в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99046)
про стягнення 5615,72 грн.
за участю:
прокурора –Шульга А.М., посвідчення № 574 від 18.11.2008;
представника позивача –ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.01.2012;.
відповідача –не з’явився.
суддя Шевчук Н.Г.
Суть спору:
Прокурор Нахімовського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5615,72 грн., з яких: основна заборгованість по орендній платі за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року у розмірі 4239,35 грн. пеня у розмірі 231,84 грн., штраф у розмірі 1084,70 грн., три відсотки річних у розмірі 59,83грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 525, 526, 610, 651, 785 Цивільного кодексу України та невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті орендних платежів, передбачених договором оренди нерухомого майна №130-06 від 28.04.2006.
Суд розглянув клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості по орендній платі у розмірі 4239,35 грн. у зв’язку з оплатою відповідачем зазначеної заборгованості після подачі позовної заяви, а саме: 25.11.2011 сплачено 890,14 грн., 14.12.2011 сплачено 892,79 грн., 19.12.2011 сплачено 3835 грн. (арк. с. 31-35).
Ухвалою суду від 11.01.2012 з підстав, передбачених пунктом 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення з відповідача орендної плати за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року у розмірі 4239,35 грн. припинено.
Відповідачі не скористались правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: відзив на позов не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
28.04.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір № 130-06 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення, розташовані у підвальному поверсі, загальною площею 36, 80 кв.м. розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Строк дії Договору встановлений до 10.10.2012 (арк. с.6-7).
Договір з урахуванням змін, внесених протоколом узгоджень від 06.02.2008, діє до 29.12.2012.
Орендоване майно передане орендарю по акту приймання-передачі від 28.04.2006.
Відповідно до пункту 3.2 договору в редакції протоколу узгоджень від 16.04.2007 орендна плата становить 216,94 грн. за місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Пунктом 3.3 договору в редакції протоколу узгоджень від 16.04.2007 передбачено, що у відповідності до рішення Севастопольської міської ради №1617 від13.03.207 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому місяцю.
Докази сплати відповідачем орендної плати за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року у сумі 4239,35 грн. у встановлений договором строк відсутні.
Згідно виписки з банківської виписки наданої позивачем орендна плата за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року у сумі 4239,35 грн. була сплачена лише після подачі позовної заяви. (арк.. с. 31-34).
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Поняття неустойки визначене статтею 549 цього Кодексу, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Нормою частини шостої статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розмір штрафних санкцій щодо грошових зобов’язань визначений Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, який є спеціальним законом, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Нормами статей 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року у сумі 4239,35 грн позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у сумі 59,83 грн., пеня у сумі 231,84 грн. та штраф у розмірі 1084,70 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені суд вважає ці вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1084,70 грн.
За умовою пункту 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по договору оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, вказана стаття передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду.
Суд враховує, що з метою здійснення законного, об'єктивного і всебічного розгляду справи господарським судам законодавцем надані певні процесуальні права, серед яких, зокрема, право передбачене статтею 83 Господарського процесуального кодексу України на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Беручи до уваги, що заявлений до стягнення штраф у розмірі 1084,70 грн. є непомірно великим по відношенню до простроченої орендної плати за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року у розмірі 4239,35 грн., а також враховуючи, що штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання мають, передусім, караючу, а не компенсаційну функцію, суд вважає за необхідне скористатись передбаченим пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України правом і зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, до 108,47 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99046, ідентифікаційний код НОМЕР_1, інформація про рахунки відсутня) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, інформація про рахунки відсутня), пеню у сумі 231,84 грн. (двісті тридцять одна грн. 84 коп.) та 3% річних у сумі 59,83 грн.(п’ятдесят дев’ять грн. 83 коп.), штраф у розмірі 108,47 грн. (одна тисяча вісім грн. 47 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99046, ідентифікаційний код НОМЕР_1, інформація про рахунки відсутня) в доход державного бюджету (р/р 31210206700001, одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код 38022717) судовий збір у розмірі 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення підписане
16.01.2012