Судове рішення 2а-10485/11/0170/26 від 23.01.2012

Судове рішення #20533498

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

< Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2011 р. < Текст > Справа №2а-10485/11/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

до Міністерства Оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя

про визнання незаконними дій та відмову,

за участю представників сторін:

від позивачів - ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_1, посвідчення інваліда 2 групи НОМЕР_2 ;

від відповідачів - не з’явилися.

Суть спору: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Міністерства Оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя про визнання незаконним дій і бездіяльності відповідачів з утворення незаконних перешкод у забезпеченні прав родити на житло; визнання факті порушень відповідачами ст. 3, 8, 3 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а також ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод; визнання незаконними дії та бездіяльність КЕВ м. Сімферополя з відмови у прийнятті у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 незаконно нав'язаної власності у відповідності до положень ч. 2 ст. 48 ЖК і «Про затвердження Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 червня 1995 року № 24 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 1995 р. за № 171/707 з наступними змінами; визнання відмови, що викладена у відповіді КЕО м. Сімферополя від 10.05.2006 року № 87, незаконною; про визнання незаконним дій і бездіяльності Міністерства Оборони України з відмови у прийнятті у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 незаконно нав'язаної власності у відповідності до положень ч. 2 ст. 48 ЖК і «Про затвердження Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 червня 1995 року № 24 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 1995 р. за № 171/707 з наступними змінами; про визнання незаконним дій і бездіяльності КЕО м. Сімферополя з відмови у здійсненні права ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на відмову від нав'язаної власності у відповідності до положень ст.ст. 36, 319, ч.ч. 1, 6 ст. 346, ч. 2 ст. 347 ЦК України; визнання незаконними вимоги КЕО м. Сімферополя про розміну квартири на дві однокімнатні і передачу однокімнатної квартири у розпорядження КЕО м. Сімферополя; визнання відмови, викладеної у відповіді КЕО м. Сімферополя, незаконним; визнання бездіяльності КЕО м. Сімферополя з відмови розприватизувати квартиру АДРЕСА_1, незаконними; визнання бездіяльності Міністерства Оборони України з відмови у спонуканні КЕО м. Сімферополя відновленні порушених житлових прав родини незаконними; визнання незаконної відмови Міністерства Оборони України по забезпеченню родини житлом у порядку ст. ст. 47, 48, 49 ЖК України, ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; визнання незаконною відмови Міністерства Оборони України виділити родині житло з урахуванням прав членів родини на додаткову житлову площу і наявності у кожного члена родини сім'ї власності розміром менш встановленої законодавством України; покласти обов'язок на відповідачів по забезпеченню родини житлом благоустроєним приміщенням розміром не менш 77 кв. м загальної і 65,63 кв. м житлової площі в м. Сімферополі; у разі відмови суд у задоволенні вимог, викладених в п. 11, покласти обов'язки по здійсненню відповідачами наступних дій:

А. на Міністерство Оборони України і КЕО м. Сімферополі – забезпечити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 житловим благоустроєним приміщенням у місті Сімферополі не менш 47,3 кв. м житлової площі і 72,5 кв. м загальної площі із застосуванням пільг ОСОБА_1;

Б. на КЕО м. Сімферополі - переоформити документи на право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 67,5 кв. м, житловою площею 38,97 кв. м на ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у відповідності до пільг ОСОБА_3; визначення строку виконання рішення.

Адміністративний позов не відповідав ч. 1, 2, 3, 4 ст. 106 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 23.08.2011р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Усунувши недоліки, зазначені в ухвалі суду від 23.08.2011р., позивач просить:

1) Визнати незаконними дії і бездіяльність відповідачів з утворення незаконних перешкод у забезпеченні прав родити на житло, що гарантовані ст.ст. 17, 41, 47 Конституції України, ст.ст. 33, 42, 46, 47, 48, 49, 52 Житлового кодексу України, ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

2) Визнати, що відповідачами порушені ст.ст. З, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а також ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод.

3) Визнати незаконними дії і бездіяльність КЕВ м. Сімферополя з порушення положень ч. 2 ст. 48 ЖК і «Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.06. 1995 року № 24, пов'язаних з відмовою у прийнятті у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно нав'язаної власності, викладеному у заяві від 15.10.2006 року;

4) Визнати незаконними дії і бездіяльність КЕВ м. Сімферополя з порушення положень ст.ст. 202, 203, 205, 208, 210, 214 ЦК України, пов'язаних з відмовою, викладеним у відповіді від 10.05.2006 року № 817 з оформлення відмови від незаконно нав'язаної власності, викладеного у заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.04.2006 року;

5) Визнати незаконними вимоги КЕО м. Сімферополя про розміну квартири на дві однокімнатні і передачу однокімнатної квартири у розпорядження КЕО м. Сімферополя.

6) Визнати відмову, викладену у у відповіді КЕВ м. Сімферополя від 16.11.2006 року № 2121 незаконним.

7) Визнати незаконною бездіяльність КЕВ м. Сімферополя з відмови розприватизувати квартиру АДРЕСА_1.

8) Визнати незаконною відмову КЕВ м. Сімферополя із забезпечення родини житлом у порядку ст.ст. 33, 42, 46, 47, 48, 49, 52 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

9) Визнати незаконними дії і бездіяльність Міністерства Оборони України з порушенню положень ч. 2 ст. 48 ЖК і «Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.06.1995 року № 24 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.1995 р. з відмови у прийнятті у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 незаконно нав'язаної власності.

10) Визнати незаконною бездіяльність Міністерства Оборони України з відмови в спонуканні КЕВ м. Сімферополя відновленні порушених житлових прав родини.

11) Визнати незаконною відмови Міністерства Оборони України по забезпеченню родини житлом у порядку ст. ст. 47, 48, 49 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

12) Визнати незаконною відмову Міністерства Оборони України виділити родині з урахуванням прав членів родини на додаткову житлову площу і наявності у кожного члена родини власності розміром менш встановленої законодавством України у відповідності з положеннями ст.ст. 33, 42, 46, 48, 49, 2 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

13) Покласти обов'язок на відповідачі із забезпечення родини житловим благоустроєним приміщенням розміром не менш 77 кв. м загальною і 65,63 кв. м житлової площі у м. Сімферополі.

14) У разі відмови суду у задоволенні вимог, викладених у п. 13 позовних вимог - покласти обов'язок зі здійснення відповідачами наступних дій:

А. на Міністерство Оборони України і КЕО м. Сімферополі - забезпечити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 житловим благоустроєним приміщенням у місті Сімферополі не менш 47,3 кв. м житлової площі і 72,5 кв. м загальної площі із застосуванням пільг ОСОБА_1;

15) У порядку ч. 1 ст. 257 КАС України визнати строк виконання рішення суду.

16) У разі, якщо викладені позовні вимоги, за думкою суду, некоректно сформульовані, винести рішення у відповідності до останнього абзацу ст. 162 КАС України.

17) У разі, якщо суд вважає, що має місце факт пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду - відновити пропущений строк.

18) Судовий збір стягнути з відповідачів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.09.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.10.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено досудового розгляду.

У судовому засіданні, що відбулося 22.11.2011 року представник позивачів підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі явку своїх представників у судове засідання 22.11.2011року не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідачі письмових заперечень на адміністративний позов не надали, про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Так, 24.07.1981 року Квартирно-експлуатаційною частиною Сімферопольського району Одеського військового округу на підставі рішення житлової комісії СВВПСУ кандидату наук ОСОБА_3 на склад сім’ї х трьох чоловік був виданий ордер № 311 на вселення у трикімнатну квартиру за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 141 – а, кв. 5, що підтверджується ордером № 311 від 24.07.1981 року.

24.08.1985 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у родині ОСОБА_1 – ОСОБА_5 народилася дочка – ОСОБА_2.

27.06.1991 року ОСОБА_5 закінчив СВВПСУ і 28.06.1991 року ОСОБА_5 наказом МО СРСР № 0729було привласнено військове звання лейтенант.

08.08.1991 року ОСОБА_5, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були включені у загальну чергу на отримання благоустроєного житлового приміщення з рахунок МО СРСР в Сімферопольському гарнізоні на підставі розпорядження командира в/ч 13623.

22.09.2001 року родина на підставі Протоколу № 13 засідань житлової комісії військової частини 48249 була включена у позачерговий список на отримання житла за рахунок МО України в м. Сімферополі з 21.09.2001 року.

Згідно до витягу з протоколу № 13 від 22.09.2001 року засідання житлової комісії в/ч 48249 ОСОБА_5 поставлений як інвалід 3 групи у пільгову чергу на отримання житла.

Протягом проходження військової служби ОСОБА_5 отримав 2 групу інвалідності, має статус ветерана війни, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_3 від 15.10.2008 року.

Протоколом житлової комісії Сімферопольського гарнізону за № 21 від 27.02.2004 року прийнято рішення про забезпечення ОСОБА_5 однокімнатною квартирою, з урахуванням, що члени родини – дружина та донька є власниками частки приватизованої житлової площі у АДРЕСА_1, однак протоколом № 9 від 17.12.08 року житловою комісією вказаний протокол № 21 було скасовано за протестом військового прокурора ВМС України.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.12.2004 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до КЕЧ Сімферопольського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання приватизації квартири недійсною позов задоволено, визнано розпорядження КЕЧ Сімферопольського району від 21.12.1998 року № 175 про приватизації квартири АДРЕСА_1 недійсним та скасовано.

Рішенням від 18.04.2005 року Апеляційний суд АР Крим рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.12.2004 року скасував та постановив нове рішення, яким у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до КЕЧ Сімферопольського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання приватизації квартири недійсною відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 18.04.2005 року встановлено, що при видачі свідоцтва про право власності на житло в паспорті ОСОБА_1 і свідоцтві про народження ОСОБА_2, як учасникам приватизації був проставлений штамп про використання права на приватизацію. Дана обставина не оспорювалася позивачам, однак вони посилалися на те, що всі документи, у тому числі паспорт та свідоцтво про народження дочки, зберігалися у батьків: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, тому вони не могли знати, що являлися учасниками приватизації спірної квартири. Колегія суддів не погодилася з такими доводами позивачів, та зазначила, що у матеріалах справи мається договір дарування від 27.02.2002 року, відповідно до якого ОСОБА_1 розпорядилася своєю часткою у спірній квартирі, подарувавши її своєї матері ОСОБА_4 Вказані обставини, на погляд судової колегії, свідчать про те, що вона являється учасником даної приватизації і їй на праві власності належить ? частина вказаної квартири, якою вона розпорядилася на свій погляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факти, встановлені Апеляційним судом АР Крим, не потребують доказування при вирішенні даної адміністративної справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються законним учасниками приватизації квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду АР Крим до Житлової комісії Сімферопольського гарнізону, Начальника Сімферопольського гарнізону, Начальника квартирно-експлуатаційного відділу Сімферопольського району, Військового прокуратура Сімферопольського гарнізону, Командуючого ВМС України, Постійно діючої комісії Міністерства Оборони України з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України, Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, третя особа - Перший заступник Міністра Оборони України про визнання протиправним та скасування протоколів, рішень; визнання протиправним прийняття рішень; визнання дій та бездіяльності протиправними; спонукання до виконання певних дій та утримання від виконання певних дій.

У ході розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги, просили визнати:

- ОСОБА_5: незаконним розподіл житла у Сімферопольському гарнізону з 2001 р., у супереч черговості встановленої ст. 43 ЖК України; незаконним розподіл житла у гарнізоні за рахунок збудованого з 2001 р.; незаконним та фактично виділенням житла для постійного проживання без урахування черговості та заподіяння шкоди законним правам громадян при знятті статусу службового житла в гарнізоні; незаконним виділення житла військовослужбовцям гарнізону, після прийняття зазначених рішень, вселення осіб до виділених квартир без обов’язкового включення осіб до позачергового списку і до забезпечення громадян, які зазначалися на момент прийняття указаних рішень у позачерговому списку; незаконним та виділення житла в гарнізоні на підставі п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; незаконним приховування від розподілу 1 квартири по вул. Лексіна, 52 та 6 квартир по вул. Кубанська 11 та 11-а у м. Сімферополі; незаконним застосування виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради і КЕВ Сімферопольського району постанови виконкому Кримської обласної ради професійних союзів від 18.12.84р. №581; незаконними дії та бездіяльність прокуратури Сімферопольського гарнізону відносно нездійснення належного контролю за дотриманням законності при розподілу житла в гарнізоні; незаконними дії і бездіяльність виконавчого комітету Сімферопольської міської ради щодо нездійснення належного контролю по дотриманню законності при розподілу житла в гарнізоні в м. Сімферополі органами військового управління та такими що порушили його права та членів родини на житло та достатній життєвий рівень; незаконним не втручання командуючого ВМС України в розподіл житла у гарнізоні; права позивачів порушеними та такими, що продовжують порушуватися при вирішенні питання забезпечення родин житлом у порядку ст.ст. 42,46 ЖК України КЕВ Сімферопольського гарнізону, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України; що КЕВ Сімферопольського району, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону були порушені його права та членів родини щодо забезпечення житлом у порядку розділу 5 «Концепції оборони та будівництва ЗС України» прийнятої постановою ВР України №1659 від 11.10.91, в частині виконання держаних зобов’язань по забезпеченню військовослужбовців житлом при звільненні; що КЕВ Сімферопольського району, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України були та продовжують порушуватися права позивачів та членів родини по забезпеченню житлом у порядку п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільнених з військової служби у зв’язку з реформуванням ЗС України, та членів їх родин» № 1763 від 15.06.2004 року, в частині забезпечення житлом протягом встановленого строку; незаконними дії та бездіяльність начальника КЕВ м. Сімферополя, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України по розподілу житла на вул. Лексіна, 52 і пр. Перемоги, 213, (вул. Кубанська 11 та 11-а) в Сімферополі, без врахування прав позивачі та членів їх родин; що були відсутні законі підстави для відмови у його забезпеченні та їх родин за рахунок МО України в м. Сімферополі; протиправним розподіл житла квартир як службове житло по вул. Кубанській 11 та 11-а у м. Сімферополі; скасувати рішення відповідачів про розподіл та надання службового житла в будинках по вул. Кубанській 11 та 11-а у м. Сімферополі; що незаконне незабезпечення його житлом є переслідуванням за подачу скарг та звернень; незаконним з моменту відмови начальника Сімферопольського гарнізону та КЕВ м. Сімферополя в забезпеченні права членів родини на передачу незаконно покладеної власності у відповідності до ч.2 ст. 48 ЖК України та «Тимчасового положення про порядок передачі громадянам житла, що знаходиться в їх власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов» затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.06.1995р. №24; незаконними дії, бездіяльність начальника Сімферопольського гарнізону та КЕВ м. Сімферополя в частині вимушеного піднайму житла для родини та виплати грошової компенсації за піднайом, з вини яких повинен був нести такі значні витрати; стягнути з відповідачів заподіяну моральну шкоду у розмірі 879750 грн.; зобов’язати органи МОУ до часу вселення до житла нести витрати пов’язані з піднайомом житла родини та забезпечувати відповідальність за договором піднайму житла. Також, просив винести окрему ухвалу по фактам незаконного розподілу та виділення житла в гарнізоні та порушити кримінальну справу за фактами скоєних злочинів за ст.ст.161,356,364,403,423,426 КК України та направити до Генеральної прокуратури України.

- ОСОБА_7: незаконним розподіл житла у Сімферопольському гарнізону з 2001 р., у супереч черговості встановленої ст.43 ЖК України; незаконним розподіл житла у гарнізоні за рахунок збудованого з 2001 р.; незаконним та фактично виділенням житла для постійного проживання без урахування черговості та заподіяння шкоди законним правам громадян при знятті статусу службового житла в гарнізоні; незаконним виділення житла військовослужбовцям гарнізону, після прийняття зазначених рішень, вселення осіб до виділених квартир без обов’язкового включення осіб до позачергового списку і до забезпечення громадян, які зазначалися на момент прийняття указаних рішень у позачерговому списку; незаконним та виділення житла в гарнізоні на підставі п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; незаконним приховування від розподілу 1 квартири по вул. Лексіна,52 та 6 квартир по вул. Кубанська 11 та 11-а у м. Сімферополі; незаконним застосування виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради і КЕВ Сімферопольського району постанови виконкому Кримської обласної ради професійних союзів від 18.12.84р. №581; незаконними дії та бездіяльність прокуратури Сімферопольського гарнізону відносно нездійснення належного контролю за дотриманням законності при розподілу житла в гарнізоні; незаконними дії і бездіяльність виконавчого комітету Сімферопольської міської ради щодо нездійснення належного контролю по дотриманню законності при розподілу житла в гарнізоні в м. Сімферополі органами військового управління та такими що порушили його права та членів родини на житло та достатній життєвий рівень; незаконним не втручання командуючого ВМС України в розподіл житла у гарнізоні; права позивачів порушеними та такими, що продовжують порушуватися при вирішенні питання забезпечення родин житлом у порядку ст.ст. 42,46 ЖК України КЕВ Сімферопольського гарнізону, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України; що КЕВ Сімферопольського району, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону були порушені його права та членів родини щодо забезпечення житлом у порядку розділу 5 «Концепції оборони та будівництва ЗС України» прийнятої постановою ВР України №1659 від 11.10.91, в частині виконання держаних зобов’язань по забезпеченню військовослужбовців житлом при звільненні; що КЕВ Сімферопольського району, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України були та продовжують порушуватися права позивачів та членів родини по забезпеченню житлом у порядку п.8 ч.1 ст.1 Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільнених з військової служби у зв’язку з реформуванням ЗС України, та членів їх родин”№1763 від 15.06.04, в частині забезпечення житлом протягом встановленого строку; незаконними дії та бездіяльність начальника КЕВ м. Сімферополя, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України по розподілу житла на вул. Лексіна, 52 і пр. Перемоги, 213, (вул. Кубанська 11 та 11-а) в Сімферополі, без врахування прав позивачі та членів їх родин; що були відсутні законі підстави для відмови у його забезпеченні та їх родин за рахунок МО України в м. Сімферополі; протиправним розподіл житла квартир як службове житло по вул. Кубанській 11 та 11-а у м. Сімферополі; скасувати рішення відповідачів про розподіл та надання службового житла в будинках по вул. Кубанській 11 та 11-а у м. Сімферополі; що незаконне незабезпечення його житлом є переслідуванням за подачу скарг та звернень; зобов’язати КЕВ м. Сімферополя, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України виконавчий комітет Сімферопольської міської ради забезпечити, з урахуванням складу родини, благоустроєними житловими приміщеннями; стягнути з КЕВ м. Сімферополя 7240 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на час виплати у рахунок витрачених коштів за піднайом житла. Також, просить винести окрему ухвалу по фактам незаконного розподілу та виділення житла в гарнізоні та порушити кримінальну справу за фактами скоєних злочинів за ст.ст.161,356,364,403,423,426 КК України та направити до Генеральної прокуратури України.

- ОСОБА_9 та ОСОБА_8: незаконним розподіл житла у Сімферопольському гарнізону з 2001р., у супереч черговості встановленої ст. 43 ЖК України; незаконним розподіл житла у гарнізоні за рахунок збудованого з 2001 р.; незаконним та фактично виділенням житла для постійного проживання без урахування черговості та заподіяння шкоди законним правам громадян при знятті статусу службового житла в гарнізоні; незаконним виділення житла військовослужбовцям гарнізону, після прийняття зазначених рішень, вселення осіб до виділених квартир без обов’язкового включення осіб до позачергового списку і до забезпечення громадян, які зазначалися на момент прийняття указаних рішень у позачерговому списку; незаконним та виділення житла в гарнізоні на підставі п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; незаконним приховування від розподілу 1 квартири по вул. Лексіна,52 та 6 квартир по вул. Кубанська 11 та 11-а у м. Сімферополі; незаконним застосування виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради і КЕВ Сімферопольського району постанови виконкому Кримської обласної ради професійних союзів від 18.12.84р. №581; незаконними дії та бездіяльність прокуратури Сімферопольського гарнізону відносно нездійснення належного контролю за дотриманням законності при розподілу житла в гарнізоні; незаконними дії і бездіяльність виконавчого комітету Сімферопольської міської ради щодо нездійснення належного контролю по дотриманню законності при розподілу житла в гарнізоні в м. Сімферополі органами військового управління та такими що порушили права позивачів та членів їх родинна житло та достатній життєвий рівень; незаконним не втручання командуючого ВМС України в розподіл житла у гарнізоні; права позивачів порушеними та такими, що продовжують порушуватися при вирішенні питання забезпечення родин житлом у порядку ст.ст. 42,46 ЖК України КЕВ Сімферопольського гарнізону, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України; крім того, що КЕВ Сімферопольського району, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону були порушені права позивачів та членів їх родин щодо забезпечення житлом у порядку розділу 5 «Концепції оборони та будівництва ЗС України» прийнятої постановою ВР України №1659 від 11.10.91, в частині виконання держаних зобов’язань по забезпеченню військовослужбовців житлом при звільненні; що КЕВ Сімферопольського району, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України були та продовжують порушуватися права позивачів та членів їх родин по забезпеченню житлом у порядку п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільнених з військової служби у зв’язку з реформуванням ЗС України, та членів їх родин» №1763 від 15.06.04, в частині забезпечення житлом протягом встановленого строку; незаконними дії та бездіяльність начальника КЕВ м. Сімферополя, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України по розподілу житла на вул. Лексіна, 52 і пр. Перемоги, 213, (вул. Кубанська 11 та 11-а) в Сімферополі, без врахування їх прав та членів їх родин; що були відсутні законі підстави для відмови у забезпеченні позивачів та їх родин за рахунок МО України в м. Сімферополі; протиправним розподіл житла квартир як службове житло по вул. Кубанській 11 та 11-а у м. Сімферополі; скасувати рішення відповідачів про розподіл та надання службового житла в будинках по вул. Кубанській 11 та 11-а у м. Сімферополі; що незаконне незабезпечення житлом позивачів є переслідуванням за подачу скарг та звернень; зобов’язати КЕВ м. Сімферополя, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючою комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України виконавчий комітет Сімферопольської міської ради забезпечити позивачів, з урахуванням складу їх родин, благоустроєними житловими приміщеннями. Також, просили винести окрему ухвалу по фактам незаконного розподілу та виділення житла в гарнізоні та порушити кримінальну справу за фактами скоєних злочинів за ст.ст.161,356,364,403,423,426 КК України та направити до Генеральної прокуратури України.

Ухвалами суду від 21.10.09 року роз’єднанні позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання незаконним застосування постанови виконкому Кримської обласної ради професійних союзів від 18.12.1984 року № 581 та визнання незаконними дії та бездіяльності щодо нездійснення належного контролю по дотриманню законності при розподілу житла в гарнізоні в м. Сімферополі органами військового управління та такими що порушили права позивачів і членів їх родин на житло та достатній життєвий рівень, зобов’язання забезпечити, з урахуванням складу родин, благоустроєними житловими приміщеннями та справу направлено для розгляду за підсудністю до Залізничного районного суду м. Сімферополя.

Вказаною постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2009 року по адміністративній справі № 2241/08/6 у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено повністю. У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено повністю. Позовні вимоги ОСОБА_9 задоволені частково. Зобов’язано начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя та начальника Сімферопольського гарнізону надати до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради необхідні документи для виділення ОСОБА_9 на склад родини 2 особи, благоустроєного жилого приміщення у відповідності з встановленими нормами житлової площі. В задоволенні інших позовних вимогах відмовлено.

06.11.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим прийнята додаткова постанова у справі № 2241/08/6, якою заяву ОСОБА_5 про прийняття додаткової постанови задоволено. Прийнято додаткову постанову. Відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні позову.

27.11.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим прийнято додаткову постанову, якою заяву ОСОБА_7 про прийняття додаткової постанови задоволено. Прийнято додаткову постанову. Відмовлено ОСОБА_7 у задоволенні позову.

Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 11.11.2010 року апеляційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя – залишені без задоволення. Апеляційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - задоволені частково. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2009 у справі № 2а-2241/08/6 скасовано. Прийнято нову постанову: «В задоволенні позовних ОСОБА_7 - відмовлено. Зобов’язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя виділити ОСОБА_9 на склад родини з 2 осіб благоустроєне житлове приміщення у відповідності зі встановленими діючим законодавством нормами житлової площі. Зобов’язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя виділити ОСОБА_11 благоустроєне житлове приміщення у відповідності зі встановленими діючим законодавством нормами житлової площі. В задоволенні решти позову відмовлено».

Апеляційну скаргу ОСОБА_11 залишено без задоволення. Додаткову постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2009 у справі № 2а-2241/08/6 залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення. Додаткову постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2009 у справі № 2а-2241/08/6 залишено без змін.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України факти, встановлені Окружним адміністративним судом АР Крим, не потребують доказування при вирішенні даної адміністративної справи.

Під час розгляду справи № 2а-2241/08/6 судом встановлено, що відносно ОСОБА_5 передбачені Порядком дії щодо зарахування на квартирний облік відносно з боку житлової комісії Сімферопольського гарнізону виконано. Також судом встановлено, що згідно до свідоцтва на право власність на житло від 25.01.1999 року, виданої Сімферопольською КЕЧ району, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві загальній власності АДРЕСА_1.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту визначає та встановлює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цей Закон також гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу першого частини 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року (із змінами та доповненнями) військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Частиною 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Вказана норма Закону України знайшла своє відображення в п. 3.10 Наказу Міністра Оборони України № 577 від 06.10.2006 року «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень».

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (ч.2 ст. 47 Конституції України).

У відповідності до ст. 9 Житлового кодексу УРСР, яка визначає житлові права громадян, встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 року затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до п. 24 даного Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

У відповідності до п.4.5 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 № 577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 р. за № 1171/13045 встановлено, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини.

Отже судом встановлено, що прийняття рішення про забезпечення житловим приміщенням позивача для постійного проживання покладене на КЕВ м. Сімферополя, втім таке рішення погоджується і не може бути прийняте без погодження житловою комісією Сімферопольського гарнізону.

Також судом встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя має правовий статус юридичної особи з 20.07.2001р., що сторонами не спростовується.

Відповідно до Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя, затвердженого начальником Кримського територіального квартирно-експлуатаційного Управління, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя є установою Збройних Сил України і призначений для реалізації у військах (силах), дислокованих у межах відповідальності Квартирно-експлуатаційного відділу, державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військ у стані високої бойової та мобілізаційної готовності.

До основних завдань Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя згідно Положення входять: аналіз стану забезпеченості житлом військовослужбовців, розробка заходів і підготовка пропозицій щодо їх забезпечення житловою площею, контроль за його розподілом і використанням.

Згідно з п.7.1,7.2 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, Начальник гарнізону несе персональну відповідальність за належну організацію роботи житлових комісій гарнізону, дотримання законності під час забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Керівник та відповідні посадові особи квартирно-експлуатаційного органу несуть персональну відповідальність за організацію контролю та правильність ведення в гарнізоні обліку військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, а також дотримання законності під час розподілу житлових приміщень.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7. зазначеної Інструкції усі житлові приміщення для постійного проживання, які надходять до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляються згідно з гарнізонною чергою, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини та затвердженим начальником гарнізону.

Військовослужбовці, які перебувають на обліку, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла (п.3.10 Інструкції).

Згідно п. 55 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11.12.1984 №470, житлове приміщення надається громадянину на всіх членів родини, які перебувають з ним на квартирному обліку. В разі, якщо вселення дружини (чоловіка) на житлову площу того, хто перебуває на обліку неможливо, житлове приміщення надається на всіх членів родини, крім випадків, коли окремо проживають в даному населеному пункті чи в приміській зоні члени родини не потребують поліпшення житлових умов.

Як вбачається з положень п. 15 згаданих Правил, на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).

Згідно до свідоцтва на право власність на житло від 25.01.1999р. виданої Сімферопольською КЕЧ району, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві загальній власності АДРЕСА_1.

Однак, при цьому позивачі не довели з чого саме склалося створення перешкод в забезпеченні родини житловим благоустроєним приміщенням у відповідно ст. до положень ст.ст. 33, 42, 46, 47, 48, 49, 52 Житлового кодексу України.

Так відповідно до ст. 33 Житлового кодексу України Потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.

Згідно зі ст. 42 Житлового кодексу України жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першою статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Статтею 46 Житлового кодексу України визначено, що поза чергою жиле приміщення надається:

інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків;

громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;

особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;

дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;

дітям-інвалідам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;

сім'ям, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;

особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість;

членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі.

Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Приписами ст. 47 Житлового кодексу України встановлено, що Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Відповідно до ст. 48 Житлового кодексу України Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

При передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.

Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі (частина друга статті 50).

Згідно зі ст. 49 Житлового кодексу України понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.

Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюються законодавством Союзу РСР.

Судом встановлено, що родина ОСОБА_2 – ОСОБА_5 знаходиться у черзі на отримання житла в Сімферопольському гарнізоні з в/ч 1743 від 04.04.2008 року № 1005, що підтверджується повідомленням та зазначено позивачами у позові.

Передумовою для виникнення обов’язку у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя щодо реалізації права військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла. Отже, військовослужбовці повинні забезпечуватись житлом за наявності житлової площі та по черзі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України № К/9991/12389/11 та № К/9991/17832/11.

Питання забезпеченості житлом військовослужбовців не може залежите від кількості надходження житла до гарнізону для поліпшення житлових умов військовослужбовців, які перебувають на обліку, а саме від кількості виділених для цього коштів, а отже ставить реалізацію права особи на житло в залежність від наявних коштів у держави в особі Міністерства оборони та системи його органів та установ.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» про право на позачергове одержання житла звільненими в запас військовослужбовцями, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, державні соціальні гарантії ветеранам військової служби, встановлені цими Законами, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Встановлення розподілу житлової площі в залежності від черговості знаходження на квартирному обліку, відсутність реальних механізмів виділення житла для всіх військовослужбовців, які потребують його отримання є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Крім того, з цього приводу суд зауважує, що право на звернення до суду із позовом по суті є диспозитивним і використання цього права залежить від волі позивача. Право на звернення до суду особи, звільненої з військової служби та якою не отримане від держави житла у встановлені законодавством строки, гарантоване.

Суд, враховуючи закріплені у досліджених нормативних актах основні завдання та відповідальність КЕВ м. Сімферополя, дотримання законності під час забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, прийшов до висновку, що КЕВ м. Сімферополя, повинний вчинити дії визначенні у ЖК України, постанові Ради Міністрів УРСР «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» та наказі Міністра Оборони України «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень» для поновлення порушених прав позивача.

З огляду на наведений аналіз положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині визнання протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя зі створення перешкод забезпеченні родини жилим благоустроєним приміщенням; визнання протиправними дій Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя з відмови в забезпеченні прав родини на жиле благоустроєне приміщення в м. Сімферополі; визнання протиправною відмову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя забезпечити родину жилим благоустроєним приміщенням в м. Сімферополі; зобов’язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя розглянути питання можливості забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жилим благоустроєним приміщенням в м Сімферополі розміром не менш 47,3 кв. м житлової площі і 72,5 кв. м загальної площі з урахуванням обов'язкової норми жилої площі на одну людину в розмірі 13,65 кв. м; визнання протиправною бездіяльності Міністерства Оборони України з відмови в забезпеченні родини жилим благоустроєним приміщенням в м. Сімферополі, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до штампу на конверті, позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду АР Крим до набрання чинності Законом України «Про судовий збір».

До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до п.1 ч.3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.

Підпункт 2 п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що розмір судового збору визначається відповідно до п.п. «б» п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених п.п. 3 цього пункту. Ставка державного мита із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян дорівнює 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (3,40грн.).

Судом встановлено, що позивачами сплачено 7,50грн. судового збору, отже судовий збір сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки сплаті підлягало 3,40грн, але питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору може бути вирішено за заявою позивача, відтак такої заяви на адресу суду не надійшло, тому стягненню з Державного бюджету України підлягає 3,40грн. судового збору

В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини.

Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159,160, 163 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя зі створення перешкод забезпеченні родини жилим благоустроєним приміщенням.

3. Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя з відмови в забезпеченні прав родини на жиле благоустроєне приміщення в м. Сімферополі.

4. Визнати протиправною відмову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя забезпечити родину жилим благоустроєним приміщенням в м. Сімферополі.

5. Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя розглянути питання можливості забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жилим благоустроєним приміщенням в м Сімферополі розміром не менш 47,3 кв. м житлової площі і 72,5 кв. м загальної площі з урахуванням обов'язкової норми жилої площі на одну людину в розмірі 13,65 кв. м.

6. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства Оборони України з відмови в забезпеченні родини жилим благоустроєним приміщенням в м. Сімферополі.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору в розмірі 3,40 грн.

8. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя < підпис > Петренко В.В.

< Текст >

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація