Справа №173/752/25

Провадження №2/173/734/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

При секретареві – Рудовій Л.В

       Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2025 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13.05.2025 року.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 21.06.2022 року Заводським відділом реєстрації актів цивільного у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 325, та стягнути аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 21.06.2022 року вона уклала шлюб з відповідачем по справі, який було зареєстровано Заводським відділом реєстрації актів цивільного у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

Від шлюбу мають спільну дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стосунки між сторонами припинено, сім`я розпалася в зв`язку з тим, що позивач з відповідачем не зійшлися поглядами на сімейне життя, між ними постійно виникали суперечки.

Позивач вважає, що розлучення є єдиним виходом для сторін для побудови нормального щасливого життя та збереження нормального бачення про сім`ю їхньою спільною дитиною. Подальше збереження сімейних відносин позивач вважає неможливим.

На час пред`явлення позову між нею та відповідачем не досягнуто згоди щодо матеріального утримання дитини, що й стало причиною звернення до суду.

В судове засідання позивач не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала та просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги. Строк на примирення просила не надавати.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

       Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

       Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

       За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

       Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

       При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

       Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.06.2022 року позивач уклала шлюб з відповідачем по справі, який був зареєстрований Заводським відділом реєстрації актів цивільного у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 325, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу мають спільну дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому сторони записані батьками дитини.

Судом встановлено, що на час подання позовної заяви шлюбні відносини, ведення спільного господарства та спільне проживання сторони припинили, що відповідачем не заперечується, тому даний факт суд вважає встановленим.

Причиною розпаду сімейних відносин стало те, що між сторонами відсутнє взаємопорозуміння в результаті якого між сторонами постійно виникали суперечки.

Зазначені обставини, на думку суду, створюють неможливі умови для подальшого спільного проживання сторін та збереження шлюбних стосунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, - чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознаками раси, національності або релігії одружуватись і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання шлюбу.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що припинення шлюбних відносин між сторонами має стійкий характер і шлюбні відносини та спільне проживання сторони не бажають відновлювати, а причини, які спонукали позивача на розірвання шлюбу є обґрунтованими, подальше проживання сторін та їх примирення стало неможливим, шлюб між сторонами потрібно розірвати так як подальше перебування сторін у шлюбі на думку суду суперечитиме їхнім інтересам.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України - Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

       Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України - Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

       Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Позивач настоює на розірванні шлюбу, тому виходячи із принципу добровільності (вільної згоди чоловіка і жінки) шлюбу, суд приходить до висновку, що подальше перебування сторін у шлюбі буде мати наслідком примушення сторін до шлюбних відносин, та втратить одну з основних його підстав – добровільність.

За даних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.

       Дане рішення приймається судом у відповідності із способом захисту обраним позивачем та передбаченим нормами Сімейного кодексу України.

       Відповідно до ст. 113 СК України - особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

       Після розірвання шлюбу, відповідно до прохання позивача, суд вважає за можливе залишити позивачці прізвище, обране при реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».

       Відповідно до ст. 115 СК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану громадян для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

       Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів суд виходить з наступного.

       Судом встановлено, що на даний час, сторони спільно не проживають та судом приймається рішення про розірвання шлюбу між ними.

       Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України - розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

       Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

       З чого суд приходить до висновку, що існують підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини відповідно до способу захисту, обраному позивачкою та який передбачений нормами Сімейного кодексу України.

       Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Положеннями частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

       Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

       Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

       Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 183 СК України - Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

       Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного , розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя. необхідних для розвитку дитини.

       Позивач бажає отримувати аліменти з відповідача на утримання дитини в частці від прибутку відповідача. Тому суд вважає за потрібне прийняти рішення у відповідності до способу стягнення аліментів, обраному позивачем.

       Доказів про матеріальне становище, наявності утриманців та інших обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів сторонами суду не надано.

       При визначенні розміру аліментів суд враховує, що сторони є особами працездатного віку, з чого приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог  і стягнення  з відповідача  на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі   частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

       Стягнення аліментів в зазначеній вище сумі з урахування обов`язку матері матеріально утримувати дитину на думку суду буде необхідною та достатньою для гармонійного розвитку дітей даного віку.

       Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

       Відповідно до реєстраційного номеру позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів 26.03.2025 року. Тому суд приходить до висновку про стягнення аліментів з даної дати.

       Відповідно п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України - Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах платежу за один місяць.

       Тому суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в межах платежу за один місяць

       Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1211 грн. 20 коп. за позовною вимогою про стягнення аліментів та враховуючи, що ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог у розірванні шлюбу та враховуючи вину обох сторін, суд вважає за можливе половину понесених судових витрат по сплаті судового збору у сумі 605 грн. 60 коп. покласти на відповідача.

       На основі ст. 110, 112, 180, 182, 183, Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 293, 430 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

       Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

       Шлюб, зареєстрований 21 червня 2022 року Заводським відділом реєстрації актів цивільного у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №325, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання, як внутрішньо-переміщена особа: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 – розірвати.

       Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище, обране при реєстрації шлюбу - « ОСОБА_4 » .

       Після набрання рішенням законної сили його копію направити Верхньодніпровському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

       Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання, як внутрішньо-переміщена особа: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 26.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

       Рішення суду в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

       Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання, як внутрішньо-переміщена особа: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , - 605 грн. 60 коп. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за позовною вимогою про розірвання шлюбу.

       В іншій частині понесені судові втрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп. покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .

       Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання, як внутрішньо-переміщена особа: АДРЕСА_2 , судовий збір на користь держави в сумі 1211 грн. 20 коп. за позовною вимогою про стягнення аліментів.

       Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

       Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

       Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

       Повний текст рішення виготовлений 13.05.2025 року.

       Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 20.05.2025 року

Дата набрання законної сили: 13.06.2025 року