179/4/25

2/179/172/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2025 року                                                                          с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кравченко О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кривошлик І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року позивач звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 03 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі – ТОВ «ФК «ЦФР») було укладено кредитний договір №6875266721, який разом з Паспортом кредиту та Умовами отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» складають єдиний кредитний договір.

На підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк», первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а Новий кредитор набуває права вимог Первісного кредитора за Кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а Новий кредитор зобов`язаний набувати такі вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням суми договору та розміру заборгованостей позичальників.

26.06.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №НІ/11/20-Ф від 26.06.2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 Реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21071,92 грн., з яких: 10996,08 грн. – загальна заборгованість по тілу кредиту; 0,72 грн. – загальна заборгованість по відсоткам; 10075,12 грн. – загальна заборгованість по комісії.

Також 27 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102342368. Кредитний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації та верифікації позичальника. Відповідно до умов кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладений договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 12606 грн., з яких: 4000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 8606 грн. – заборгованість за відсотками.

Всупереч умовам укладених кредитних договорів відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

На підставі наведеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 33677,92 грн., у тому числі: за кредитним договором №6875266721 у розмірі 21071,92 грн.; за кредитним договором №102342368 у розмірі 12606 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою від 03.02.2025 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу у його відсутність, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбулося 20.03.2025 позовні вимоги не визнала, заперечувала наявність у неї заборгованості, оскільки з ТОВ «Мілоан» вона кредитного договору не укладала та коштів не отримувала. Кредитний договір з ТОВ «ЦФЛ» вона укладала, але заборгованість сплачувала. У судове засідання 13.05.2025 відповідачка не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подала. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін, суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 03.03.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6875266721, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» зобов`язалось надати клієнту фінансовий кредит в розмірі 16789,96 грн, строком на 36 місяців (п.1.2 кредитного договору), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 5 паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5266721, підписаного відповідачкою ОСОБА_1 , розмір щомісячних відсотків за користування кредитом становить 3,00 %; розмір річних відсотків за користування кредитом становить 0,01%.

07.10.2016 між ПАТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» укладений договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає (відступає) ПАТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а ПАТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них, та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

26 червня 2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/20-Ф, відповідно до умов якого якого АТ «ТАСКОМБАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог до договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26.06.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №6875266721 від 03.03.2021 у розмірі 21 071,92 грн., з яких: 10996,08 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 0,72 грн. - заборгованість по процентам, 10075,12 грн. – заборгованість по комісії.

27.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №102342368, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 4000 грн., строком на 15 днів, з кінцевим терміном повернення 11.01.2022, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлені договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредитний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації та верифікації позичальника.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахунку ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2 кредитного договору за реквізитами, зазначеними у п.2.1 кредитного договору.

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16072024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №102342368 у розмірі 12606 грн., з яких: 4000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 8606 грн. – заборгованість за відсотками.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

На підтвердження наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором №6875266721 у розмірі 21071,92 грн. та договором позики №102342368 у розмірі 12606 грн, позивачем до позовної заяви було надано копії кредитних договорів, договорів факторингу, витяги з реєстру боржників, а також розрахунки заборгованості за укладеними кредитними договорами.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладених договорів та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що є новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором №6875266721 від 03.03.2021, укладеним відповідачкою з ТОВ «ФК «ЦФР», право грошової вимоги від якого перейшло спочатку до АТ «ТАСКОМБАНК» і вже на підставі договору факторингу №НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 р. до позивача.

Крім того, позивач посилається на те, що отримав право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №102342368 від 27.12.2021, на підставі договору факторингу №16072024 від 16.07.2024, укладеним з ТОВ «МІЛОАН».

Верховний Суд у постановах від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформованів процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за яким набуває новий кредитор.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 рокуу справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23), від 02 жовтня 2024 року у справі № 172/209/24 (провадження № 61-11869св24).

Позивачем не надано суду реєстру прав вимог, підписаного уповноваженими особами ТОВ «ФК ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК», яким би підтверджувалося набуття АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги за договором, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 .

Крім того, наданий позивачем витяг з Реєстру прав вимог до Договору факторингу №НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 р., який укладений між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги до відповідачки, оскільки вказаний витяг виданий і підписаний лише представником ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Також наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024, який укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги до відповідачки, оскільки виданий і підписаний лише представником ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Окрім того, за відступлення права вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» повинно було сплатити ТОВ «ФК «ЦФР» суму фінансування, проте доказів на підтвердження сплати якої за отримання права вимоги матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати суми фінансування за договорами факторингу №НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 та №16072024 від 16.07.2024.

Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідачки від первісного кредитора - ТОВ «ФК «ЦФР» до кредитора - АТ «ТАСКОМБАНК» та перехід права вимоги від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», тобто не довів перехід права вимоги на кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов`язком.

Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідачки від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція за повернення боргів».

За встановлених обставин справи відсутні підстави вважати, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №6875266721 від 03.03.2021, укладеним з ТОВ «ФК «ЦФР» та за кредитним договором №102342368 від 27.12.2021, укладеним з ТОВ «МІЛОАН».

Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй позовній заяві представник ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просив розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача. Відповідачем не було заявлено вимог щодо стягнення з позивача понесених ним судових витрат.

       Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Датою ухвалення рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19.05.2025.

Суддя                                                                        О.Ю. Кравченко