ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/293/25 Справа № 201/689/22 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк А.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

УХВАЛА

15 травня 2025 року                                                         м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря судового засідання: Драгомерецької А.О., Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро питання про роз`яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року у цивільній справі №201/689/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, ухваленої за результатами перегляду рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , разом з іншими позивачами звернувся до суду з позовом до відповідача АТ «Ідея банк» про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги змінювалися, доповнювалися і уточнювалися.

В останній редакції своєї уточненої позовної заяви від 01 листопада 2023 року ОСОБА_1 просив суд про розірвання депозитних договорів, стягнення коштів та пені за 39-ти однотипними банківськими вкладними договорами типу «Дохідний» на рахунки за якими він перераховував на підставі меморіальних ордерів належні йому грошові кошти з його основного поточного рахунку на який він вносив грошові кошти через касу банку. Зазначав, що загальна сума внесених ним грошових коштів за 39-ти вкладними договорами складає 19500000 грн. та усі його вкладні договори передбачають автоматичну пролонгацію строку їх дії, про що зазначено у п.1.4 кожного з його договорів.

Окрім цього ОСОБА_1 зазначав, що 02 вересня 2021 року він звернувся до відповідача з заявою про повернення йому грошових коштів за усіма банківськими договорами, які є предметом його позову. Але, відповідач не прийняв до уваги його заяву, адже не визнавав факт укладення позивачем більшості його вкладних договорів та внесення ним відповідних коштів. Тому ОСОБА_1 вважає, що з 05 вересня 2021 року, через два банківські дні після його звернення з вимогою виплатити його вклади, почалося порушення відповідачем його прав споживача банківських послуг та порушення грошового зобов`язання відповідачем. Враховуючи зазначене ОСОБА_1 , посилаючись на відповідну практику Верховного Суду, остаточно просив суд по кожному його вкладному договору стягнути з АТ «ІдеяБанк» проценти за весь час дії договорів з врахуванням положень про їх автоматичну пролонгацію (з дня укладення договорів до дня ухвалення рішення суду по цій справі про розірвання відповідних договорів); пеню (ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 05 вересня 2022 року, зменшивши її до розміру самих вкладів 500 000 грн.; 3% річних за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по день ухвалення судом рішення про розірвання депозитних договорів та інфляційні втрати за період 05 вересня 2021 року по день ухвалення судом рішення про розірвання депозитних договорів.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ «ІдеяБанк» грошові кошти по кожному вкладному договору та проценти за один рік дії зазначених договорів, з врахуванням положень про їх автоматичну пролонгацію, пеню у межах позовної давності 1 рік, 3% річних за порушення грошового зобов`язання та інфляційні втрати за період з 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року, стягнуто вартість судових експертиз, проведеними під час розгляду цієї справи, вирішено питання судового збору та витрати на оплату правничої допомоги у фіксованому розмірі.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, в частині відмови у задоволенні вимог за договорами D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року, періоду стягнення на його користь 3% річних за порушення грошового зобов`язання та інфляційних втрат, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме вимог ч.2 ст.625 ЦК України та ст.1059 ЦК України, просив скасувати рішення суду в зазначеній частині та ухвалити нове, яким відповідні позовні вимоги задовольнити, у задоволенні яких, на його думку, було безпідставно відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за депозитними договорами D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року та 3% річних за порушення грошового зобов`язання та інфляційні втрати.

17 квітня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» - Жорніченко Дмитра Валерійовича про роз`яснення рішення, в якій він виклав вимогу про роз`яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в частині питання відрахування податків та інших обов`язкових платежів з доходів у вигляді процентів за депозитними вкладами, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Заява обґрунтована тим, що відсутність у резолютивній частині рішення суду вказівки, що сума доходу підлягає стягненню за відрахуванням податків та інших платежів, зобов`язує боржника перерахувати на виконання такого судового рішення грошові кошти в розмірах, зазначених у цій частині, тобто позбавляє боржника, як податкового агента, утримувати з цих сум відповідні податки та надає можливість стягувачу отримати більше, ніж йому належить за законом.

Наголошено, що перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду питання повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява про роз`яснення рішення не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема встановлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є податкові агенти.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 170.4.1 пункту 170.4 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування. Податковим агентом у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці. Доходи, зазначені у цьому підпункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування.

Податкові агенти (банки, кредитні спілки), які нараховують доходи у вигляді процентів, зазначених у підпункті 170.4.1 цього пункту, у податковому розрахунку, подання якого передбачено підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 цього Кодексу, відображають загальну суму нарахованих у звітному податковому періоді доходів та загальну суму утриманого з них податку. При цьому у податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного рахунку, ощадного (депозитного) сертифіката, вкладу (депозиту) члена кредитної спілки у кредитній спілці, суми нарахованих процентів, а також відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані такі доходи (підпункт 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 ПК України).

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Положення ПК України визначають поняття «пасивні доходи», яке означає, зокрема, такі доходи, як проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, а також встановлюють ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи особи.

У підпункті 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено перелік визначених законодавцем видів пасивного доходу. Одним із видів такого доходу є, зокрема, проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інші проценти (у тому числі дисконтні доходи).

Визначення терміна «проценти» міститься у підпункті 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається, зокрема, платіж за використання коштів, залучених у депозит.

Ураховуючи положення підпунктів 170.4.1 і 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 ПК України та Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій та операцій з ощадними сертифікатами банку, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року №516, банк або інша фінансова установа виступає у ролі податкового агента і автоматично здійснює нарахування та стягнення процентів за депозитом.

Отже, законом визначено імперативний порядок сплати податків та інших обов`язкових платежів на проценти за депозитним вкладом. Саме податковий агент здійснює нарахування та сплату цих платежів і є відповідальною за ці дії особою.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Згідно із частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення або розстрочення виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат; 6) дату складення повного судового рішення.

Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (частина десята статті 265 ЦПК України).

Таким чином, положення ст.265 ЦПК України не містять вказівки щодо додаткової деталізації в судовому рішенні суми стягнення, яка на його підставі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів.

З урахуванням змісту статті 19 Конституції України, виконавець при виконанні судового рішення має діяти лише в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки).

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі №461/2729/22.

Згідно з частиною першою та другою статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця, суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Крім того роз`яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю, незрозумілістю для осіб, щодо яких його постановлено, та для тих осіб, що займаються його виконанням. Суть полягає у тому, що суд має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Таким чином, роз`яснення рішення – це засіб усунення його недоліків, тобто уточнення і більш ясний виклад дійсного змісту рішення з метою уникнення помилок при його виконанні.

Якщо у заяві про роз`яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Оскільки, на переконання колегії суддів, постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року викладена повно і чітко, не містить протиріч і не допускає неоднозначного тлумачення, тобто відповідає вимогам, зазначеним у статтях 382-384 ЦПК України, а викладені в заяві мотиви, не є підставою для роз`яснення постанови апеляційного суду, оскільки суперечать ст.271 ЦПК України, то в даному випадку і відсутні підстави для задоволення заяви та роз`яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року.

Керуючись статтями 260, 261, 271 ЦПК України, апеляційний суд –

УХВАЛИВ:

Заяву представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» - Жорніченка Дмитра Валерійовича про роз`яснення рішення у справі - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.

Судді: