Категорія №8.3.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2012 року Справа № 2а-12066/11/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в м. Луганську в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську до ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності,-
ВСТАНОВИВ:
22 грудня 2011 року Державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську (далі – ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську) звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що в результаті перевірки, проведеної спеціалістами ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську встановлено, що приватний підприємець - ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець виконавчим комітетом Луганської міської ради за № 2 382 000 0000 004278 від 26 січня 2005 року за адресою: АДРЕСА_1, мешкає: АДРЕСА_2. Перебуває на обліку в ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську як платник податків і зборів з 07 квітня 2005 року. Податкові декларації та документи фінансової звітності до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську не надавались з 09 липня 2008 року. Відповідно до пункту 2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний за кожний звітний період подавати податкові декларації, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Згідно із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації подаються за базовий податковий період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю – протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя), а після закінчення календарного року для платників податку на доходи фізичних осіб – підприємців. Підпунктом 5 пункту 1 статті 46 Закону України від 15.05.03 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (зі змінами та доповненнями) передбачає припинення діяльності фізичної особи-підприємця за рішенням суду. Згідно підпункту 3 пункту 2 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» підставою для постановлення судового рішення про припинення діяльності фізичної особи-підприємця, є неподання протягом року органам державної податкової служби документів фінансової звітності згідно із законодавством. У зв’язку з чим, позивач просить припинити підприємницьку діяльність відповідача.
У встановлений судом строк відповідачем не подано ні заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець виконавчим комітетом Луганської міської ради за № 2 382 000 0000 004278 від 26 січня 2005 року за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно висновку Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 21.12.2011р. за № 19455-2/10 перебуває на обліку в ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську як платник податків та зборів з 07.04.2005р.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Здійснюючи господарську діяльність, фізичні особи –підприємці відповідно до вимог пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування”(який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) зобов’язані були вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, платник податків зобов'язаний:
- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16);
- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16);
- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Пунктом 4 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян” регламентовано, що громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Висновком ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 21.10.11 № 16355-34 підтверджується, що податкова декларація до органу державної податкової служби відповідачем не надавалася з моменту реєстрації, а саме з 13.09.2006, заборгованості перед бюджетом у нього не має (арк. справи 4).
Відповідно до підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо:
- припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
- відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
- скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (абзац 4 частини 2 статті 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”).
Відповідно до пункту 8.6 розділу 8 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 80 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року № 552) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612 (який був чинним до 14 січня 2011 року), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації платника податків, постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Аналогічні за змістом положення містить пункт 11.10 розділу XI “Порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби” Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 979 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1439/18734, який набрав чинності 14 січня 2011 року, - якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі: неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності в органу державної податкової служби передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не має заборгованості перед бюджетом і з 09.07.2008 року декларацій, документів фінансової звітності до органів державної податкової служби не надає, у суду є підстави для припинення підприємницької діяльності відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись пунктом 67.2 статті 67, підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, статтями 46, 49 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, статтями 2, 9, 11, 17, 18, 94, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 91000, АДРЕСА_2, дата проведення державної реєстрації виконавчим комітетом Луганської міської ради 26 січня 2005 року.
У день набрання постановою законної сили направити її копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця (Виконавчий комітет Луганської міської ради, місцезнаходження: 91000, Луганська область, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14) для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяІ.В.Тихонов