10.01.2012                                                                                                      2-а-8/2012

№ 2 а-8/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 січня 2012 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого –судді Рудюк О.Д.,

при секретарі Пономаренко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконкому Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання рішення про відмову в наданні земельної ділянки недійсним,

в с т а н о в и в :

До суду звернулася ОСОБА_3 з адміністративним позовом про визнання рішення Сувидської сільської ради від 19.07.2011 року №77-8-VІ про відмову в наданні земельної ділянки недійсним та зобов’язання відповідача відвести земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,15-0,25га в АДРЕСА_1 або в іншому місці с. Сувид, посилаючись на те, що оскаржувальне рішення прийнято не відповідності чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити на підставі зазначених обставин в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Даний спір за участю Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області як суб’єкта владних повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України) є публічно-правовим і його вирішення згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки сільська рада як орган місцевого самоврядування реалізовує у спірних правовідносинах надані їй чинним законодавством владні управлінські функції щодо регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача - щодо дотримання закону при розгляді заяви позивача про надання їй земельної ділянки суд керується наступним.

Судом встановлені слідуючи обставини: що позивачка 06.07.2011 року звернулася до відповідача із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки, розміром 0,25га, розташованої у АДРЕСА_1, з цільовим для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Рішенням відповідача від 19.07.2011 р. позивачці було відмовлено у наданні у власність земельних ділянок: розміром 0,25га. Для будівництва та обслуговування житлового будинку, в зв’язку з відсутністю даної земельної ділянки та розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства, в зв’язку з відсутністю даної земельної ділянки.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд керується наступними положеннями закону.

Спірні правовідносини регулюються ст. 116 ЗК України, згідно якої громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах повноважень.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких відокремлені: землі сільськогосподарського призначення, до яких належать і ділянки під садівництво, і землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оцінюючи встановлені судом обставини у їх сукупності, суд вважає, що рішення відповідача про відмову у передачі земельної ділянки у власність позивачу прийняте з дотриманням вимог діючого законодавства.

У той же час у своєму позові позивачка просить зобов’язати відповідача відвести земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Разом з тим при вирішенні зазначеного суд неповноважний приймати рішення і дозвільного характеру в сфері земельних правовідносин, що за чинним законодавством і вимогами Конституції України належить до виключної компетенції відповідної сільської ради за місцем розташування земельної ділянки.

Згідно вимог ЗК України суд не вправі прийняти рішення по суті за зверненням особи, підмінивши собою орган місцевого самоврядування перейняти його повноваженню щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що земля належить відповідній територіальній громаді на праві комунальної власності, а передача об’єктів такої власності іншим суб’єктам власності від імені громади на підставі Конституції та законів України здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування.

Отже, виділення позивачу земельної ділянки в даному випадку є правом ради, а не її обов’язком.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 КАС України.

За таких обставин, позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 11, 17, 70, 71, 94, 104, 159, 160, 163 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

В адміністративному позові ОСОБА_3 до Виконкому Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання рішення про відмову в наданні земельної ділянки недійсним –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ