У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
07.12.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючої - Симаченко Л. І. ,
суддів -Дідика В. М., Гошовського Г. М.,
з участю прокурора - Міцовди К. Д. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на постанову Великоберезнянського районного суду від 18 серпня 2011 року.
Цією постановою скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці смт. Великий Березний, засудженій вироком Великоберезнянського районного суду від 14 квітня 2010 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі,
вироком Великоберезнянського районного суду від 14 квітня 2010 року.
З матеріалів вбачається, що кримінально – виконавча інспекція звернулась до суду з поданням про скасування звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Великоберезнянського районного суду від 14 квітня 2010 року з підстав, що вона на шлях виправлення не стала; без поважних причин ухилялась від виконання покладеного на неї обов’язку з’являтися в інспекцію для реєстрації, зокрема: 1, 9 березня 2011 року; 5, 12 квітня 2011 року; 4 травня 2011 року; 5 та 12 липня 2011 року; та у зв’язку з тим, що була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 175 - 1 КУпАП постановою заступника начальника Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області від 22 січня 2011 року.
Суд скасував звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з мотивів, зазначених в поданні кримінально – виконавчої інспекціі.
Не погоджуючись з цим рішенням, засуджена в апеляції вказує, що не з’являлась на реєстрацію у зв’язку з хворобою та сімейними обставинами – на утриманні у неї знаходяться неповнолітня донька та психічно хвора родичка. Просить постанову суду скасувати та звільнити її від покарання на підставі Закону України «Про амністію», мотивуючи тим, що у вчиненому вона розкаялась, на місці події опинилась випадково.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, яка просила залишити постанову суду без зміни, дослідивши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 КПК України суд може при невиконанні умов випробування направити засудженого для реального відбування покарання. Підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є невиконання покладених на нього обов’язків та систематичні вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення. При розгляді подання суд згідно зі ст. 408 – 2 КПК України зобов’язаний з’ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов’язки та перевірити, чи свідчать викладені в поданні факти саме про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався. Як вбачається з протоколу судового засідання він однобічно дослідив зібрані по справі докази і жодним чином не перевірив пояснення ОСОБА_1 щодо того, що вона певний час хворіла і з цієї причини не могла з’явитися на реєстрацію, а також ту обставину, що вона, не маючи постійної роботи, вимушена була займатися збором лісних ягід для продажу, оскільки на її утриманні перебувають неповнолітня донька та психічно хвора родичка. Аналізуючи дані пояснення, суд в постанові зазначив, що він не визнає їх поважними причинами. При цьому суд не звернув увагу, що надані інспекцією документи, які суд визнав такими, що свідчать про небажання засудженої стати на шлях виправлення, носять непереконливий, формальний характер: тексти рапортів, попереджень та довідок про проведення профілактичної роботи є абсолютно однаковими за змістом, до того ж містять виправлення в датах, а деякі складені навіть у вихідний день, що ставить під сумнів їх достовірність. ( а. с. 31, 36, 40, 43, 44, 47, 48 ).
Посилаючись у судовому рішенні на постанову заступника начальника Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області від 22 січня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 175 - 1 КУпАП – куріння тютюнових виробів у заборонених місцях, суд не прийняв до уваги, що ч. 2 ст. 78 КК України передбачає як умову для настання цього несприятливого наслідку систематичність (три і більше рази) вчинення правопорушень, за які були накладені адміністративні стягнення.
Отже, за наведених обставин, висновок суду про небажання засудженої стати на шлях виправлення є непереконливим, а доводи ОСОБА_1 з цього приводу такими, що заслуговують на увагу та перевірку. У відповідності до вимог ст. 374 КПК України справа підлягає направленню на новий судовий розгляд з підстав допущених судом порушень кримінально – процесуального закону, неповноти та однобічності судового слідства.
Що стосується тверджень засудженої про застосування до неї Закону України «Про амністію», то такі в межах розгляду даних матеріалів задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В :
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Великоберезнянського районного суду від 18 серпня 2011 року про скасування звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного вироком Великоберезнянського районного суду від 14 квітня 2010 року скасувати, матеріали повернути на новий судовий розгляд до того ж суду.
Судді: