У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
13.12.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючої – Симаченко Л. І.,
суддів–Лізанця П. М., Машкаринця М.М.,
з участю прокурора - Лемака Р. В.,
засудженого - ОСОБА_3 та
його захисника – ОСОБА_4,
перекладача – ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Тячівського районного суду від 20 липня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Глибокий Потік Тячівського району Закарпатської області, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на дев’ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з моменту затримання - з 13 листопада 2007 року.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 9 листопада 2007 року о 20 – й годині за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, будучи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки із співмешканкою ОСОБА_6 наніс їй множинні удари руками та ногами по різних частинах тіла, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких 22 листопада 2007 року настала смерть потерпілої.
В апеляціях:
захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого просить вирок суду скасувати та постановити виправдувальний вирок, звільнивши ОСОБА_3 з – під варти або змінити вирок, перекваліфікувати його дії на ст. 119 КК України - вбивство через необережність та призначити більш м’яке покарання. Посилається на те, що досудове та судове слідство проведені неповно, однобічно, з порушенням вимог кримінально – процесуального закону, зокрема: суперечності між показаннями потерпілої ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не усунуто, показання свідка ОСОБА_12 до уваги не прийнято, лікарі реанімаційного відділення не допитані, версія засудженого про отримання потерпілою тілесних ушкоджень у вигляді тупої травми черева та розриву кишківника внаслідок падіння на бетономішалку не перевірена, суперечності у висновках судово – медичних експертиз не усунуто і не дано оцінки тим висновкам, які не виключали зазначений засудженим механізм заподіяння тілесних ушкоджень. При призначенні покарання судом не було враховано, що ОСОБА_3 раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину.
засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування, змінивши запобіжний захід на більш м’який, або закрити провадження у справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, посилаючись на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, які полягають у вказаних в апеляції захисника недоліках, а також у тому, що судом не було допитано свідка ОСОБА_13, яка за версією засудженого, була очевидцем падіння потерпілої на бетономішалку; не з’ясовано обставини відібрання в лікарні пояснень у потерпілої; не проведено почеркознавчу експертизу на предмет ідентифікації її підпису на цих поясненнях. Вказує також на те, що він є за національністю румуном, українською мовою не володіє, але незважаючи на це, йому на досудовому слідстві та в суді не було надано перекладача.
Іншими учасниками судового розгляду вирок не оскаржено.
Заслухавши доповідь судді; пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляційні вимоги в частині скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування; промову прокурора про залишення вироку без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок в усякому разі належить скасуванню, якщо при розгляді справи було порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача.
З матеріалів справи вбачається, що за національністю засуджений є румуном. Українська мова, якою провадилось судочинство, не є його рідною мовою. Під час допиту в якості підозрюваного ОСОБА_3 виявив бажання давати показання на російській мові. Незважаючи на це і, не з’ясувавши у нього наскільки він вільно володіє цією мовою та чи не потребує послуг перекладача, слідчий провів досудове слідство на українській мові без залучення перекладача. ( т. 1 а. с. 20, 35 – 36, 37, 40 – 46 ).
Суд на це порушення кримінально – процесуального закону увагу не звернув і всупереч вимогам ст. ст. 19, 263 КПК України не з’ясував питання щодо володіння засудженим українською мовою та щодо необхідності користування послугами перекладача. Судове слідство по справі було проведено українською мовою, перекладач участі у розгляді справи не приймав, вирок засудженому вручено на українській мові, без перекладу, хоча обвинувальний висновок перекладався на російську мову. ( т. 1 а. с. 118 – 124, т. 3 а. с. 17 – 27, 28 – 33, 34 ).
Отже, органом досудового слідства і судом було порушено принцип рівноправності учасників судового процесу у доведенні своєї позиції, що є порушенням права на захист і тягне за собою безумовне скасування судового рішення. Доводи апелянтів в цій частині є обґрунтованими, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що судовий розгляд по справі розпочався 20 лютого 2008 року, справу розглядав головуючий – суддя Чопик В. В.. 25 липня 2008 року ним було оголошено перерву на невизначений строк у зв’язку з недоставлянням підсудного в суд. 22 вересня 2008 року розгляд справи продовжив суддя Ляшко С. М., який провів декілька судових засідань, під час яких відкладав розгляд справи, приймав рішення про привід свідків, але тільки 20 листопада 2008 року ним було оголошено новий склад суду, роз’яснено право відводу та розпочато судове слідство. При цьому звертає на себе увагу та обставина, що дані, зазначені в журналі фіксації перебігу судового засідання технічними засобами не співпадають з відомостями, що мають місце в протоколах судового засідання. ( т. 1 а. с. 215, 216, 226, 227, 235, 246, т. 3 а. с. 17 ).
Що стосується решти доводів захисту про неповноту та однобічність досудового слідства, то такі задоволенню не підлягають. Зазначені в апеляційних скаргах з цього приводу недоліки можуть бути усунуті судом під час судового розгляду справи, зокрема суд відповідно до вимог ст. 67 КПК України повинен перевірити зібрані у справі докази, усунути суперечності, якщо такі мають місце, дати їм відповідну оцінку та згідно з вимогами ст. ст. 323, 324, 334 КПК України навести у вироку результати аналізу фактичних даних, що містяться у показаннях засудженого, потерпілої, свідків, досліджених доказах та зазначити у вироку мотиви, чому він прийняв до уваги одні докази і відкинув інші. Невиконання судом цих вимог не є підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, а інші, передбачені ст. 281 КПК України, підстави не були наведені засудженим та його захисником ні в апеляціях, ні під час апеляційного розгляду справи.
Посилання захисту на неповноту судового слідства, яка полягає у тому, що судом не були допитані свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_13 є надуманими, оскільки ці свідки викликались в суд за клопотанням захисту і в подальшому від їх допиту засуджений ОСОБА_3 та його захисник відмовились. Твердження про неналежну перевірку версії про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень в результаті падіння потерпілої на бетономішалку також не заслуговують на увагу. Судом показання засудженого в цій частині належно перевірялись, в тому числі й шляхом призначення комісійної судово – медичної експертизи, на вирішення якої, в тому числі й за клопотанням захисту, були поставлені всі необхідні запитання. ( т. 3 а. с. 16, 26, 41 – 42, 43 – 44, 64 - 70 ).
Щодо розв’язання клопотання про призначення судово – почеркознавчої експертизи, то така судом була вирішена у відповідності до вимог ст. 310 КПК України.
Таким чином, доводи засудженого та захисника є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Враховуючи вимоги ст. 374 КПК України щодо неможливості постановлення законного, обґрунтованого та справедливого вироку при наявності істотних порушень кримінально – процесуального закону, які полягають у порушенні права обвинуваченого на захист та, враховуючи неможливість виправлення таких порушень апеляційною інстанцією, колегія суддів приходить до висновку про повернення справи на додаткове розслідування, під час якого та при новому розгляді справи в суді необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки, провести досудове і судове слідство з дотриманням вимог кримінально – процесуального закону, перевірити наведені в апеляціях доводи та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 370, 374 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Тячівського районного суду від 20 липня 2011 року щодо ОСОБА_3 скасувати, справу повернути на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній – тримання під вартою.
Судді: