ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1071/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.                          

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом   Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328)       

до  Комунального підприємства "Благоустрій" Вільхівської сільської ради (62408, Харківська обл., Харківський р-н, с. Елітне, вул. Шкільна, 19; код ЄДРПОУ: 41119418)   

про  стягнення заборгованості

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

26.03.2025 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Благоустрій" Вільхівської сільської ради, в якій просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій" Вільхівської сільської ради заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №11456,01 від 17.12.2020 за електричну енергію у сумі 140 799,24 грн.;

- стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій" Вільхівської сільської ради 3% річних у сумі 9 557,26 грн. та інфляційні втрати у сумі 27 305,07 грн.;

- стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій" Вільхівської сільської ради судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №11456,01 від 17.12.2020 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості використаної електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Комунального підприємства "Благоустрій" Вільхівської сільської ради про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1071/25. Вирішено розгляд справи №922/1071/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач - Комунальне підприємство "Благоустрій" Вільхівської сільської ради належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, відповідач станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак, 27.03.2025 для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.ст. 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - Комунального підприємства "Благоустрій" Вільхівської сільської ради (62408, Харківська обл., Харківський р-н, с. Елітне, вул. Шкільна, 19) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/1071/25 від 27.03.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

15.04.2025 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/1071/25 від 27.03.2025 судом повторно направлено на адресу Комунального підприємства "Благоустрій" Вільхівської сільської ради, а саме: 62408, Харківська обл., Харківський р-н, с. Елітне, вул. Шкільна, 19, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Додатково, 15.04.2025 секретарем судового засідання було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача вказаний в позовній заяві та та витязі з ЄДР. Однак, вказану телефонограму відповідачу передано не було через те, що особа за номером вказаним у позовній заяві та витязі з ЄДР не є директором відповідача.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, з огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

В свою чергу відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 21.05.2025 від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі — Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст.56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до п.п.3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

У відповідності до п.3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Статтею 181 ГК України внормовано, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до п.п.4.12,          4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до п.4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

Відповідно до п.13.7 Договору споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у заяві-приєднанні.

Як стверджує позивач, відповідач всупереч умовам договору не повідомив жодного разу про зміну назви.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п.3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п.3.2.6 Правил укладення споживачем Договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до Договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Враховуючи наведені приписи, та те, що відповідач надав позивачу підписану заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №11456,01 з 17.12.2020 на умовах Комерційної пропозиції №133 Ф-П "Оплата електричної енергії один раз з фактично спожиту електричну енергію", а також те, що відповідачем було фактично спожито електричну енергію та були оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, договір про постачання електричної енергії споживачу №11456,01 з 17.12.2020 (далі - Договір) вважається укладеним.

Відтак, порядок розрахунків за Договором з 17.12.2020 визначається відповідно до Комерційної пропозиції №133 Ф-П "Оплата електричної енергії один раз з фактично спожиту електричну енергію", яка є невід`ємним додатком до Договору.

01.01.2023 відповідачу по Договору №11456,01 було змінено на Комерційну пропозицію №133/23Ф-П "Оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію", яка є публічною та розміщена на сайті позивача.

Згідно з п.12 Комерційної пропозиції №133 Ф-П інформування споживача, з яким укладено Договір, про зміну в умовах Договору, про закінчення терміну дії, зміну тарифів, суми до сплати у рахунках, виставлених згідно з умовами Договору, строки їх оплати, іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин сторін, може здійснюватись шляхом направлення відповідної інформації:

- засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача, вказану в заяві-приєднання до умов Договору;

- СМС-повідомлення на номер, зазначений у заяві-приєднанні; шляхом розміщення інформації в рахунках за спожиту електричну енергію;

- у центрах обслуговування споживачів;

- через особистий кабінет;

- на офіційному веб-сайті постачальника тощо.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на офіційному веб-сайті було розміщено інформацію про зміну по споживачу комерційної пропозиції.

Порядок розрахунків за Договором визначається відповідно до Комерційної пропозиції №133 Ф-П від 01.08.2021 (далі - КП № 133 Ф-П) та Комерційної пропозиції №133/23Ф-П від 01.01.2023 (далі - КП №133/23Ф-П).

Згідно з п.2.1 Договору з 17.12.2020 за Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Згідно з п.5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до 5.9 Договору у разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором спожива звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення за не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.

Згідно з умовами п.5 Комерційної пропозиції №133 Ф-П та Комерційної пропозиції №133/23Ф-П, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Пунктом 5.10. договору врегульовано, що Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постатачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії з комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

За умовами п. 4 Комерційної пропозиції №133 Ф-П та Комерційної пропозиції №133/23Ф-П оплата електричної енергії один раз з фактично спожиту електричну енергію, оплата електричної енергії здійснюється один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу” посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

Відповідно до п.6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції №133 Ф-П та Комерційної пропозиції №133/23Ф-П У разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.5 Комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за грудень 2020 року на суму 51 098,70 грн. Відповідачем спожито 17235 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк сплати рахунку 18.01.2021.

26.02.2021, 01.03.2021, 21.09.2021, 30.11.2021 відповідачем сплачено у загальній сумі 47 849,80 грн. за грудень 2020 року.

- за грудень 2021 року на суму 14 849,05 грн. Відповідачем спожито 2815 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк сплати рахунку 28.12.2023.

20.12.2021, 26.07.2023, 18.07.2024 відповідачем сплачено у загальній сумі 14 849,05 грн. за грудень 2021 року.

- за січень 2022 року на суму 9 808,56 грн. Відповідачем спожито 1923 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк сплати рахунку 17.02.2022.

18.07.2024 відповідачем сплачено у сумі 9 808,56 грн. за січень 2022 року.

- за лютий 2022 року на суму 6 338,36 грн. Відповідачем спожито 1489 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії було відправлено засобами поштового зв`язк. Строк сплати рахунку 28.12.2023.

18.07.2024 відповідачем сплачено у сумі 6 338,36 грн. за лютий 2022 року.

- за січень 2023 року на суму 158 909,89 грн. Відповідачем спожито 25652 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк сплати рахунку 17.02.2023.

18.07.2024, 22.08.2024, 20.09.2024, 25.10.2024, 22.11.2024, 26.12.2024 відповідачем сплачено у загальній сумі 18 110,65 грн. за січень 2023 року.

Як пояснив позивач, заборгованість за спожиту електричну енергію за період 12/2020, 12/2021, 01/2022-02/2022 підтверджується рішенням від 25.10.2021 Господарського суду Харківської області по справі №922/3424/21. Позовні вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» задоволено у повному обсязі. Рахунки за спожиту електричну енергію за ці періоди вказані для пояснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Зазначена у розрахунку сума боргу за електричну енергію заборгованість за період 01/2021-11/2022 визнана та сплачена відповідачем самостійно, та не приймає участі в розрахунках.

Як стверджує позивач, станом на 01.01.2025 сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору №11456,01 від 17.12.2020 за період січень 2023 року складає 140 799,24 грн. Наразі відповідач свої зобов`язання щодо оплати електричної енергії у повному обсязі за Договором не виконав.

Акт звіряння розрахунків, Акт приймання-передачі електричної енергії, рахунки були відправлені відправлено засобами поштового зв`язку, Витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії (переданий оператором системи розподілу), відповідно до якого виставлено рахунок додано до заяви.

Відповідно до п.9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Як стверджує позивач, ПрАТ "Харківенергозбут" як постачальник, виконав свої зобов`язання по Договору у повному обсязі, проте відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати, які станом на 01.01.2025 року становить 36 862,33 грн., з яких: 9 557,26 грн. 3% річних та 27 305,07 грн. інфляційні втрати.

Доказів сплати вказаної заборгованості або спростування її наявності відповідач не надав, а в матеріалах справи такі докази відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як було встановлено судом, 17.12.2020  Комунальне підприємство "Благоустрій" Вільхівської сільської ради, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті електропостачальника ПАТ "Харківенергозбут" (постачальник) в мережі Інтернет за адресою: www.zbutenergo.kharkov.ua, звернулось до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" із Заявою-приєднанням до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції постачальника №133 Ф-П "Оплата електричної енергії один раз з фактично спожиту електричну енергію" з початком постачання з 17.12.2020.

З огляду на вимоги чинного законодавства та зміст Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, з моменту акцептування споживачем вказаної Заяви споживач засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов спірного Договору в повному обсязі. З моменту акцептування Заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку споживач та постачальник набув всіх прав та обов`язків за спірним Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

З огляду на зазначене, договір про постачання електричної енергії споживачу №11456,01 з 17.12.2020 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник) та Комунальним підприємством "Благоустрій" Вільхівської сільської ради (споживач) вважається укладеним на умовах Комерційної пропозицій №133 Ф-П "Оплата електричної енергії один раз з фактично спожиту електричну енергію".

01.01.2023 відповідачу по Договору №11456,01 було змінено на Комерційну пропозицію №133/23Ф-П "Оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію", яка є публічною та розміщена на сайті позивача.

Доказів надання відповідачем заперечень позивачу щодо зміни на Комерційної пропозиції матеріали справи не містять.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок розрахунків за Договором визначається відповідно до Комерційної пропозиції №133 Ф-П від 01.08.2021 та Комерційної пропозиції №133/23Ф-П від 01.01.2023.

Згідно з умовами п.5 Комерційної пропозиції №133 Ф-П та Комерційної пропозиції №133/23Ф-П, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Факт споживання відповідачем електричної енергії у період з грудня 2020 року по січень 2023 року на підставі Договору підтверджується даними від АТ "Харківобленерго", на підставі яких позивачем було сформовано відповідні рахунки на оплату та Акти приймання-передачі електричної енергії.

Разом з цим, відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до вимог статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

Як вбачається з судових рішень, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -  Комунального підприємства "Благоустрій" Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області (62408, Харківська область, сел. Елітне, вул. Шкільна, 19, код ЄДРПОУ 41119418), в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію в сумі 59 519,25 грн., пеню в сумі 2  314,90 грн., 3% річних в сумі 519,84 грн. та збитки від інфляції в розмірі 1408,57 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №11456,01 від 17.12.2020 в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги (справа №922/3424/21).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 у справі №922/3424/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Благоустрій" Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за електроенергію в розмірі 3  248,90 грн., пеню в розмірі 2 314,90 грн., 3% річних в розмірі 519,84грн, збитки від інфляції в розмірі 1 408,57 грн. та 2 270,00 грн. судового збору. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 56 270,35 грн. провадження у справі закрито за відсутності предмета спору.

Вказане рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 у справі №922/3424/21 набрало законної сили 16.11.2021.

У вказаному рішенні у справі №922/3424/21 судом було встановлено, зокрема, наступне:

1) На підставі переданих даних від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за грудень 2020 року на суму 51 098,70 грн.;

- за січень 2021 року на суму 6 316,83 грн.;

- за лютий 2021 року на суму 6 800,99 грн.;

- за березень 2021 року на суму 5598,96 грн.;

- за квітень 2021 року на суму 7 082,54 грн.;

- за травень 2021 року на суму 4 621,43 грн.

2) Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії на суму 59 519,25 грн. у встановлений договором строк не виконав.

Під час розгляду справи сторонами надано суду докази сплати відповідачем грошових коштів в розмірі 63 762,56грн, а саме копії платіжних доручень №821 від 21.09.2021 на суму 15 000,00грн, №831 від 27.09.2021 на суму 15 000,00грн, №835 від 07.10.2021 на суму 15 000,00грн та №836 від 07.10.2021 на суму 18 762,56грн.

Враховуючи те, що відповідач у платіжних дорученнях №835 та №836 від 07.10.2021 не вказав чітко період, за який здійснюється погашення заборгованості, а зазначив лише рік її утворення, позивач здійснив зарахування грошових коштів наступним чином:

- згідно платіжного доручення №831 від 27.09.2021 на суму 15 000,00грн з призначенням платежу: "сплата заборгованості спожитої електричної енергії січень-травень 2021 О/р 11456,01" здійснив зарахування в рахунок погашення боргу за січень 2021 року в розмірі 6 316,63грн, за лютий 2021 року в розмірі 6 800,99грн, за березень 2021 року - 1 882,38грн;

- згідно платіжного доручення №821 від 21.09.2021 на суму 15 000,00грн з призначенням платежу: "сплата згідно договору від 17.12.2020 особовий рахунок 11456,01 за спожиту електричну енергію в серпні 2021" здійснив зарахування в рахунок погашення боргу за серпень 2021 року в розмірі 7 492,21грн, за грудень 2020 року в розмірі 7 507,79грн;

- згідно платіжного доручення №836 від 07.10.2021 на суму 18 762,56грн з призначенням платежу: "борг за ел.енер. за 2021 О/р 11456,01" позивач здійснив зарахування в рахунок погашення боргу за березень 2021 року в розмірі 3 716,58грн, за квітень 2021 року в розмірі 7 082,54грн, за травень 2021 року - 4 621,43грн;

- згідно платіжного доручення №835 від 07.10.2021 на суму 15 000,00грн з призначенням платежу: "борг за ел. енер. за 2021 О/р 11456,01" грошові кошти були зараховані в рахунок погашення боргу за червень 2021 року в розмірі 6 336,83грн та за липень 2021 року в розмірі 8 663,17грн.

Враховуючи викладене та з урахуванням умов п.4 комерційної пропозиції №1Р до спірного договору, суд дійшов висновку, що відповідач після звернення позивача до суду з позовом здійснив часткове погашення заборгованості за період з грудня 2020 року по травень 2021 року на загальну суму 56 270,35грн, у зв`язку з чим у нього перед позивачем за спірний період залишилась заборгованість в розмірі 3 248,90грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд у цій справі не надає оцінку доводам відповідача стосовно прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №11456,01 від 17.12.2020 за грудень 2020 року, оскільки факт такого прострочення встановлений рішенням суду у справі №922/3424/21.

Як уже було встановлено судом, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за грудень 2020 року на суму 51 098,70 грн. Відповідачем спожито 17235 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк сплати рахунку 18.01.2021.

26.02.2021, 01.03.2021, 21.09.2021, 30.11.2021 відповідачем сплачено у загальній сумі 47 849,80 грн. за грудень 2020 року.

- за грудень 2021 року на суму 14 849,05 грн. Відповідачем спожито 2815 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк сплати рахунку 28.12.2023.

20.12.2021, 26.07.2023, 18.07.2024 відповідачем сплачено у загальній сумі 14 849,05 грн. за грудень 2021 року.

- за січень 2022 року на суму 9 808,56 грн. Відповідачем спожито 1923 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк сплати рахунку 17.02.2022.

18.07.2024 відповідачем сплачено у сумі 9 808,56 грн. за січень 2022 року.

- за лютий 2022 року на суму 6 338,36 грн. Відповідачем спожито 1489 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк сплати рахунку 28.12.2023.

18.07.2024 відповідачем сплачено у сумі 6 338,36 грн. за лютий 2022 року.

- за січень 2023 року на суму 158 909,89 грн. Відповідачем спожито 25652 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк сплати рахунку 17.02.2023.

18.07.2024, 22.08.2024, 20.09.2024, 25.10.2024, 22.11.2024, 26.12.2024 відповідачем сплачено у загальній сумі 18 110,65 грн. за січень 2023 року.

Акт звіряння розрахунків, Акт приймання-передачі електричної енергії та рахунки позивачем було відправлено відповідачу засобами поштового зв`язку.

Сума заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію по Договору № 11456,01 від 17.12.2020 за період січень 2023 року складає 140 799,24 грн.

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості у сумі 140 799,24 грн. матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість за електричну енергію відповідача перед позивачем за період січень 2023 року на час прийняття цього рішення складає 140 799,24 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення з відповідача 140 799,24 грн. боргу за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №11456,01 з 17.12.2020 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в цій частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 9 557,26 грн. та інфляційні втрати у сумі 27 305,07 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції №133 Ф-П та Комерційної пропозиції №133/23Ф-П визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.5 Комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Рахунки на оплату 3% річних та індексу інфляції позивачем були відправлені засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі №3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

В свою чергу відповідач контррозрахунку 3% річних ті інфляційних втрат суду не надав.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії” від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України “Про судовий збір” та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням коефіцієнту 0,8).

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Комунального підприємства "Благоустрій" Вільхівської сільської ради про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій" Вільхівської сільської ради (62408, Харківська обл., Харківський р-н, с. Елітне, вул. Шкільна, 19; код ЄДРПОУ: 41119418) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328):

- заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №11456,01 від 17.12.2020 за електричну енергію у сумі 140 799 (сто сорок тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 24 коп. на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ “Ощадбанк” НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328;

-  3% річних у сумі 9 557 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 26 коп. та інфляційні втрати у сумі 27 305 (двадцять сім тисяч триста п`ять) грн. 07 коп. на п/р НОМЕР_2 в фiлiї ХОУ АТ “Ощадбанк”, МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328;

- суму судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. на п/р НОМЕР_2 в фiлiї ХОУ АТ “Ощадбанк”, МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "21" травня 2025 р.   

Суддя Т.О. Пономаренко