П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17254/24

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Турецької І. О.,

суддів –Градовського Ю. М., Шевчук О. А.

за участі секретаря – Алексєєвої Н. М.

представника ГУ ДПС в Одеській області – Бєлоусова М. А.

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу адвоката Гафійчука Сергія Дмитровича, в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС в Одеській області) звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 735  389,70 грн в рахунок погашення податкового боргу в дохід відповідного місцевого бюджету, а саме: бюджетний рахунок - UА53899998314040512000015648, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/Сергіївська селищна ТГ/18010300.

Пояснюючи обставини справи ГУ ДПС в Одеській області вказує, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 обслуговується як платник податків за територіальністю в ГУ ДПС в Одеській області.

Як стверджує позивач, станом на дату подання позову, відповідно до довідки - розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість/недоїмка у ОСОБА_1 перед бюджетом з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (б/к 18010300) складає - 735 398,70 грн., яка виникла в результаті:

нарахування податку на нерухомість  за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №00017940-5307-1505 від 09.04.2019 на суму основного платежу 94  437,95 грн,  термін сплати 20.12.2019;

нарахування податку на нерухомість  за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф»)  №0024334-5306-1505 від 01.11.2021 на суму основного платежу 127 351,61 грн. термін сплати 16.01.2021;

нарахування податку на нерухомість  за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №0611035-2405-1505 від 01.06.2021 на суму основного платежу132 125,14 грн термін сплати 12.09.2021;

нарахування податку на нерухомість  за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №0372009-2405-1505 від 24.06.2022 на суму основного платежу 183 108,00 грн термін сплати 24.02.2023;

нарахування податку на нерухомість  за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №0070567-2409-1505 від 28.03.2023 на суму основного платежу198 367,00 грн,  термін стати 13.02.2024.

Як зазначає ГУ ДПС   Одеській області, у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 наведеної вище заборгованості, йому направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його податкову адресу податкову вимогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня  2024 року, яке було ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), позов ГУ ДПС в Одеській області задоволено.

Суд стягнув з ОСОБА_1 заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 735 389 на бюджетний рахунок - UА53899998314040512000015648, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/Сергіївська селищна ТГ/18010300.

Підставами для ухвалення такого рішення, суд, цитуючи норми Податкового кодексу України відзначив, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, суд указав, про відсутність доказів оскарження відповідачем, а також скасування чи відкликання податкових повідомлень-рішень: № 00017940-5307-1505 від 09.04.2019, № 0024334-5306-1505 від 01.11.2021,  № 0611035-2405-1505 від 01.06.2021, № 0372009-2405-1505 від 24.06.2022 та № 0070567-2409-1505 від 28.03.2023.

Також, як установив суд, відсутні докази, з боку відповідача, про сплату податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості  зобов`язання, нарахованого вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

За таких умов, суд першої інстанції, керуючись пунктом  59.1 статті  59 Податкового кодексу України дійшов висновку про правомірність податкової вимоги, яка була направлена позивачу листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового направлення та про наявність підстав для стягнення податкового боргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, адвокат Гафійчук С.Д., в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи, скаржник наполягає на такому.

По – перше, адвокат Гафійчук С.Д. указує, що підставою для нарахування, його довірителю, податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, являється рішення Сергіївської селищної ради про затвердження відповідних місцевих податків та зборів.

Разом з тим, як він зазначає, на сайті селищної ради наявне  рішення Сергіївської селищної ради віл 28.06.2022 № 898 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Сергіївської селищної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області з 01.01. 2023.

За таких умов, на думку скаржника,  рішення селищної ради про встановлення місцевих податків і зборів існує, починаючи з 01.01. 2023, а відтак, яким рішенням керувався позивач під час звернення до суду із таким позовом, наразі не відомо.

По – друге, адвокат Гафійчук С.Д. заявляє, що жодного податкового повідомлення – рішення його довіритель ОСОБА_1  не отримував.

По – третє, скаржник, покликаючись на абзаці 2 частини 2 статті 122 КАС України, вказує, що суб`єкт владних повноважень може звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків – фізичної особи протягом трьох місяців  з дня виникнення відповідних підстав, які надають право на звернення.

Отож, якщо суд не знайде підстав для поновлення процесуального строку звернення до суду, суд повинен, відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, повернути позовну заяву.

По – третє, скаржник вважає, що недоречно застосовувати до спірних правовідносин пункт 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, який визначає строки, протягом яких можуть бути реалізовані стадії стягнення податкового боргу, а саме: 1095 днів. В обґрунтування даного доводу, адвокат Гафійчук С.Д. указує, що законодавство не ототожнює процесуальні поняття звернення контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу та процедуру стягнення податкового боргу.

Пояснюючи наведене, вказує, що за своєю правовою природою звернення до контролюючого органу про стягнення податкового боргу є однією зі стадій процедури стягнення відповідного боргу, а відтак стаття 122 КАС України та пункт 102.4 статті 102 Податкового кодексу України не можуть співвідноситися як загальна та спеціальна норма.

ГУ ДПС в Одеській області, у відзиві на апеляцію, висловило свою незгоду з її доводами, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Доводи відзиву відтворюють зміст позову та рішення суду першої інстанції.

Адвокат Гафійчук С.Д., представляючи інтереси ОСОБА_1 , в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, просиві відкласти розгляд справи, вказуючи на те, що приймає участь у кримінальній справі у ВАКС України.

Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів установила таке.

Дана справа судом першої інстанції була призначена та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у письмовому провадженні.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції 03.03.2025 призначив її у письмовому провадження і з урахуванням двомісячного строку розгляду апеляції мав намір її розглянути 08.05.2025.

Проте, 07.05.2025 від адвоката Гафійчука С.Д. надійшла заява про розгляд даної справи за участю сторін, яка мотивувалася правом сторони на об`єктивний судовий розгляд.

Дана заява адвоката Гафійчука С.Д. була задоволена і справа була призначена у відкритому судовому засіданні 15.05.2025 о 10 год. 30 хв.

Згодом, у зв`язку з відрядженням члена колегії Джабурії О.В., розгляд справи було відкладено на 19.05.2025 об 11 год. 30 хв.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі адвоката Гафійчука С.Д., колегія суддів насамперед виходила з того, що в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду по суті, а також з метою дотримання строків апеляційного провадження.

Представник ГУ ДПС в Одеській області, в особі Бєлоусова М. А., заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи.

Фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,  обслуговується як платник податків   за територіальністю в  ГУ ДПС   Одеській області.

ОСОБА_1 є власником цілісного майнового комплексу, загальною площею 2051,8 кв.м., який розтащований в АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями  з Державного реєстру речових прав. Право власності на вказаний об`єкт нерухомості було зареєстровано за ОСОБА_1 - 20.10.2016.

Відповідно до довідки - розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість/недоїмка у   ОСОБА_1 перед бюджетом з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (б/к 18010300) складає - 735 398,70 грн.

Указана заборгованість виникла в результаті:

нарахування податку на нерухомість за 2018 рік за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №00017940-5307-1505 від 09.04.2019 на суму основного платежу 94  437,95 грн,  термін сплати 20.12.2019;

нарахування податку на нерухомість за 2019 рік   за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф»)  №0024334-5306-1505 від 01.11.2021 на суму основного платежу 127 351,61 грн. термін сплати 16.01.2021;

нарахування податку на нерухомість за 2020 рік  за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №0611035-2405-1505 від 01.06.2021 на суму основного платежу132 125,14 грн термін сплати 12.09.2021;

нарахування податку на нерухомість за 2021 рік  за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №0372009-2405-1505 від 24.06.2022 на суму основного платежу 183 108,00 грн термін сплати 24.02.2023;

нарахування податку на нерухомість за 2022 рік  за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №0070567-2409-1505 від 28.03.2023 на суму основного платежу198 367,00 грн,  термін сплати 13.02.2024.

10.04.2019 контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» №18521-53, яку направлено відповідачу листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового направлення.

Дане поштове відправлення не було врено ОСОБА_1 та повернулося  до ГУ ДПС   Одеській області, за закінченням терміну зберігання.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини щодо стягнення податкового боргу регулюються наступними нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу  України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (абзац перший пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України унормовано,  у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За положеннями пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу  України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідаючи на довід скаржника, про відсутність до 01.01.2023 рішення Сергіївської селищної ради  про затвердження місцевих податків та зборів, яким визначається ставка податку на нерухомість, а також відповідаючи на його довід про неотримання ОСОБА_1 податкових повідомлень – рішень,  колегія суддів указує таке.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України 10.1. до місцевих податків належать: податок на майно.

Пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України унормовує, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

За приписами пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Дійсно, в матеріалах справи відсутні рішення Сергіївської селищної ради  про затвердження місцевих податків та зборів за 2018 – 2022 роки, проте, на думку суду апеляційної інстанції, цей факт не підлягає доказуванню, є загальновідомим, адже саме на підставі відповідних рішень місцевих рад встановлюється ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Окрім того варто відзначити, шо  відповідач не оскаржував податкові повідомлення – рішення про нарахування йому податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,  незважаючи на їх отримання.

Зокрема, податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №00017940-5307-1505 від 09.04.2019, яким нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно за 2018 рік  за на суму основного платежу 94  437,95 грн,  було направлено платнику податку 30.05.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але не було вручено за закінченням терміну зберігання та повернулося до податкового органу (а.с.18-21)

Відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За пунктом 4 розділу 3  Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України  від 28.12.2015 №1204,  якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Податкове повідомлення – рішення (форма «Ф»)  №0024334-5306-1505 від 01.11.2021 про нарахування податку на нерухомість за 2019 рік    було направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено особисто 26.11.2021 (а.с.22-23)

Податкове повідомлення – рішення (форма «Ф») про  нарахування податку на нерухомість за 2020 рік  №0611035-2405-1505 від 01.06.2021 було направлено ОСОБА_1 25.06.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано, останнім 07.07.2021 (а.с.16-17)

Податкове повідомлення – рішення (форма «Ф») про  нарахування податку на нерухомість за 2021 рік  №0372009-2405-1505 від 24.06.2022 направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 08.09.2022 та отримано, останнім, 21.09.2022 (а.с. 14-15).

Податкове повідомлення – рішення (форма «Ф») про  нарахування податку на нерухомість за 2022 рік  №0070567-2409-1505 від 28.03.2023 направлено ОСОБА_1 03.05.2023  та отримано ним 20.05.2023.

Отже, отримуючи наведені вище податкові повідомлення – рішення, з нарахованою контролюючим органом сумою, у відповідача не викликало   сумнівів що відсутні рішення органу місцевого самоврядування про затвердження ставки податку для об`єктів, у тому числі  нежитлової нерухомості.

Заявлення про це в апеляції, суд апеляційної інстанції  розцінює як спосіб уникнення відповідача від сплати податку як власника об`єкту нежитлової нерухомості.

До того ж є важливим, що обов`язок сплачувати податки та збори визначено статтею  67 Конституції України, де наголошено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Окрім того, як мовилося вище податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Правові засади справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти та розміри ставок, порядок сплати, отримання пільг визначені статтею 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту  266.1.1 пункту  266.1 статті  266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт  266.2.1 пункту 266.2 статті  266 Податкового кодексу України).

Згідно положень підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

У відповідності до підпункту  266.7.2 пункту  266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до абзацу «а» підпункт  266.10.1 пункт  266.10 стаття 266 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Є очевидним, що ОСОБА_1 , являючись власником цілісного майнового комплексу, загальною площею 3051, 8 кв.м. був обізнаним про те, що щорічно повинен сплачувати податок  на нерухомість, а також був обізнаний про те, що це є його конституційний обов`язок.  

Навіть якщо припустити, що контролюючий орган не направляв платнику податку на нерухомість податкові повідомлення – рішення, це не звільняє його від обов`язку  сплатити це податок.

Слушно зауважити, що Податковий кодекс  України  в підпункті 266.7.3. пункту 266.7 статті 267 встановив, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

Отже, всі сумніви, що виникали у ОСОБА_1 як платника податку на нерухомість він міг усунути, звернувшись до контролюючого органу.

Вирішуючи до доводи   адвоката Гафійчука С.Д. про те, що строк звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи складає три місяці, після спливу 60 календарних днів з надіслання платнику податку податкової вимоги, колегія суддів установила таке.

Згідно пунктів 95.1. та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 в редакції Закону України № 466-IX від 16.01.2020)

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України  контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом  102.4  статті  102  Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено строк 1095 календарних днів з дня його виникнення.

Верховний Суд, проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства в постановах від 07.09.2018 у справі №826/13744/15, від 06.12.2023 у справі №812/1804/18 зробив  правовий висновок про те, що приписи пункту  102.4  статті  102 Податкового кодексу України  надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

За такого правового регулювання, колегія суддів  відхиляє доводи скаржника про недотримання контролюючим органом строків звернення до суду.

16.05.2025 адвокат Гафійчук С.Д. надіслав на адресу суду апеляційної інстанції експертний висновок будівельно – технічного дослідження цілісного майнового комплексу, розташованого  за адресу: АДРЕСА_2 .  

Об`єктом дослідження був цілісний майновий комплекс, на який нараховувався спірний податок на нерухоме майно.

За результатами проведення технічного обстеження наведеного вище об`єкту нерухомого майна, експерт віднесла його до категорії технічного стану « 3», що значить не придатний до нормальної експлуатації.

Враховуючи, що наведений доказ, адвокат Гафійчук С.Д. отримав лише на стадії апеляційного провадження, колегія суддів його прийняла та надала йому правову оцінку.

Так, на думку суду апеляційної інстанції, технічний стан об`єкту  нерухомості не  впливає на обов`язок його  власника  сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.  

Колегія суддів ураховує, що контролюючий орган здійснюючи розрахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки обґрунтовано використовував інформацію про перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у власності фізичних та юридичних осіб, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті  349 Цивільного кодексу України  право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Як з`ясовано у цій справі, позивач відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносив і на час складання відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення нежитлова будівля перебувала у власності ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак, є об`єкт оподаткування.

Отож, слід підсумувати, що доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовують і є такими, що не засновані на законодавстві, яке регулює спірні правовідносини.

Стаття 316 КАС України унормовує, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог даної норми, а відтак підстав втручатися в оскаржуване рішення не має.

З огляду на результат апеляційного розгляду, колегія суддів не змінює розподіл судових витрат, здійснених судом першої інстанції.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього  Кодексу  позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 310, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Гафійчука Сергія Дмитровича, в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя                                                             І. О. Турецька

суддя                                                                                 Ю. М. Градовський

суддя                                                                                 О. А. Шевчук

Повне судове рішення складено 19.05.2025.