Справа № 159/3450/22 Провадження №11-кп/802/424/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 12022030550000203 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ковельського міськрайонного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні подав клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Оскаржуваною ухвалою місцевого суду клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому  ОСОБА_7  строк тримання під вартою на строк на строк 60 днів, з 07.05.2025 до 05.07.2025 включно.

Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що прокурором доведено, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, оскільки наведені в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду незаконною. Посилається на те, що обґрунтовуючи наявність ризиків, передбачених положеннями ст.177 КПК України, судом не було взято до уваги того, що жодних порушень виконання обов`язків в межах тривалості запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 не було. Зазначає, що на момент звернення прокурора, попри збіг уже двох років, відсутній вирок суду, який би набрав законної сили відносно обвинуваченого, що не дає ствердження винуватості ОСОБА_7 в інкримінованих йому злочинах, та не дає можливості суду давати оцінку ризикам, сприймаючи наведені докази та доводи прокурора, як доведену істину злочинних дій. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою обрати запобіжний захід для ОСОБА_7 не пов`язаний з триманням під вартою.

Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.

Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Приписами ст.197 КПК України регламентовано, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно положень ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід – тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Вимогами ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв`язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

Тому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , обставин вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання суду апеляційної інстанції, зможе дієво забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 – залишити без задоволення, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 – без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: